Павлюкова Н.Ф.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Вивчення адаптаційних можливостей організму студентів до навчального навантаження

У період науково-технічної революції швидке вдосконалення техніки і розвиток науки пред’являє все більш високі вимоги до вищої школи. Сучасна підготовка фахівців у вищій школі, пов’язана із засвоєнням обширної інформації, викликає необхідність вдосконалювати на науковій основі сам процес засвоєння. Навчання у вузах в цей час характеризується постійним збільшенням потоку інформації, що приводить до збільшення об’єму учбового навантаження при незмінних термінах навчання. Збільшення інтенсивності і напруженості праці студентів приводить до швидкого їх стомлення і зменшення продуктивності розумової діяльності [1].

Одним з дійових заходів збереження високого рівня працездатності студентів є науково-обгрунтована організація учбового процесу, заснована на оптимальному режимі труда і відпочинку відповідно до вимог фізіології, психології і гігієни розумової праці.

Авторами численних досліджень висловлюються суперечні думки з приводу ефективності занять оздоровчими формами фізичних вправ. На нашу думку, оздоровчий ефект фізичного тренування пов'язаний з впливом на ряд факторів, визначаючих фізичний стан людини, які були виділені внаслідок багатофакторного аналізу. До них були віднесені насамперед показники загальної фізичної і розумової працездатності, функціональний стан серцево-судинної системи, вік [2,3].

Одним з об’єктивних критеріїв здоровя студентів є рівень фізичної і розумової працездатності.

Як правило, висока фізична і розумова працездатність пов’язана з більш високою руховою активністю і більш низькою захворюваністю. Тому метою роботи було вивчити адаптаційні можливості організму студентів щодо учбових навантажень, а також розробити модельні характеристики рухової активності студентів, що дозволяють пристосуватися до умов у вузі.

Дослідження проводилися в двох групах студентів по 15 чоловік в кожній групі. Всі дослідження проводилися в процесі навчання на I-IV курсах, вік студентів 17-24 роки. Перша група – контрольна, займалася фізичним вихованням згідно з розкладом 4 години в тиждень протягом всього періоду навчання. Друга група – експериментальна. У цієї групи, крім запланованих розкладом годин, проводилися додаткові заняття, навантаження яких сприяли підвищенню працездатності. На заняттях в експериментальній групі використовувалися методи суворо регламентованої вправи (групове тренування, повторний, повторно-змінний і інтегральні методи). Ці методи в більшій мірі використовувалися для підвищення емоційності і інтенсифікації занять.

На сонові модельних характеристик рухової активності студентів, ми можемо зробити висновок, що додаткові фізичні вправи суттєво впливають на якість виконання нормативів і поліпшують функціональний стан організму студентів, що дозволяє успішно пристосуватися до умов у вузі. Регулярні і додаткові фізичні вправи, що правильно дозуються розширюють функціональні і адаптаційні можливості організму студентів.

Процес адаптації студентів до вузівської середи має свою специфіку. Особливості процесу адаптації у вузах визначаються передусім характером їх діяльності. Оскільки основна задача вузів зводиться до навчання і виховання молоді, то своєрідність процесу адаптації студентів потрібно виявляти з урахуванням особливостей вузівської діяльності.

На основі специфіки адаптації у вузівській середі лежить загальновизнаний факт неспівпадання дидактичної ситуації в середній школі і вузі. Трудність полягає в характері адаптації цього неспівпадання.

Дидактичний бар’єр виявляється по-перше, в самих вузівських методах і організації навчання, при яких центр тягаря навчання доводиться на самостійну роботу студентів. По-друге, він виявляється в суб’єктивному стані студентів, що виявилися в незнайомій дидактичній ситуації. Подолання дидактичного бар’єру повинно виявитися на стані працездатності і загальному самопочутті студентів. Таким чином, подолання дидактичного бар’єра – найбільш важлива складова частина проблеми адаптації студентів. Саме на ній повинні бути зосереджені основні зусилля дослідників.

Розробивши оптимальні моделі фізичних навантажень, що впливають на морфофункціональні можливості організму в період навчання у вузі вказують, що рівень розвитку окремих компонентів розумової і фізичної працездатності у різних груп студентів розрізнений. Він залежить від характеру фізичної активності. Безперечний вплив на інші показники і працездатність загалом має стан здоров’я. Тому фізичне тренування і більш активний руховий режим студентів не тільки поліпшує фізичну підготовленість, але також в значній мірі обумовлює і більш високий рівень розумової працездатності і її стійкість в умовах напруженої діяльності.

Виходячи з даних, отриманих при наших дослідженнях можна зробити висновок, що заняття фізичними вправами і рухова активність сприяє виробленню потрібного тонусу м’язів, підвищуючи тим самим розумову працездатність.

Література

1. Баннвиц А. В. Эффективность ученого процесса. А.В. Баннвиц // Современная высшая школа. – 1990. - №4. – с. 181-190.

2. Барчук В. И. Критерии и факторы, которые влияют на физическое развитие и состояние здоров’я студентов / В. И. Барчук – Киев. – 1997. - №4. – 250 с.

3. Вергасов В. М. Активизация мыслительной деятельности студентов в высшей школе. / В. М. Вергасов – Киев. – 1990. – с. 35-70.