Экономические науки/2. управление трудовыми ресурсами

Іванової Х.О., Меркулової А.П.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України

 

Розвиток трудової та соціальної активності молоді, її правовий захист,  сприяння зайнятості, зниження рів­ня безробіття та зменшення його тривалості, підвищення конкурен­тоспроможності молодих працівників на ринку праці, забезпечення соціального захисту від безро­біття, детінізація відносин у сфері зайнятості мо­лоді — завдання, що є основою державної політики України.

Актуальність даного дослідження складається в визначенні та аналізу проблеми актив­ності та зайнятості молоді, причин незайнятості та визначення способів підвищення конкурентоспро­можності молоді на ринку праці України.

Метою статті є аналіз сучасної ситуації зайнятості молодого покоління на ринку праці України і пошук шляхів підвищення економічної активності молоді.

До основних факторів, що впливають на зайнятість молоді, належать: освіта і професійна підго­товка молоді; оплата й умови праці; соціальна за­хищеність молоді; трудова адаптація; рівень кон­курентоспроможності молоді на ринку праці; ді­яльність Державної служби зайнятості.

Молодь — це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових ха­рактеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалі­зації, вихованням в умовах певного суспільства.

У сфері освіти і професійної підготовки молоді: відсутність комплексного дієвого механізму державного замовлення молодих спеціалістів та регу­лювання набору учнів у професійно-технічні за­клади, продовження випуску навчальними закла­дами спеціалістів, на яких відсутній або недостат­ній попит на ринку праці, ускладнюють ситуацію з молодіжною зайнятістю.

Система соціального захисту молоді повинна передбачати:

1. Комплекс заходів і гарантій у сфері підви­щення якості робочої сили;

2. Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

3. Забезпечен­ня соціального захисту молодих працівників від безробіття та ін. [1].

Конкурентоспроможність робочої сили, у тому числі молодих працівників, залежить від їх­ніх творчих здібностей, професійних, ділових, особистісних якостей, здатності до мобільної перекваліфікації, якій сприяє універсальна базо­ва підготовка.

3абезпеченню зайнятості молоді сприяє діяль­ність Державної служби зайнятості. Однак чи­сельність зареєстрованого безробіття значно менша, ніж за даними обстеження економічної активності. Така ситуація пояснюється тим, що значна частина економічно активного населення не розраховує на державну підтримку в пошуках роботи, намагаючись працевлаштуватись само­стійно. Тому організація державної інфраструк­тури ринку праці потребує подальшого вдоско­налення, зокрема завдяки вільному доступу до банку вакансій через інформаційну мережу Дер­жавної служби зайнятості.

Дослідження інформації про зайнятість показало, що існує досить численний контингент безробітної молоді. Рівень безробіття молоді віком 15-24 роки найвищий (14,9%), оскільки в цьому віці багато молодих людей шукають роботу після закінчення спеціальних навчальних закладів. Дещо вищий, ніж у населення в цілому, рівень безробіття у віко­вій групі 25-29 років (7,6 проти 7,2%). У віковій групі 30-34 роки він дещо нижчий і становить 6,8%. Однак, на сучасному етапі в Україні існує значний ресурс робочої сили молоді, проблема працевлаштування молоді залишається надзви­чайно актуальною [1].

Серед економічно активної молоді переважа­ють чоловіки, їхня частка становить близько 55%. Вища питома вага чоловіків у загальній кількості економічно активної молоді порівняно з анало­гічним показником для жінок пояснюється на­самперед переважанням чоловіків у загальній чи­сельності молоді. Рівень економічної активності молодих чоловіків також значно вищий, ніж жі­нок (63,3% проти 54,5%). У Донецькій області цей показник рівний 68,6% проти 31,4%. Причина нижчої еконо­мічної активності жінок віком 15-34 роки поля­гає в необхідності народження та виховання ді­тей, а також у більшій спрямованості на здобуття вищої освіти [5].

Приблизно такі самі закономірності спостеріга­ються і в зайнятої молоді: рівень зайнятості чоловіків віком 15-34 роки становить 58,8%, жінок — 49,2%.

Аналіз безробіття характеризує рівність можли­востей молодих людей на ринку праці залежно від статевої ознаки. Рівні безробіття чоловіків і жінок віком 15-34 роки не мають таких великих відмін­ностей (10% - чоловіки, 9,8% — жінки). Рівень безробіття серед чоловіків порівняно із жінками переважає у віковій групі 15-24 роки (15,2 проти 14,4%), тим часом, у віковій групі 25-29 років та 30-34 роки переважає рівень безробіття серед жі­нок. З цього можна зробити висновок, що в цих ві­кових групах чоловіки більш конкурентоспромож­ні на ринку праці [1].

Для підвищення економічної активності і зайнятості молоді необхідні такі головні напрями державної політики України:

·     розвиток трудової й соціальної активності мо­лодих людей;

·     правовий захист молоді;

·     забезпечення зайнятості;

·     зниження рівня  закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів, що скорочує чисельність безробіття та зменшує її тривалість.

Розв'язання проблеми підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці потребує здійснення: виробничо-технічних заходів, що полягають у підвищенні професійно-технічних якостей працівника, його здатності освоювати новітні технічні засоби та устаткування; організаційно-економічних заходів, які передбачають формування навичок праці з урахуванням вимог її наукової організації, раціоналізації трудового процесу; урахування соціально-психологічних аспектів з метою реалізації соціальних і психологічних важелів підвищення конкурентоспроможності робочої сили молоді [4].

Оскільки однією з основних причин незайнятості безробітної молоді є неможливість працевлаштуватися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, то
державна молодіжна політика має формуватися з урахуванням інформації щодо прогнозу пропозиції робочої сили згідно з потребами роботодавців.

Важливе значення в поліпшенні ситуації в молодіжному сегменті ринку праці має виконання затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. № 156-р Плану дій щодо реалізації в 2007-2008 рр. основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 р., в якому особливу увагу приділено необхідності збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах та установах усіх форм власності. З метою переорієнтації ринку освітніх послуг на потреби роботодавців та інтеграції професійної освіти в європейський простір підготовленим за державним замовленням спеціалістам надаватимуть гарантовані робочі місця [3].

 

 

Література:

1. Економічна активність населення України 2007: Стат. зб. Там же. - С. 119.

2. Кодекс законів про працю України// Кодекси України: В 2 т. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — Т. 2. — С. 19.

3. Онікієнко В. В., Ткаченко Л.Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи рішення. — К.: Рада по вивченню продук­тивних сил України, Український інститут соціальних досліджень, 2003. — 160 с. ISBN 966-574-010-5.

4. Юнікієнко В. В., Ткаченко Л.Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи рішення. — К.: Рада по вивченню продук­тивних сил України, Український інститут соціальних досліджень, 2005. — С. 53. ISBN 966-574-466-6.