Бурлака Ю.В.

Науковий керівник: Підгурський О.І.

Вінницький національний аграрний університет

РОЛЬ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Описана структура систем підтримки прийняття рішень, що забезпечують можливість ефективного планування діяльності великих підприємств, організацій, компаній. Розглянуті питання впровадження СППР.

Вступ. (СППР) набули широкого застосування. Використання СППР дозволяє особі, яка приймає рішення (ОПР) проводити аналіз широкого спектру факторів, що впливають на ефективність керування, формувати множину альтернативних рішень та вибирати з них оптимальне за визначеними критеріями.

Метою статті є проаналізувати існуючі системи підтримки прийняття рішень, виконати їх класифікацію та навести загальну архітектуру.

Виклад основного матеріалу. Керівництво великих підприємств, організацій, компаній тощо постійно потребує достовірної інформації з різних аспектів бізнес-процесів для підтримки прийняття рішень. Від отриманої інформації залежить якість управління, ефективність планування діяльності, виживання в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Системи, що забезпечують такі можливості, відомі під назвою – Системи Підтримки Прийняття Рішень (СППР).

СППР складаються із двох компонентів: сховища даних і аналітичних засобів. Сховище даних надає єдине середовище зберігання корпоративних даних, організованих у структурах, оптимізованих для виконання аналітичних операцій. Аналітичні засоби дозволяють кінцевому користувачеві, який не має спеціальних знань в інформаційних технологіях, здійснювати навігацію й подання даних у термінах предметних. Для користувачів різної кваліфікації СППР мають у своєму розпорядженні різні типи інтерфейсів доступу до своїх сервісів [1].

Ефективність застосування прийнятого рішення є функцією, яка залежить від багатьох факторів, серед яких: обґрунтованість рішення, оперативність отримання рішення та достовірність результатів, на яких воно базується [2].

Сучасні СППР представляють собою системи, максимально пристосовані до вирішення завдань повсякденної управлінської діяльності, є інструментом, покликаним надати допомогу власникам бізнесу, керівникам та менеджерам для вирішення складних бізнес-проблем, тобто всім особам, які таким чи іншим чином приймають рішення [3].

Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити 2 покоління СППР:

- перше покоління розроблялося в період із 1970 до 1980 р.;

- друге - з початку 1980 р. і дотепер.

Перше покоління СППР майже цілком повторювало функції звичайних управлінських систем у відношенні допомоги (компьютеризованої) у прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки:

-керування даними - велика кількість інформації, внутрішні і зовнішні банки даних, обробка та оцінювання даних;

-керування обчисленням (моделюванням) - моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для спеціальних проблем;

-користувацькі інтерфейси (мова спілкування) - мови програмування, розроблені для великих ЕОМ, що використовуються винятково програмістами.

СППР другого покоління вже мають принципово нові ознаки:

-керування даними - необхідна і достатня кількість інформації про факти згідно з прийняттям рішень, що охоплюють cховані припущення, інтереси і якісні оцінки;

-керування обчисленням і моделюванням - гнучкі моделі, що відображають засіб мислення особи, приймаючої рішення, у процесі прийняття рішень;

-інтерфейс користувача - програмні засоби дружні користувачу; звична мова, безпосередня робота кінцевого користувача [4].

СППР повинна відповідати наступним чотирма основним характеристикам:

-СППР використовує і дані, і моделі;

-СППР призначені для допомоги менеджерам у прийнятті рішень для слабкоструктурованих і неструктурованих завдань;

-вони підтримують, а не замінюють, прийняття рішень менеджерами;

-мета СППР – підняття ефективності рішень.

СППР можуть об’єднувати різні джерела інформації, забезпечуючи інтелектуальний доступ до відповідних знань, допомагаючи процесу структуруванню рішень. Належне застосування інструментів прийняття рішення підвищує продуктивність, ефективність і надає багатьом фірмам значну перевагу перед їх конкурентами, дозволяючи їм зробити оптимальний вибір технологічних процесів та їх параметрів, плануючи ділові операції, логістику або інвестиції [5].

Для СППР відсутній не тільки єдине загальноприйняте визначення, але й вичерпна класифікація. Різні автори пропонують різні класифікації.

На рівні користувача Haettenschwiler (1999) ділить СППР на пасивні, активні й кооперативні СППР. Пасивною СППР називається система, що допомагає процесу ухвалення рішення, але не може винести пропозицію, яке рішення прийняти. Активна СППР може зробити пропозицію, яке рішення варто вибрати. Кооперативна дозволяє ОПР змінювати, поповнювати або поліпшувати рішення, пропоновані системою, посилаючи потім ці зміни в систему для перевірки.

На концептуальному рівні Power (2003) відрізняє СППР, керовані повідомленнями (Communication-Driven DSS), СППР, керовані даними (Data-Driven DSS), СППР, керовані документами (Document-Driven DSS), СППР, керовані знаннями (Knowledge-Driven DSS) і СППР, керовані моделями (Model-Driven DSS).

На технічному рівні Power (1997) розрізняє СППР усього підприємства й настільні СППР. СППР усього підприємства підключена до більших сховищ інформації й обслуговує багатьох менеджерів підприємства. Настільна СППР - це мала система, що обслуговує лише один комп'ютер користувача. Існують й інші класифікації (Alter, Holsapple й Whinston, Golden, Hevner й Power).

Залежно від даних, з якими ці системи працюють, СППР умовно можна розділити на оперативні й стратегічні. Оперативні СППР призначені для негайного реагування на зміни поточної ситуації в керуванні фінансово-господарськими процесами компанії. Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів різнорідної інформації, що збирають із різних джерел [6].

Що ж до архітектур СППР, то вона визначається характером взаємодії основних її складових. Виділяють три основні компоненти:

1) база даних;

2) модель (у тому числі контекст та обмеження користувача);

3) інтерфейс взаємодії з користувачем.

Користувач також є важливою складовою архітектури СППР [5].

Висновки. Сучасні СППР представляють собою системи, максимально пристосовані до вирішення завдань повсякденної управлінської діяльності, є інструментом, покликаним надати допомогу власникам бізнесу, керівникам та менеджерам для вирішення складних бізнес-проблем, тобто всім особам, які таким чи іншим чином приймають рішення. Таким чином, впровадження СППР може значно підвищити ефективність прийняття рішень для управління бізнесом за рахунок надання своєчасної і достовірної інформаційної підтримки особам, що приймають рішення.

Література:

1. Концепція систем підтримки прийняття рішень – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bdil/2011_3/3.pdf

2. Методы моделирования и оценки качества и надежности програмного обеспечения: учебное пособие/В. С. Марченко, В.В. Скляр,О.М.Тарасюк. –Х.: НАКУ «ХАИ», 2004. – 159 с.

3. Интеллектуальные системы поддержки принятия решений в нештатных ситуациях с использованием информации о состоянии природной среды / В.А. Геловани, А.А. Башлыков и др. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 304 с

4. Загальна характеристика і сфери застосування СППР – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://ua.textreferat.com/referat-8018-1.html

5. Щербаков О.В., Наришкін В.С. Система підтримки прийняття рішень як невід’ємна частина сучасного інформаційного забезпечення для управління бізнесом/О.В. Щербаков, В.С. Наришкін//Системи обробки інформації. – 2011. - №3(93). – С. 93-96

6. Системи підтримки прийняття рішень – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://usufit.org.ua/student/SITF/lec/lec3.htm