К.э.н. доц. Протопопова В. О. Столярова О.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

Умови підвищення продуктивності праці за допомогою фактору заробітної плати

В сучасних умовах інноваційної моделі розвитку економіки проблема продуктивного використання людського капіталу тісно пов'язана зі збалансованістю економічних інтересів в суспільстві та забезпеченні соціальної справедливості за допомогою механізму оплати праці.

Метою статті є визначення умов та факторів підвищення продуктивності використання людського капіталу за допомогою важелів заробітної плати.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці , який може зростати або знижуватися під дією різноманітних факторів. Безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці. Зростання полягає в тому, що частка затрат минулої праці – збільшується, але так , що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, техніко-технологічний стан виробництва; та формування засад продуктивного використання людських ресурсів відбувається не тільки через систему регулювання темпів, пропорцій і форм зайнятості, а й через високі кінцеві результати у вигляді соціально прийнятного рівня трудового доходу, задоволеного споживчого попиту населення та підвищення темпів економічного зростання'.

Заробітна плата як складна економічна категорія, в питанні підвищення продуктивності праці виступає важливим соціально-економічним явищем. Питання організації заробітної плати, формування її рівня разом із питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Заробітна плата відображає різні сторони економічних процесів суспільства². Головним є те, що заробітна плата віддзеркалює відносини між роботодавцем і найманим працівником щодо розподілу новоствореної вартості. В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. [1]

Для найманого працівника заробітна плата — це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці, і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

Для роботодавця (підприємця) заробітна плата - це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Отже, оплата праці може бути як наслідком, так і фактором ефективності. В цьому випадку зв'язок заробітної плати і продуктивності праці, повинен сприйматися у двох проявах: із підвищенням продуктивності праці заробітна плата повинна підвищуватись; темп зростання продуктивності праці повинен перевищувати темп зростання заробітної плати (за умов ефективного функціонування економіки).

Оплата праці в ринковій економіці повинна забезпечувати найманому працівникові середній рівень життя і спонукати його до високопродуктивної праці. У сучасних умовах, коли реальні темпи оплати праці випереджують темпи продуктивності праці, при наявності високої інфляції необхідно створювати механізм впливу на розподіл і перерозподіл створеної додаткової вартості та реалізовувати доцільне співвідношення між продуктивністю й оплатою праці.

Таблиця 1. Темпи зростання номінальної та реальної заробітної плати

(2000-2008) (%) [5]

	Номінальна заробітна плата		Реальна заробітна плата
	До попереднього року	грудень до грудня попереднього року	До попереднього року	грудень до грудня попереднього року
2000	129,6	135,4	99,1	103,6
2001	135,2	127,7	119,3	120,4
2002	121,0	117,0	118,2	115,6
2003	122,8	124,4	115,2	113,8
2004	127,5	127,7	123,8	120,8
2005	136,7	144,9	120,3	131,5
2006	129,2	125,2	118,3	111,7
2007	129,7	131,1	112,5	110,3
2008	133,7	119,5	106,3	97,0

Оскільки сутність продуктивності праці включає і форму результативності, і умови, за яких досягається певний рівень цієї результативності, то результативність праці залежить від її кількості та якості. Оцінити рівень її можливо, відслідкувавши рівень оплати праці задіяних у виробництві продукції працівників. Тобто основними показниками, які характеризують соціально-економічні системи взагалі й у період перетворень зокрема, є продуктивність праці та реальні доходи населення, першочергово - оплата праці найманих працівників. Вивчення їх стану загалом і тенденцій кожного зокрема, а також співвідношення зазначених показників, особливо в динаміці, є важливим завданням економічної науки на макрорівні і на рівні підприємств, де відбувається формування як оплати праці, так і її продуктивності.

Також, співвідношення продуктивності праці та оплати за працю має різнобічне економічне значення. Найважливішою ознакою рівня економічного розвитку є зіставлення ефективності виробництва та рівня життя населення, а виразити його найбільш точно й узагальнено можна як співвідношення між продуктивністю праці та її оплатою. За стабільних умов розвитку ці показники мають тенденцію до стійкого зростання, причому внутрішньо вони є взаємопов'язаними. А зіставні кількісні характеристики динаміки цих показників відображають ступінь їх взаємозв'язку та здатність виявляти причини, що їх зумовлюють.

Але ж взаємодія цих категорій складає неабияку складність та можливо припустити, що. на динаміку продуктивності праці та на динаміку оплати праці впливає безліч факторів. Одним з найважливіших є зростання цін на виробництво товарів народного споживання та зростання цін виробників продукції. Низька реальна заробітна плата також зумовлюється існуванням заборгованості з оплати праці, прихованим безробіттям (відпустка без оплати), конкуренцією на ринку праці та високим рівнем сплати податків, існуванням тіньової економіки.

Якщо звернутися до досвіду розвинутих країн із питань застосування систем оплати праці, мотивації праці тощо надає можливості пошуку шляхів як реформування чинних у країні систем оплати праці, так і створення нових, то можливо зазначити, що ці знання надають змогу звернутися та ураховувати і синтезували елементи національного надбання та прогресивні методи вирішення цих проблем, що набули широкого практичного застосування, та загалом отримати достатньо позитивні результати.

Загалом ці інноваційні підходи стверджують що, по-перше, висока заробітна плата залучає на виробництво кращих працівників і, по-друге, сприяє домаганню цих працівників справедливого ставлення до себе. Тобто покращити продуктивність праці працівників підвищенням заробітної плати можливо лише за рахунок впливу на людський ресурс, створенням умов розвитку людини, вкладанням інвестицій.

Та внаслідок ці фактори вказують, на те, що заробітна плата має застосовуватися в різних системах стимулювання та мотивації праці. Прикладом може бути кар'єра в даній організації та впровадження при цьому політики винагороди.

Також розглядаючи важливість цього фактору в питанні підвищення продуктивності праці неможливо не звернути увагу на соціальний фактор (суто внутрішній) як рівень кваліфікації працівників, зайнятих у виробництві, який суттєво впливає на економічне зростання, та сприяє активізації інвестицій в людський капітал, у наукові дослідження та людські технології. та, якісні параметри виробництва (зокрема, якість праці, якість продукції, поліпшення використання устаткування, робочого часу тощо), спрямовані на підвищення його ефективності.

Одним із елементів досягнення раціональної організації праці є її облік, контроль, наукове нормування.

Важливе значення у продуктивності праці відіграють матеріальні винагороди. Об'єктивні потреби розвитку продуктивних сил, особливо в сучасних умовах, коли людина є важливим елементом, потребують таких форм використання матеріальних винагород, які би стимулювали працівника до найбільш повного розкриття своїх можливостей.

Щоб заробітна плата завжди була стимулом до найбільш ефективної праці, необхідно постійно вдосконалювати форми матеріальних винагород, застосовувати нові системи оплати праці, які відповідають сучасному рівню розвитку продуктивних сил.

При врахуванні різних видів доплат на підприємстві беруть до уваги як особисті якості працівника (здібності, кваліфікація, ініціативність, ретельність та старанність тощо), так і кількість, і якість роботи, яку вони виконують. Персональні доплати визначаються також віком і стажем роботи, ступенем дефіцитності спеціальності (фаху) на ринку робочої сили та іншими факторами.

Отже, продуктивність праці є одним з найважливіших показників ефективності трудового процесу, що виражається відношенням виробництва продукції (послуг) до відповідних витрат безпосередньої, живої праці.

На основі вище визначеного можливо зробити висновок, що по-перше заробітна плата або ціна, що виплачується за працю, - одна з важливих форм мотивації до ефективної праці. Розмір зарплати - центральний елемент умов обміну на ринку праці, тобто чим більший попит на роботу певного виду, тим, за незмінності інших умов, вищі ставки оплати праці. Об'єктивно для визначення заробітної плати враховуються: складність умов виконання роботи, професійно-ділові якості працівника, результати його праці та господарської діяльності підприємства. Тому, як правило, заробітна плата збільшується з підвищенням кваліфікації співробітників. Рівень заробітної плати суттєво залежить і від умов праці: чим вона важча, тим більші витрати робочої сили і відповідні затрати на її відновлення. Ставки оплати праці також залежать від ситуації на ринку праці та характеру взаємовідносин соціальних груп, насамперед, роботодавців і найманих працівників. Практично величина заробітної плати за соціальної ринкової економіки формується за тарифними угодами між представниками роботодавців, найманих працівників, а іноді й держави. По-друге зменшення або ліквідація впливу негативних явищ, які були розглянуті в статті, дасть змогу підвищити рівень оплати праці і дозволить покращити рівень продуктивності праці, що відповідатиме новій стратегії соціально-економічного розвитку України, де одним із акцентів є підвищення оплати праці як важливого фактора інноваційного шляху розвитку.

Та лише ефективний розвиток економіки, розв’язання всього комплексу пов’язаних із цим проблем дозволить досягти оптимального рівня дії економічних законів, забезпечить збільшення продуктивності праці відповідно до зростання її оплати, що є важливим фактором підвищення продуктивності використання людського капіталу.

Література:

1. Заяць І. Продуктивність людських ресурсів України та регіональні мождивості їх забезпечення // Україна. Аспекти праці. – 2004. №5. – С. 23-29

2. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Підручник. //Київю 2006. – С.278

3. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні (Монографія) // Інститут економічного прогнозування; М. І. Скрипченко, В. М. Геєць. Т. ї. Приходько та ін. - Харків: Форт, 2003. - 437с.

4. Ушенко Н. Умови та фактории підвищення продуктивності використання людського капіталу України // Єкономіка праці – 2008. №7. – С. 37-44

5. Eлектронні ресурси: http://www.ukrstat.gov.ua