НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

          Одним із шляхів розвитку економіки України є вибір інноваційного напряму розвитку, що припу­скає орієнтацію на розвиток секторів економіки, пов'язаних з інноваційними змінами, виробницт­вом інноваційної продукції, наданням послуг, в основу яких покладено інноваційний компонент. Вибір саме цього шляху розвитку економіки підтримує значна частина українських вчених серед яких, академіки В. Геєць, А. Чухно та ін. Крім того, інноваційний напрям також задекларований у про­грамних документах деяких політичних партій. З'явилися такі нові для вітчизняної економіки поняття, як «інновації», «інноваційний продукт», «інноваційна продукція», які відрізняються від поняття «нова продукція» тим, що в основу ство­рення інновацій покладено результати інтелекту­альної, творчої діяльності людини - об'єкти права інтелектуальної власності.

          Для ефективного використання інноваційних механізмів українським підприємствам потрібно забезпечити розкриття відповідної інформації для прийняття управлінських рішень. Це зумовлює необхідність побудови методики бухгалтерського обліку інноваційної діяльності, адекватної потре­бам користувачів інформації, на основі викорис­тання існуючих вітчизняних напрацювань, зарубіж­ного досвіду з урахуванням розвитку національ­них особливостей ринкової економіки. Одним із основних недоліків сучасного обліку є те, що не існує єдиної системи регістрів обліку й бухгалтерських рахунків для відображення ви­трат, доході і результатів інноваційної діяльнос­ті. У свою чергу, наявні облікові регістри, бухгал­терські рахунки і статистична звітність не надають достовірних даних для проведення економіч­ного аналізу впливу інноваційної продукції на ре­зультати діяльності підприємства [4].

          У зв'язку з цим доцільно розробити науково обгрунтовану систему обліку й аналізу витрат, до­ходів і результатів інноваційної діяльності підпри­ємств.

Питанням організації та методології обліку й аналізу інноваційної діяльності підприємств при­свячені роботи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів Р.Адамса, О.Бородкіна, Н.Бортни­ка, Ф.Бутинця, М.Воронової, Л.Гнилицької, М.Дворцина, Я.Крупки, Е.Крилова, І.Крупельницької, А.Кузьмінського, Ю.Кузьмінського, А.Минакова, Є.Мниха, А.Пустовіт, І.Солодченка, В.Сопка, Л.Чижевскої та ін. Разом з тим відсутні наукові праці, присвячені комплексному дослідженню проблем створення обліково-аналітичної моделі інноваційної діяльно­сті. Водночас вихід українських підприємств на світовий ринок потребує створення  інформацій­ного забезпечення інноваційних продуктів і техно­логій.

Метою статті є оцінка альтернативних варіан­тів відбиття інноваційного напряму діяльності підприємства в сучасних умо­вах господарювання у бухгалтерському обліку.

          Регулювання обліку інноваційних доходів і витрат здійснюється на основі  П(С)БО 7 «Основні засоби», 8 «Нематеріальні активи», 15 «Дохід», 16 «Витрати», методичних рекомендацій з формувння собівартості продукції (робіт, послуг), Типового положення по плануванню, обліку й калькулюванню собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Розглянемо сучасний стан обліку інноваційної діяльності. Облік витрат на етапі «Виготовлення установчої партії» ведуть на рахунках 23 субрахунку «Основне виробництво». Для цього відкривають разове замовлення, строк виконання якого не перевищує одного року. Йому присвоюють відповідний шифр, який проставляють на всіх документах зі списання матеріальних і трудових витрат [2]. Перевагою сформованої в практиці методики обліку витрат по освоєнню нової продукції є те, що вони згруповані за місцями й етапами їх виникнення. Це сприяє їх більш чіткій локалізації та організації контролю за рівнем витрат. З метою вдосконалення поетапного накопичення витрат по освоєнню нової продукції та списання на замовлення серійного виробництва Л.Гнилицька пропонує вести їх аналітичний облік на відповідному субрахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за видами освоюваних виробів у розрізі номенклатури статей витрат і етапів виконуваних робіт наростаючим підсумком з моменту підготовки  конструкторської документації й до виробництва дослідної серії виробів. Такої ж думки дотримуються О.Бородкіна, А.Пустовіт. Висловлені пропозиції багато в чому збігаються з положеннями міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку й фінансової звітності, відповідно до яких пріоритетним є відображення інноваційних витрат як нематеріальних активів підприємства.

У сучасних умовах становлення економіки Ук­раїни розвиток й ідентифікація виробництва ма­ють повністю грунтуватися на нових рішеннях у сфері технології, техніки, організаційних форм й економічних методів господарювання, тобто на нововведеннях, впроваджених у виробництво. Крім того, сучасна економіка має розвиватися за рахунок інтен­сивних чинників [3].

Конкурентоспроможність на світовому ринку значною мірою залежить від продукції, в основу якої покладено нові знання. Розвиток продуктив­них сил здійснюється при тісній взаємодії науки й нових технологій з виробництвом.

Найбільш високими показниками розробки, впровадження й реалізації інноваційних продуктів характеризуються технологічні парки, діяльність яких визначена Законом України «Про спеціаль­ний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [1].

Отже, інновації є одним із напрямів здійснення виробничо-технічних інвестицій на підприємствах. Тому створення обліково-аналітичної моделі для інформаційного забезпечення  діяльності є актуальним і необхідним завданням у сучасних умовах розвитку економіки України. Інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, її завжди слід розглядати як складний процес, що забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект. При дослідженні інноваційної діяльності слід враховувати специфіку діяльності підприємства, яке створює, розробляє й реалізує інноваційну продукцію, вимоги законодавства щодо визнання інноваційних продуктів і особливості регулювання облікових записів для відображення інноваційних витрат, їх впливу на доходи та фінансовий результат підприємства.

 

Література

 

1.          Законом України «Про спеціаль­ний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 12.01.2006 р. № 3333-IV

2.          Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловост, затверджені наказом Мінпромполітики України від 09.07.2007 р. № 373

3.          Гнилицька Л. Удосконалення обліку витрат на освоєння й розробку нової продукції в приладобудуванні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007.- 45-48 с.

4.          Пустовіт А. Облік витрат на освоєння нових видів продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - 40-44 с.