Сьогодні суспільство впритул наближається до економіки майбутнього – нетономіки, в якій значну частку ВВП будуть складати саме продукти і послуги інформаційного характеру. Та й сам процес торгівлі переміститься з магазинів і офісів у віртуальний кіберпростір, у якому потрібний товар можна купити знаходячись у будь-якій точці земної кулі, маючи доступ до комп’ютера. Коротка історія електронного бізнесу вже знає не тільки зльоти, але і майже катастрофічні падіння. Однак у цілому потенціал ринку вражає. За оцінкою компанії Forrester, до 2010 р. обсяг електронної комерції в Інтернеті досягне 4 трлн. дол., що складе 10% від загального обсягу продажу у світі. За оцінкою Всесвітнього комп'ютерного співтовариства (World's Computer Society IEEE) загальний товарообіг в Інтернет до 2010 року досягне 1 мільйона трильйонів доларів. На жаль, всі ці тенденції не стосуються України. Згідно з даними на початок 2009 року в рейтингу країн, готових до здійснення Інтернет-комерції, Україна займає 45 місце, набравши 4,9 балів, при цьому випередивши такі країни, як Індія (50 місце), Казахстан (56) і Іран (58). Росія займає 44 місце з рейтингом 5,1 балів. При індексуванні країни враховувався не тільки стан ділового середовища, а й стан зв’язку. В результаті Україна опинилася в числі країн, готовність яких до електронного бізнесу визначається як „дуже погана”, лише 0,1 балів не вистачило до оцінки „погана”. Становище української електронної комерції не можна назвати навіть зародковим. Електронної комерції в Україні майже немає. Цьому існує цілий ряд причин:

· недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

· низька платіжна спроможність населення. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 8% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 5,5 до 8% населення;

· значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;

· повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів Інтернету. Наша ж пошта мало того, що має малу швидкість, взагалі не гарантує доставки надісланого;

· нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентификации, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;

· недосконалі механізми оплати. Рішенням цієї проблеми повинне стати істотне удосконалення систем Інтернет-платежів, поширення пластикових карток, розмикання замкнутих клубних платіжних систем, особливо в банковій сфері, створення мереж банків-агентів і клірингових центрів. Необхідна широка интернетизація банківських послуг, систем "банк-клієнт", включаючи home-banking;

· низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими;

· за допомогою багатьох кредитних карт можна платити суми не менше якогось певного ліміту, у той час як чимала частина обороту в інформаційному бізнесі буде забезпечена платежами в "нижньому ціновому діапазоні" (менше 1 долара). Це може бути ціна реєстрації на інформаційному WWW-вузлі, або ціна купівлі електронного варіанта газети;

· недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;

· висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 5 до 80 тисяч доларів США.

Крім всього вищезазначеного, окремо хотілося б виділити таку проблему, як повна відсутність державної статистичної інформації, що стосується електронної комерції в Україні. Таким чином, лише комплексне вирішення всіх проблем може скоротити розрив у темпах зростання ролі електронної комерції в світі та Україні, при цьому саме держава повинна найбільше перейматися проблемами електронної комерції.

Література:

1. http://www.roche-duffay.ru

2. http://www.stc.gov.ua/_info/concep_rozv.html Концепція розвитку інтернет в Україні Державний комітет зв'язку та інформатизації України.

3. Про український Інтернет. Олександр Баранов. Дзеркало Тижня № 5 (329), 3 - 9 лютого 2006 року