Река Г.В.

Львівська комерційна академія

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

інтелектуального капіталу

Інтелектуалізація сучасного виробництва зумовила зростання ролі інтелектуального капіталу у суспільстві. Тому актуальною є проблема вибору і застосування економічного інструментарію для дослідження сутності та структури інтелектуального капіталу, передумов його формування і управління.

Аналіз категорії „інтелектуальний капітал”, виокремлення його складових та спроба їх оцінки проведена у дослідженнях здебільшого зарубіжних вчених та практиків, зокрема, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Е. Брукінга, Д. Клейна, Л. Прусака, П. Салівана, Д. Тіса та ін.

Суть категорії „інтелектуальний капітал” можна визначити як сукупність інтелектуальних ресурсів людей підприємств та організацій (знання, уміння і творчі обдарування індивідів, їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, об’єкти інтелектуальної власності, машинні інтелектуальні засоби, організаційні структури), які є результатом попередньої творчої діяльності людини і використовуються суб’єктами підприємництва для виконання поставлених цілей. Інтелектуальний капітал складається з людського капіталу та структурного капіталу. На сьогоднішній день не існує чіткої методики та інструментів визначення вартості людського капіталу, адже неможливо виміряти знання людини, її вміння, навики, досвід, компетентність тощо. Судити про нього можна лише за непрямими показниками, які мають грошовий вияв. Тому в нашому дослідженні ми більше зупиняємося на об’єктах інтелектуальної праці.

Нині практично використовують такі підходи і методи розрахунку вартості об’єктів інтелектуальної власності:

1) витратний (інвестиційний) підхід, що включає метод фактичних витрат, метод планових витрат, метод вартості заміщення, метод відновлювальної вартості, метод коефіцієнтів;

2) аналоговий підхід, який охоплює метод порівняльних продажів, метод ринку інтелектуальної власності, метод експертних оцінок;

3) дохідний підхід, що використовує метод економічного ефекту, метод роялті, метод дисконтування, метод капіталізації, метод комерційної ваги, метод за прибутком.

Зрозуміло, що для обчислення ринкової вартості об’єкта інтелектуальної власності використовуються одночасно кілька методів. Водночас варто відзначити, що ціна інтелектуального продукту залежить як від витрат виробника, так і від величини чистої поточної вартості, яку отримує його користувач.

Кінцева ціна інтелектуального продукту залежить від трьох груп чинників. До першої групи, на нашу думку, слід віднести якісні характеристики інтелектуального продукту. Другу групу утворюють правові чинники, головним серед яких є право інтелектуальної власності. До третьої групи ми відносимо економічні чинники, тобто тип ринкової структури, розмір ринку інтелектуального продукту, величину витрат на освоєння винаходу, стан ринкової кон’юнктури, динаміку курсу валют і процентної ставки, темп інфляції в країні, а також державне регулювання сфери інтелектуальної діяльності.

Макроекономічний інструментарій дослідження інтелектуального капіталу дає можливість кількісно визначити вплив інтелектуальних складових на економічний розвиток країни за допомогою таких макроекономічних показників як частка ВВП, яка виробляється у наукомістких галузях економіки та індекс людського розвитку (ІЛР). У 2005 році за ІЛР, який становив 0,788 [1], Україну віднесено до групи країн із середнім рівнем розвитку. Зумовлено це тим, що для аналізу інтелектуальної складової людського розвитку використовується обмежене коло факторів. Для більш ґрунтовного вивчення проблеми українські науковці Власюк О. та Пирожков С. розробили власну методику розрахунку індексу людського розвитку, яка дозволяє детальніше охарактеризувати стан людського розвитку в Україні [2]. На нашу думку, варто доповнити критерій оцінки ІЛР кількістю комп’ютерів на тисячу населення та часткою населення, яка користується Інтернетом.

На наш погляд, нині Україна володіє потужним людським потенціалом, який не завжди перетворюється у людський капітал як вагому складову інтелектуального капіталу. Необхідною умовою такої трансформації є реалізація наявного в країні людського (інтелектуального) потенціалу в економічній діяльності. Тільки в цьому випадку знання людини, її здібності, навички, майстерність, компетентність та інші якості здатні капіталізуватися, тобто забезпечити його власникові додаткові доходи упродовж життя. Зростання людського капіталу у суспільстві супроводжується позитивними екстерналіями, що в кінцевому випадку зумовлюють економічний та соціальний розвиток країни.

Отже, дослідження інтелектуального капіталу як економічної категорії вимагає певного економічного інструментарію. На мікрорівні за допомогою методу оцінки витрат, методу аналогів і методу потенційної прибутковості визначають вартість інтелектуального продукту. Для визначення впливу інтелектуальної складової на соціально-економічний розвиток країни використовують макроекономічний інструментарій, що дозволяє обчислити індекс людського розвитку.

Література

1. Доклад о развитии человека 2007/2008. Борьба с изменениями климата: человеческая солидарность в разделенном / Пер. с англ. – М.: Изд-во “Весь мир”, 2007. – С. 229 – 232.

2. Власюк О.С. Індекс людського розвитку: досвід України / Власюк О.С., Пирожков С.І. – К., 1995. – С. 15.