Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

М.В.Мозгова

Міжнародний університет бізнесу і права

Маркетинг стратегічного планування землекористування.

Осмислюючи роль маркетингу стратегічного планування землекористування відзначимо, що він за своєю суттю є домінантою всіх управлінських функцій. Використовуючи переваги стратегічного планування в землекористуванні, організації одержують ефективний спосіб оцінки мети розвитку агроформувань. Як процес стратегічне планування є набором дій, рішень, які ведуть до розробки стратегій, що забезпечують досягнення цілей, тобто, процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в ухваленні управлінських рішень. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в землекористуванні. В зв'язку з цим важливе розуміння стратегії. Існують різні підходи до визначення загального поняття “стратегія”. У роботі А.П. Панкрухіна стратегія визначається як «комплекс принципов деятельности организации и ее отношений с внешней и внутренней средой, перспективных целей организации, а также соответствующих решений по выбору инструментов достижения этих целей (мова оригіналу – Авт.)» [1,с.41-42]. У роботі Г.М. Самостроєнко [2,с.245] наголошується, що стратегія в широкому значенні є синтезом наступних визначень, що зачіпають аспекти формування і реалізації стратегії:

- план, орієнтир або напрями розвитку;

- принцип поведінки або модель поведінки;

- унікальна і цінна позиція на ринку;

- перспектива або основний спосіб дії організації;

- особливі прийоми і маневри для досягнення мети.

Проаналізувавши дані підходи тлумачення сутності поняття «стратегія», зроблено висновок, що стратегія маркетингової діяльності - це детальний комплексний план, спрямований на здійснення місії землекористування і досягнення його цілей.

Маркетинг стратегічного планування є найефективнішим способом прогнозування майбутніх проблем і можливостей землекористування, основою підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання на землі, що є особливо важливим при утвердженні європейського вектору розвитку України, як аграрної держави. На основі аналізу сильних і слабких сторін, загроз і можливостей формується вибір альтернативи, яка задовольняє вимоги стандартів екобезпеки землекористування. Наприклад, плануючи систему сівозмін, структуру посівних площ потрібно не тільки володіти інформацією про ринок тієї чи іншої культури, обсяги продажу продукції, але і мати інформацію про прогноз якісних змін у ґрунті: як зміниться родючість ґрунту, як забезпечуватиметься баланс гумусу у ґрунті, чи не посиляться процеси водної і вітрової ерозії та інш. Досліджуючи питання планування структури посів на перспективу виявлено, що невід’ємним елементом спрямованим на екологізацію землекористування є врахування таких чинників, як рельєф місцевості (крутість схилів), наявність малопродуктивних та деградованих земель, величина виносу гумусу урожаєм сільськогосподарських культур, розміщення господарств від пунктів здачі продукції та інш. Це дало можливість зробити висновок, що теоретично усталене поняття сівозміни, методика їх побудови не витримують ніякої критики. Майже всі запроектовані польові сівозміни Миколаївським інститутом землеустрою у попередні роки супроводжуються втратами гумусу на рівні 0,4-0,6 т/га, що суперечить концепції екологобезпечного землекористування. Тільки бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті, досягнення умови зниження обсягів змиву ґрунту до рівня самовідтворення (2-3 т/га), забезпечення окупності вирощування культур на рівні не менше 1,35 і інше можуть бути підставою для прийняття плану посівних площ в агроформуванні, які гарантуватимуть екологічну безпеку землекористування. У цьому зв’язку відзначимо, що відповідальність за таку екологічну безпеку повинні нести служби екологічного маркетингу землекористування. Це завдання нині є надзвичайно актуальним, воно набуває особливої виразності в ході формування і становлення еколого безпечного соціально орієнтованого землекористування.

Список використаних джерел.

1. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий. 2-е изд., дополн. – СПб.: Питер, 2006. – 416с.

2. Самостроенко Г.М. Методология формирования стратегии развития региона на основе концепции интеграционного маркетинга [Электронный ресурс]: Дис… д-ра экон. наук: 08.00.05. – М.: РГБ, 2003.