Хомяк Т.
Науковий керівник – Веселовська
Н.Р., д.т.н., доцент
Вінницький національний аграрний
університет
МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ КРИТЕРІЇВ
АНАЛІЗУ
СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ В АПК
Дана стаття присвячена розробці узагальненої математичної моделі мікроекономічного підходу
дослідження системи комп’ютерного контролю й управління підприємством – системи моніторингу.
Проведено стислу характеристику існуючих критеріїв ефективності та визначені
основні показники економічної ефективності.
Ключові слова:
мікроекономічний підхід, планова економічна модель, виробнича економічна
модель, система моніторингу, методика визначення економічної ефективності,
фактичний економічний ефект, розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності.
Кожному економічному
або виробничому процесу можна поставити у відповідність визначену математичну
модель. Відповідно й економічні моделі визначаються рівняннями, за допомогою
яких отримують оптимальні рішення та уточнюють економічну мету. Звичайно, для
підприємств (фірм), що працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби,
результати таких досліджень є актуальними. Як показали результати огляду
літературних та періодичних видань, публікації, що присвячені даному напрямку
практично відсутні. В даній публікації
авторами запропонована для вирішення задачі оцінки ефективності системи
моніторингу (СМ) мікроекономічна модель, що описує терен явищ в межах підприємства
або частини конкурентного ринку реалізації продукції чи послуги. Відмічено, що
можна виділити два типи мікроекономічних моделей: планові економічні моделі; виробничі
економічні моделі. Для оцінки економічної ефективності великих систем, у тому
числі підприємств, регіонів, галузей, міністерств, необхідно обгрунтувати
розробку відповідного критерія ефективності мікроекономічних моделей контроля й
управління технологічним процесом [1].
Під критерієм
ефективності будемо розуміти якісний або кількісний показник, що дозволяє
вибрати найкращий варіант системи чи об’єкта при їх проектуванні і
експлуатації. Критерії повинні володіти наступними властивостями: об’єктивністю
– критерій повинен бути об’єктивним, відбивати об’єктивну реальність (критерій
оцінки сили струму ампер, напруги-вольт, тривалості-Найквиста або Михайлова і
ін.); конкретністю – критерій повинен характеризувати ефективність, якість або оптимальність
системи; простотою – критерій повинен фізично легко тлумачитися і математично
легко обчислюватися; представництвом – можливістю врахування всіх домінуючих
зовнішніх параметрів; системністю – чутливістю критерію до умов функціонування
окремих підсистем і системи в цілому в різноманітні періоди життя системи
(розробка, експлуатація, відновлення); оптимальністю – критерій повинен мати
оптимум, краще аналітичний, всередині деякої області або на її межі;
універсальністю. Крім того, будь-який
критерій повинен бути: безрозмірним, однозначним, змінюватися в одних і тих же
межах, наприклад, від 0 до 1 (або інколи від 0 до 10), відображати спрямування
і нелінійність зміни критерію і т.і. Критерій повинен бути теоретичним, що
дозволить на його основі створити теорію [4]. Всі критерії можна поділити на детерміновані
і статистичні, приватні (локальні) і узагальнені (глобальні), адитивні і
мультиплікативні. Як правило, критерії
повинні задовольняти всім вимогам. Якщо критерій не задовольняє будь-які
вимоги, то його якість буде нижчою і інколи це вносить плутанину при
розрахунках. Критерії – це конкретні значення на шкалах оцінок, що у свою
чергу, розглядаються як властивості систем.
Проведемо стислий аналіз існуючих критеріїв, їх переваг і
недоліків,
що зведені у таблиці 1 [2,3].
При розрахунках економічної ефективності
часто виникають побажання декомпозиції розрахунків. Основні напрямки
декомпозиції: розрахунок ефективності окремих підсистем СМП, окремих завдань.
Таблиця 1.
Критерії оцінки ефективності
|
Критерій ефективності |
Переваги критерію ефективності |
Недоліки критерію ефективності |
|
|
Критерій використовує ентропію і кількість
інформації про стан об’єкту, застосовується для оцінки ефективності всього
процесу діаг-ностування або окремих його
операцій. |
Не
враховує витрат на процес діагностування, є статистичною оцінкою
ефективності, не вра-ховуючи динаміки процесу діагностування |
|
|
Узагальнено- статистичний крите-рій оцінки ефективності, виключає недоліки критерію (1). Зручно
використати для попередження рівня виходу придатної продукції
при діагностуванні. |
Складність
розрахунку критерію. |
|
|
У відповідності з даним критерієм вартість кожного
виробу змен-шується при виявленні дефектів. |
Складність
розрахунку |
|
|
Перетворений критерій (3), використо-вується для
вибору оптимальної сукупності контроль-них
операцій при серійному виготовленні ОД. |
Відсутність
нормування. |
|
|
Один з найбільш загальних і ефективних критеріїв.
Враховує вартість, вагу, складність
апаратури. |
Складність
розрахунку кількості інформації. |
|
|
Критерій ефективності з урахуванням
соціальноергономіч-ного показника. |
Складність
розрахунку критерію. |
|
|
Більш простий і
широко розповсюджений критерій оцінки ефективності СД. |
Вузько
розглядає поняття «ефективність», враховуючи лише ймо-вірність безвідмовної
дієздатності і вартість апаратури. Складність розрахунку. |
|
|
Узагальнено - статистичий крите-рій ефективності, що дозволяєь одним числом характеризувати як весь
процес діагностування так і по частях. |
Складність
розрахунку критерію. |
|
|
Узагальнений економічний критерій. |
Складність
розрахунку. |
|
|
Критерій оцінки ефективності СД спільно з ОД. |
В
явному вигляді не відображена залежність ефективності |
У практику проектування СМП обгрунтування
економічної ефективності можливо робити один раз – на першій стадії
проектування. Розрахунок є підставою для утвердження першої стадії
проекту, дозволить проводити виконання робочих креслень, на відкриття
фінансування при впровадженні СМП. Масові багатоступеневі розрахунки
економічної ефективності СМП ведуть до значних витрат. Перші розробки СМ, виконані в 1959-1965 р., були більш ефективними, ніж
послідуючі. В основному позначився вплив росту питомих витрат на устаткування.
У перших СМ фактична ефективність, як правило, перевищувала розрахункову. Створення
СМ вимагає одноразових витрат на розробку і впровадження СМ, а також поточних
витрат на забезпечення функціонування системи, де одноразові витрати включають:
попередні витрати (тобто витрати на розробку СМ); капітальні витрати на
придбання, транспортування, монтаж і налагодження обчислювальної техніки,
периферійних пристроїв, засобів зв’язку, допоміжного устаткування, оргтехніки,
продуктивного-господарського інвентарю, а також програмних засобів; витрати на
будівництво, реконструкцію будинків, споруд, необхідних для забезпечення
функціонування СМ; витрати на підготовку та перепідготовку обслуговуючого
персоналу; зміна оборотних коштів, у зв’язку з розробкою і впровадженням СМ.
При цьому, ефективність СМ визначають зіставленням результатів від
функціонування СМ і витрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення і
розвитку.
Оцінку ефективності СМ проводять при: формуванні вимог, запропонованих до СМ, аналізу
створених та функціонуючих СМ на відповідність задоволення відповідним вимогам;
вибору найкращого варіанта створення, функціонування і розвитку СМ; синтеза
найбільш доцільного варіанта побудови СМ за критерієм “ефективність-витрати”.
Оцінку ефективності СМ проводять для: аналізу й обгрунтування доцільності створення
функціонування і розвитку СМ; вибору найбільш економічно ефективного варіанта
розробки і впровадження СМ; визначення розмірів відрахувань за створення СМ.
При оцінці економічної ефективності СМ використовують узагальнюючі і загальні
часткові показники.
Розглянемо
основні показники економічної ефективності. Основним показником економічної
єфективності СМ є річний економічний ефект (розрахунковий і фактичний).
Розрахунковий річний економічний ефект від
розробки і впровадження СМ визначається як різниця між розрахунковою
річною економією і розрахунковими приведеними витратами на розробку і
впровадження СМ, де:
1) Річна
економія (річний приріст прибутку) від розробки і впровадження СМ містить
у собі приріст прибутків, викликаний збільшенням об’єму господарської
діяльності при розробці і впровадженні СМ; річний приріст прибутків за рахунок
прискорення освоєння нової продукції в результаті розробки і впровадження СМ;
економію поточних витрат на виробництво продукції, послуг або робіт в умовах
функціонування СМ; економію інших витрат, що не входять у собівартість
виробництва або робіт, забезпечувану функціонуванням СМ як безпосередньо на об’єкті
впровадження, так і в сполучених сферах.
2) Приведені
витрати на розробку і впровадження СМ визначаються шляхом множення нормативного коефіцієнта економічної
ефективності капітальних вкладень у даній операції на витрати, по’язані зі
створенням та впровадженням СМ, серед них і єдиночасні витрати на розробку і
впровадження СМ.
Інтегральні народногосподарські витрати на
об’єкті створення СМ визначають по формулі
, (1)
де Tі – тривалість
розрахункового періоду; St – поточні
витрати (%), за винятком витрат на експлуатацію СМ в t-м році; Kt – усі
види єдиночасних витрат на утримування СМ в t-м році; Фt – залишкова
вартість основних фондів , що вибувають у t-м році; dt – коефіцієнт,
використовуваний для приведення різночасних результатів і витрат до базисного
року.
Обгрунтована
і виконана постановка задачі дослідження побудови математичних моделей
критеріїв мікроекономічного аналізу системи комп’ютерного контролю й управління підприємством (фірмою) – системи моніторингу.
Послідовно розроблені: узагальнена планова та виробнича мікроекономічна модель,
алгоритм функціонування мікроекономічних моделей контроля й управління
технологічним процесом, критерії ефективності мікроекономічних моделей контроля
й управління технологічним процесом, методики визначення економічної
ефективності, показники економічної ефективності СМП.
Література:
1.
Байда Н.П., Веселовська Н.Р. Вибір критерію для оцінки ефективності систем комбінованого діагностування // Вісник ВПІ.
- N 3.
- 1995. - С. 22-26.
2.
Веселовская Н.Р. Анализ
критериев оценки эффективности систем диагностирования электронных устройств //
Контроль и управление в технических системах: Тез. докл. третьей
международной научно-техн. конф. -
Винница, 1995. - Часть ІІ, С. 367-368.
3.
Лисогор В.М., Селезньова Р.В. Моделі керування технологічними процесами в
аварійних ситуаціях. Видавництво “УНІВЕРСУМ-Вінниця”, 1997.- 95 с.