Кудлаєнко В.О.

Наук. керівник: Зелінська О.В.

Вінницький національний аграрний університет

МОДЕЛЮВАННЯ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Зовнішньоекономічні процеси є складними не лише з точки зору кількості аспектів, які необхідно враховувати при управлінні ними, а й з точки зору наявності великої кількості випадкових та неконтрольованих факторів, які впливають на їх розвиток. Оскільки керувати ними неможливо, виникає потреба у вивченні їх впливу та передбаченні його в майбутні періоди діяльності з метою зменшення ризику від збитків, які їх дія може спричинити. Однак без застосування спеціальних методик та комп'ютерних технологій великі обсяги інформації дуже важко впорядкувати та обробити, а надто, використовувати її при прийнятті управлінського рішення. Моделювання видається в даному випадку дуже зручним способом розробки та прийняття рішення [1].

Стан вивчення проблеми. Сучасні економічні відносини України з зовнішнім світом знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв'язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов'язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту. Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Процес входження України в систему світових господарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Метою дослідження є застосування математичного моделювання в зовнішньоекономічній діяльності.

Об’єктом дослідження моделі зовнішньоекономічної системи.

Предметом дослідження є методологія й методика вивчення, побудови і застосування математичних моделей для аналізу й прогнозу зовнішньоекономічних процесів та систем. З позиції досліджуваного об’єкта модель повинна пояснити сутність процесів, які там відбуваються, дати можливість побудувати прогноз його розвитку, підказати можливості людей впливати на перебіг подій. 

Викладення основного матеріалу дослідження. Історія моделювання визначається серединою 20 століття, коли була опублікована монографія Норберта Вінера «Кібернетика або керування й зв'язок у тварині й машині». Під моделюванням розуміються методи одержання й дослідження моделей. Можна дати кілька визначень моделі. Модель - це цільовий образ об'єкта оригіналу, що відбиває найбільш важливі властивості для досягнення поставленої мети. Серед основних цілей створення моделі можна виділити наступні: гносеологічні, освітні, управлінські, експериментальні, творчі (проектування). Для досягнення поставлених цілей модель повинна мати деякі властивості, які одночасно є й критеріями оцінки якості побудови моделі. Серед властивостей моделі можна виділити наступні: ефективність, універсальність, стійкість, змістовність, адекватність, обмеженість, повнота, динамічність. Серед функцій моделі виділяють описову, інтерпретаторську, пояснювальну, вимірювальну функції [2].

Класифікація моделей. Єдиної класифікації моделей не існує, але можна виділити наступні типи моделей:

· за способом моделювання: символічні або мовні, речовинні або матеріальні.

· за збігом природи: фізичні збіги, приладові.

· за призначенням: гносеологічні, інформаційні;

· за способом побудови моделей: теоретичні (аналітичні), формальні, комбіновані;

· за типом мови опису: текстові або дескриптивні, графічні (креслення, схеми), математичні, змішані.

· за залежністю параметрів моделі від просторових координат: з розподіленими змінними (змінюються в просторі), із зосередженими змінними (не змінюються в просторі).

· за залежністі від змінних: незалежні, залежні.

· за принципом побудови: стохастичні, детерміновані (обумовлені).

· по зміні вихідних змінних у часі: статичні, динамічні.

· за пристосованістю моделі: адаптивні, неадаптивні.

· за способом пристосування, настроювання (для адаптивних моделей): пошукові, не пошукові.

· за ступенем відповідності оригіналу: ізоморфні (строго відповідному об'єкту), гомоморфні (відбиває деякі істотні властивості об'єкта).

· по природі: матеріальні, знакові, дескриптивна.

· за принципом моделювання: фізичні моделі, у тому числі геометричні. За допомогою даної класифікації можна визначити модель із різних точок зору. У результаті сучасних досліджень можна створити управлінську (кібернетичну) модель, у якій відбиваються аспекти структурної, функціональної, інформаційної й математичної моделі.

Етапи створення моделі:

1 – система (об'єкт, явище, процес).

2 – опис системи.

3 – постановка задачі.

4 – математична модель.

5 – несуперечність висновків у рамках моделі.

6 – рішення задачі.

7 – перевірка адекватності

8 – уточнення моделі.

При вивченні будь-якого об'єкта шляхом моделювання потрібно виконувати ряд обов'язкових, перерахованих вище етапів. Рішення, отримане на моделі, дійсно тільки доти, поки некеровані параметри зберігають свої значення, і співвідношення між параметрами моделі залишаються постійними. Якщо рішення виходить з-під контролю, то губиться можливість керування їм, тоді встановлюється процедура налаштування рішення [3].

Висновки. Модель досліджується для того, щоб можна було керувати досліджуваним об'єктом або системою, на підставі отриманої по моделі інформації. Управління системи пов'язане з поліпшенням його характеристик або її стабілізацією, тобто з можливістю прогнозування поводження систем.

Література:

1. Замков О.О. Математичні методи в економіці./ О.О. Замков, А.В. Толстопятенко, Ю.Н. Черемних : Навчальний посібник. – М.: Дело и Сервис, 2001. – 368 с. 
2. Кейн Е. Економічна статистика і економетрія. Введення в кількісний економічний аналіз. – М.: Статистика, 1977. – 254 с.

3. Дахно І.І. «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 304 с.