Кутєргіна Г.С., к.е.н. Лубєнченко О.Е.

Донбаський державний технічний університет, Україна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Однією з головних умов реформування ринкового середовища, підтримання фінансової стабільності й інтеграції у світове співтовариство є розроблення науково - обґрунтованої концепції оподаткування. На думку провідних фахівців з оподаткування, в Україні через податкову систему необхідно перерозподіляти щонайменше 39- 40% ВВП.

Особливу роль в економічній політиці держави відіграють податки на споживання. В Україні однією з найактуальніших проблем оподаткування споживання є удосконалення податку на додану вартість.

Податок на додану вартість є одним із найновіших винаходів податкової політики і, водночас, є одним із її найдискусійніших інструментів. Гострота дискусій щодо ПДВ у світі викликана побічними ефектами, з якими на практиці виявилось пов’язане запровадження наріжної і, теоретично, найпривабливішої його риси – механізму відшкодування сум податку, витрачених у складі ціни закупівель. Практичний досвід всіх без винятку країн, де було введено цей податок, незалежно від рівня розвитку їх економік та прозорості фінансових систем засвідчив, що наявність можливості відшкодування в поєднанні зі звільненням від ПДВ операцій експорту роблять цей податок вразливим до можливості змови між платниками податку, яка дозволяє одночасно уникати сплати податкових зобов’язань та отримувати відшкодування несплаченого податку із бюджету. [1]

Пошуку альтернативних шляхів вдосконалення системи оподаткування доданої вартості присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як, Ю.Джигир, В. Корлета, Д.Хейга, Л.Джараса, Г.Обермаїра, Д.Кері, Дж. Рабесона, І.О. Луніної, А.М. Соколовської, В.О. Шевчук, Т.Єфименко, В.Геєць, І. Макаренко, О.В. Копіці, О.Д. Данилова, М.А. Науменко, П.Т.Хухаленко, Т.В. Корн якової та інш.

Метою цієї статті є аналіз напрямків реформування системи оподаткування доданої вартості в Україні.

Дослідження альтернативних податків на споживання, зокрема податку з реалізації та податку на кредитну вимогу, свідчать, що жоден із цих податків не є ефективною заміною ПДВ. Це пов’язано як із складністю й високими затратами на їхнє адміністрування, так і з накопиченням податків у ціні внаслідок стягнення податку на раніше сплачений податок, що призводить до кумулятивного зростання цін. [2] Тому одним із пріоритетних напрямів подальшого реформування оподаткування споживання є не заміна ПДВ, а вдосконалення механізму його стягнення.

Дехто з вітчизняних дослідників вважає, що нинішній рівень оподаткування ПДВ залишається високим і тому висловлюється за скорочення ставки. [3] На нашу думку, зміна ставки оподаткування має ґрунтуватись не на номінальних, а на ефективних ставках оподаткування з урахуванням необхідного рівня забезпечення державних доходів.

Головні спотворення в систему ПДВ вносять пільги, причому на ПДВ припадає приблизно 70% усіх пільг. Таке становище спотворює саму ідею запровадження ПДВ як податку на частину новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надходять до бюджету після їх реалізації. Поки що склалася тенденція, за якої кількість суб’єктів оподаткування із пільгами щодо ПДВ збільшується у чотири – п’ять разів швидше за кількість зареєстрованих. Отримання пільг є виключно засобом ухилення від сплати податків, а не мотивом виробничо-фінансової активності. [5] Отже, виникає необхідність відмовитися від податкових пільг і застосувати дієвіший стимулюючий засіб, адже держава може стимулювати тих, хто цього потребує, за рахунок державних дотацій, субсидій, інвестицій, пільгового кредитування і, нарешті, коригування ставки податку на додану вартість.

Основою зловживань з системою ПДВ є законодавче прикриття фіктивних компаній, що виконують роль у функціонуванні згаданих схем. Ця роль полягає в тому, що основна частина вартості, доданої в процесі виробництва, переноситься саме на такі компанії, які, в свою чергу, закриваються до того, як сплатити відповідні зобов’язання до бюджету. [2]

Такі маніпуляції є загрозою державному бюджету, оскільки за таких умов ПДВ неминуче перетворюється з доходного джерела на додаткову зростаючу категорію бюджетних видатків. В той же час, наявність маніпулятивних схем у системі ПДВ спричиняє відчутну шкоду експортному сектору, оскільки вони призводять до нерівномірного доступу учасників ринку до можливостей економії на несплаченому ПДВ, тобто означають неконтрольоване державою субсидіювання певних експортних галузей за рахунок інших експортерів, а також за рахунок підприємців, діяльність яких не пов’язана з експортом.

Криміналізовані схеми використання системи ПДВ у Європі є по суті подібним до української практики, за винятком того, що «європейська модель», як правило, не включає цінових маніпуляцій і перенесення доданої вартості на фірми-одноднівки й ґрунтується на змові платників податку з двох чи декількох країн-членів ЄС, задіяних у експортно-імпортних операціях. Спрощено кажучи, експортер однієї з країн продає свої товари фірмі одноднівці у іншій країні, яка потім перепродає їх третьому «брокеру» на своїй же території, який в свою чергу експортує їх назад першому «гравцю». Фірма-одноднівка зникає, не сплативши ПДВ, а «брокер» отримує відшкодування несплаченого податку. Саме тому потрібно звернути увагу на методи боротьби з такими схемами країн, що входять до складу ЄС.[1]

Європейський досвід боротьби з вищенаведеними маніпуляціями, окрім співпраці податкових органів влади країн-учасниць ЄС, включає в себе перешкоджання реєстрації фіктивних підприємств за допомогою перевірки автентичності реєстраційних документів та окремих режимів податкового контролю над щойно зареєстрованими компаніями у перший час їхнього існування; функціонування підрозділів розвідки та системи аналізу ризиків для виявлення існуючих фіктивних підприємств; повернення несплаченого ПДВ до бюджету після виявлення злочину; створення в межах податкових адміністрацій спеціальних підрозділів для боротьби з «карусельними злочинами» з наділенням їх достатніми повноваженнями для швидкого обміну інформацією та контролюючих заходів.

Вирішити проблему з відшкодуванням ПДВ могло б запровадження спецрахунків, що намагалися зробити в 2004 році. Ідея реформи полягала ось в чому. Кожне підприємство повинно було відкрити спеціальний ПДВ-рахунок, на якому протягом податкового періоду будуть нагромаджуватися кошти, що отримуються підприємством як ПДВ від інших підприємств і з бюджету. Доступ підприємства до коштів на ПДВ- рахунок буде обмежено. Підприємство зможе використати кошти на ПДВ-рахунку тільки для здійснення виплат ПДВ іншим підприємствам або до бюджету. У разі нестачі коштів на ньому для здійснення тієї чи іншої виплати ПДВ підприємство буде зобов’язане доплатити бракуючу суму зі свого розрахункового рахунку. Таким чином, якщо фірма-одноденка і зникне, то не зникне разом із заборгованістю по ПДВ.

Окрім того, на нашу думку, заслуговує на увагу пропозиція об’єднати оперативні інформаційні ресурси державних органів і створити на рівні виконавчої влади єдиний інтегрований банк оперативних даних та побудувати автоматизовану систему адміністрування податку на додану вартість із запровадженням сучасних наукових методів прогнозування, аналізу й адміністрування ПДВ.[4]

Таким чином, ПДВ сьогодні вважають одним з найефективніших податків, який не потрібно скасовувати чи заміняти якимось іншим податком. Попри певні недоліки в законодавстві, які потребують налагодження, істинні причини сьогоднішньої економічної хворобливості вітчизняного ПДВ перебувають за межами його законодавчої бази.

Податок на додану вартість за умови його ефективного використання є надійним джерелом збільшення доходів бюджету. Проблема його реформування – важливий етап становлення податкової системи України.

Література:

1. Джигир Ю., Майнзюк К. Використання досвіду країн Західної Європи в сфері боротьби з маніпуляціями в системі оподаткування доданої вартості. // Парламент. – 2005. - №5. – С.42-48.

2. Джигир Ю., Майндзюк К. ПДВ чи альтернативні податки на споживання? // Парламент. – 2005. - №2.

3. Луніна І.О. Ефективність оподаткування споживання в Україні // Фінанси України. – 2007. - №1. – С.17-27.

4. Тимченко О.М. Облік і контроль у системі адміністрування ПДВ: взаємозв’язок, напрями вдосконалення // Фінанси України. – 2007. - №8. – С.91-99.

5. Шевчук В.О. Уніфікація податкових систем країн європейського союзу як критерій поглиблення інтеграції. // Фінанси України. – 2007. - №12. – С.49-59.