Столярова Е.М ас. каф. фін. Д.С

Донецкий национальный университет экономики и торговли

 имени Михаила Туган-Барановского

Інститут спільного інвестування: фактори успіху та їх використання.

 

Починаючи з 2001 p., фінансова система України поповнилась   новим суб'єктом господарювання   - інститутом спільного інвестування. Згідно з чинним  законодавством, інститут спільного інвестування (ICI) - це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який  забезпечує діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [1]. У світовій практиці цей тип фінансових посередників існує понад 150 років, відіграючи важливу роль в активізації інвестиційного процесу через акумулювання внутрішніх ресурсів країни та їхнє ефективне розміщення в різноманітних галузях економіки. Тривала історія існування цих  фінансових посередників у розвинених країнах дозволила сформувати досконале конкурентне середовище функціонування ICI, де обмежені інвестиційні ресурси країни мають неабияку привабливість для інвестиційних фондів.

В теперішній час в Україні стан інвестиційного ринку  та його основні процеси знаходяться на стадії розвитку та мають низку невирішених проблем. Інститути спільного інвестування повинні отримувати дедалі більше стимулів розвитку, та всебічно підтримуватися з боку країни, тому що вони є необхідною ланкою на шляху розвитку та активізації інвестиційного процесу, що у подальшому позитивно впливатиме на економіку держави. Основні фактори їх розвитку нажаль не визначені остаточно і тому не можуть бути використані для поліпшення діяльності ІСІ.

Отже актуальністю питання визначення факторів успіху інститутів спільного інвестування та їх використання є подальше  використання їх на практиці з метою активування діяльності цих інститутів. Що є зумовленим необхідністю  покращити стан інвестиційного ринку в цілому та прискорити та покращити інвестиційний процес, що відіграє важливу роль у розвитку економіки країни в загалі.

Метою статті є дослідження існуючих факторів успіху ІСІ, визначення їх по рівню важливості,  та систематизація для спрощення процесу їх використання та врахування під час обґрунтування подальшої стратегії їх розвитку. 

Дослідженням розвитку ІСІ та  факторів їх  успіху займались провідні зару­біжні та вітчизняні науковці, серед яких Д. Шевченко,  3. Шершньова, Д. Барабась та ін. Результати їхніх досліджень дозволили сформувати загальну сутність поняття ключові фактори успіху ІСІ. Вони класифікували ці фактори за різними параметрами та охарактеризували їхню роль у процесі досягнення цілей підприємницької структури.

Виявлення ключових факторів успіху діяльності вітчизняних ICI необхідно здійснювати на базі важливих для всіх галузевих організацій факторів, тобто потрібно виявити загальні риси, характерні для всіх підприємницьких структур. Також треба визначити параметри, притаманні фінансовим посередникам, і наприкінці - фактори, важливі для всіх ICI.

Ключові фактори успіху, характерні для всіх підприємницьких структур. Ефективне функціонування суб'єктів підприємництва визначається співвідношенням результатів діяльності підприємства та витрат, понесених для досягнення цих результатів, яке спрямоване на максимізацію цього показника.

Ключові фактори успіху, притаманні всім суб’єктам господарювання, можливо систематизувати  за різними джерелами їх виникнення:

¾            технологія

¾            організація виробництва

¾            реалізація продукції

¾                                                                                                                                              маркетинг

¾                                                                                                                                              професійні навички персоналу

¾                                                                                                                                              організаційні здібності персоналу

¾            інші фактори (сприятливий імідж, доступ на фінансові ринки, наявність патентів тощо)[2].

Ключові фактори успіху фінансових посередників формуються на базі вже визначених, з огляду на характерні для цих суб'єктів ринку. Основною особливістю виступає посередницька функція у процесі руху фінансових ресурсів у економічній системі. Тим самим, фінансові посередники обслуговують грошові потоки в економіці, й ті з них, які зможуть при мінімальних витратах швидко та якісно обслужити споживача, посідають лідируючі позиції на фінансовому ринку.

Таким чином, ключові фактори успіху фінансових посередників -це сукупність факторів-детермінантів, які забезпечують оптимальне співвідношення між результатами та витратами на обслуговування споживачів фінансових послуг.

Отже, найперший фактор успіху є швидкий доступ до дешевих фінансових ресурсів, оскільки об'єктом відносин на фінансовому ринку виступають гроші. Чим повніше фінансовий посередник зможе задовольнити потребу споживача у фінансових ресурсах, тим вище його оцінить споживач послуг і тим кращі результати він зможе отримати від обслуговування клієнтів.

Наступні  фактори успіху однакові із  загальнопідприємницьким, хоча теж мають специфічні риси.

Один з них це розвинена мережа надання послуг. Формування раціональної мережі просування послуг надає можливість фінансовому посереднику оптимізувати свої витрати. У цьому випадку діє ефект масштабу: при поширеному охопленні потенційних споживачів послуг зменшується частка постійних витрат у структурі загальних і збільшується віддача від них. Аналогічний вплив здійснює ефективне інформаційне поле, яке збільшує кількість потенційних споживачів послуг. Головною умовою розширення мережі надання послуг є оптимальне збалансування витрат на реалізацію цих цілей.

Професійні навички персоналу та його організаційні здібності безпосередньо впливають на результати діяльності фінансових посередників шляхом забезпечення високого рівня обслуговування споживачів послуг. Ефективне збалансування працевіддачі співробітників з мотивацією останніх до роботи збільшує ефективність діяльності персоналу [3].

Систематичне дослідження ринку фінансових послуг, виявлення змін у структурі та обсягах попиту споживачів, постійне оновлення фінансових продуктів, оцінка слабких і сильних сторін діяльності посередника на ринку порівняно з конкурентами - це майже повний перелік його маркетингових факторів успіху.

Високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу та досконала організаційна структура фінансового посередника позитивно впливає на швидкість і якість обслуговування споживачів. Також слід зазначити, що комплексна реалізація дає змогу утримувати лідируючі позиції посередникам.

Ключові фактори успіху, характерні всім ICI, формуються з огляду на особливості інституту, який є складовою інституту фінансових посередників.

По-перше, інвестиційні фонди є суб'єктами фондового ринку, що вимагає від них специфічних властивостей, необхідних для функціонування на ньому. Фондовий ринок - один з наймолодших сегментів вітчизняної фінансової системи, тому механізми та процедури діяльності на цьому ринку  постійно удосконалюються та є найпрогресивнішими. Це проявляється в інструментах, як класичних (акцції, 'облігації, інвестиційні та іпотечні сертифікати тощо), так й активних  Його висока мобільність є ще однією особливістю цього ринку. Щоденно на ринку проходять мільйонні операції, які за короткий проміжок часу можуть змінити ситуацію за окремим фінансовим активом або в цілому на всьому фондовому ринку. За таких умов учасники ринку повинні мати можливість активно реагувати на зміни, що відбуваються. Це забезпечує, крім висококваліфікованого персоналу, ще й наявність потужної матеріально-технічної бази.

Також вузька  спеціалізація ICI, які можуть працювати лише на фондовому ринку та отримувати доходи тільки від операцій з фінансовими активами. Ця особливість збільшує конкуренцію між ICI, де основними методами ведення конкурентної боротьби виступає цінова конкуренція.

По-третє, активами ICI керують компанії з управління активами. Відповідно до законодавства, компанія з управління активами - це господарське товариство, яке діє на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку[1]. Інститут спільного інвестування самостійно не надає послуг і не виступає самостійним учасником ринку. Інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності й перебувають в керуванні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Через це ключові фактори успіху в системі інституційного інвестування використовує компанія з управління активами, яка просуває на ринок послугу зі спільного інвестування та конкурує з аналогічними компаніями з управління активами щодо потенційних інвесторів.

По-четверте, у функціонуванні ICI беруть участь, як мінімум, три незалежних суб'єкти: компанія з управління активами, торговець, зберігач. Цей механізм, з одного боку, захищає інвесторів від можливих ризиків, однак з іншого ускладнює процес управління.

Й останнє, основними учасниками інвестиційних фондів є заможне населення, яке якість обслуговування ставить на перше місце. Крім того, участь в інвестиційних фондах є абсолютно добровільною: клієнти завжди мають альтернативу, а основна ціль участі клієнтів у ICI - ефективне розміщення ресурсів.

Виявлення особливостей функціонування ICI дозволяє сформувати перелік ключових факторів його успіху, що складається з факторів успіху, характерних як для усіх фінансових посередників, так і лише для ринку спільного інвестування.

 

 


Ключових фактори  успіху ІСІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1 Ключові фактори  успіху ІСІ [4].

 

Отже, за результатами дослідження було виявлено сутність ключових факторів успіху ICI, розглянуто найважливіші, в основі яких лежать не лише особливості функціонування ICI, а й характеристики, притаманні всім фінансовим посередникам. Це дозволяє структурувати ключові фактори успіху й акцентувати увагу на їхньому використанні при розробці стратегії розвитку ICI.

З огляду на постійні зміни в середовищі діяльності ІСІ актуальним є  проведення  моніторингу ключових факторів успіху та виявлення  нових. Це дозволить оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та ефективно корегувати стратегію розвитку ICI.

Подальші дослідження ключових факторів успіху інститутів спільного інвестування слід спрямовувати на  виявлення важливості кожного фактора та класифікації за цим критерієм.

 

Література

 

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-ІІІ.

2. Нємцов В. Д., Довгань Л. Є. Стратегічний менеджмент. – К., 2001. – 535 с.

3. Шпанко А., «Ключові фактори успіху інституту спільного інвестування». – Вісник КНТЕУ №1. 2008. – С.78-79

4. Барабась Д.О., Управління конкурентними перевагами підприємства: Дис. … канд. ек. наук: 08.06.01/ КНЕУ. – К., 2003