Магістрант Савенко О.С.

Науковий керівник: доц., канд. екон. наук Єрохіна Т.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Продовольча безпека продуктів зернопереробної галузі

Глобальною проблемою всього світу є продовольча безпека та безпека продуктів харчування, які є основою національної безпеки будь-якої країни. Безумовно, це стосується і України як одного із потужних світових виробників зернової та інших видів харчової продукції.

Слід відмітити, що серед галузей рослинництва найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і виробляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона поступається лише Франції, а в останні роки —Німеччині та Росії.

Харчова та переробна промисловість за своїм внеском у ВВП країни посідає 2-ге місце – це близько 15%, і щороку показники зростають [1].

Слід відмітити, що Україна має дуже розвинену мережу переробних підприємств. В 2006 році в державі нараховувалось 544 зернопереробних підприємств, з яких 443 знаходяться у приватній власності. До того ж багато компаній вкладали кошти в будівництво нових об’єктів і нових підприємств. Але також – більш 100 підприємств знаходяться в державній власності під керівництвом Держрезерву і компанії ДАК “Хліб України”.

На початку 2008 року, борошно в Україні виробляли вже на 572 промислових млинах, на 90 з них випускали в тому числі і житнє борошно. Загальна кількість виробників борошна склала 3097 суб’єктів господарювання [2].

На кінець 2007 року за виробництво борошна звітувались 479 підприємств, в тому числі 72 підприємства – за виробництво житнього борошна.

За результатами виробництва на кінці 2008 року найбільш крупними виробниками борошна були ВАТ «Київмлин», ЗАТ «Донецький КХП», ДП «Новопокровський КХП» (Харківська обл.), ЗАТ «Переробник» (Дніпропетровська обл.), ВАТ «Симферопольський КХП», ЗАТ «Запоріжжямлин», ВАТ «Вінницький КХП», ДП «Куліндоровський КХП» (Одеська область). На долю лідерів прийшлося 28% від всього обсягу борошна, що було вироблене на території країни.

Проблема забезпечення продовольчої безпеки населення стала предметом активного розгляду світовим співтовариством у зв’язку із соціально-економічними процесами в країнах, що розвиваються. За останні роки рівень продовольчої безпеки України знизився до критично небезпечної межі. За калорійністю та якісним складом раціону харчування Україна перейшла від рівня розвинених країн (3300-3800 ккал) до межі продовольчої безпеки (2500 ккал), а за споживанням протеїнів тваринного походження опинилася нижче цієї межі. Трудовий аграрний потенціал використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці в агарному секторі має сталу тенденцію до зниження, її рівень в 10 разів нижчий за відповідні показники розвинених країн [3].

У цілому продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп'яних культур. В зв'язку з цим у вирішенні зернової проблеми пріоритетне значення надаватиметься збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць.

В той же час, зерно являється дорогою сировиною. В загальних витратах на виробництво борошна та крупи на частку зерна припадає більше 90%. Тому дуже важливо використовувати зерно з найбільшою ефективністю, тобто забезпечити максимальний вихід готової продукції, найкращу її якість при мінімальних експлуатаційний витратах. Формування якості врожаю зернових культур є складним процесом, що залежить від живлення рослин та багатьох чинників погоди і клімату, які по-різному впливають на різні стадії розвитку рослин. Тому вирішення цього питання можливе тільки на основі управління технологічними властивостями зерна в процесі виробництва борошна. Для забезпечення високої ефективності використання зерна необхідно ввести процес підготовки та переробки його в оптимальному варіанті, тобто підібрати технологічні режими, які забезпечують найвищу ефективність переробки даної партії зерна.

За останні десятиліття вченими-селекціонерами в Україні виведені нові сорти зернових культур з новими показниками якості. Проте слід відмітити, що при виробництві сільськогосподарської продукції застосовуються генетично-модифіковані організми. У цьому є ряд переваг: велика врожайність, висока збережуваність врожаю. Але вчені дотепер вагаються і ще не зробили остаточного висновку – безпечно чи ні вживати такі продукти. Законодавство багатьох країн зобов’язало виробників вказувати наявність таких продуктів у складі харчової продукції, і такі вимоги виконуються, а споживач сам вирішує, чи вживати ці продукти.

Україні користуються міждержавними стандартами (ГОСТами) на всі зернові культури, крім пшениці і ячменю. Ці стандарти розроблені, в основному, у 60–70 роки і вимоги до якості встановлені з урахуванням середніх даних по великій території колишнього Радянського Союзу.

Стандарти застаріли не тільки за змістом, але й за формою. В усіх ГОСТах на зерно встановлено вимоги до заготівельного і постачального зерна, а також базисні норми. Базисні норми раніше слугували для зарахування зданого зерна державі і для розрахунків за нього. В умовах ринкової економіки потреба в базисних нормах відпадає.

Стандарти на зерно повинні відображати потенційні можливості нових селекційних сортів, які є в Україні. Тільки в такому разі стандарти зможуть двигати науково-технічний прогрес, що є основним і обов’язковим в стандартизації.

Слід також відмітити, що кожна партія харчових продуктів, що надходить від виробника, повинна супроводжуватись посвідченням про якість, сертифікатом відповідності державній системі сертифікації або його копією, завіреною постачальником, на товар, котрий підлягає обов'язковій сертифікації, або ж зазначений у товаросупровідній документації певним регістраційним номером. Сертифікат відповідності вимогам стандартів і безпеки харчових продуктів видають акредитовані органи сертифікації, що діють в обласних центрах і великих містах України. Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукції встановленим стандартам і контроль за дотриманням технологій її виготовлення.
Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються проконтрольованими і відповідають вимогам стандартів і безпеки.

Специфіка забезпечення продовольчої безпеки України, на відміну від деяких інших країн, повинна полягати не лише у максимальному забезпеченні власних потреб у зернових культурах, але й у створенні потужного зернового експортного потенціалу і відновленні втрачених Україною позицій "європейської житниці". Цьому сприяють кліматичні умови України та наявність майже 40 % світових запасів чорноземів. Однак поглиблення кризи АПК призвело до того, що частка України в європейських обсягах виробництва зерна значно зменшилася, а лідерами на ринку зерна стали Росія та Казахстан.

Україні в цьому контексті необхідно покращити роботу над формуванням сучасної експортної інфраструктури - транспортної, елеваторної, а також над формуванням необхідних умов балансу внутрішнього і зовнішнього ринків.

Вирішення зазначених проблем неможливе без створення дієвої законодавчої бази забезпечення належного рівня продовольчої безпеки України та сталого соціально-економічного розвитку аграрного сектору економіки. Наукове обґрунтування найбільш раціональних шляхів забезпечення продовольчої безпеки держави потребує формування чіткої системи критеріїв оцінки забезпечення продовольчої безпеки, визначення зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначальним чином впливають на результативність державного управління у сфері забезпечення продовольчої безпеки України.

Також вирішити проблему продовольчої безпеки неможливо без застосування передових технологій, розвитку фермерських господарств, якомога повніших збирання, збереження та переробки врожаю, використання нових форм маркетингу, переходу до нових методів управління, створення ефективної системи підготовки та перепідготовки кадрів. Необхідно розробити і здійснювати стратегію, спрямовану на створення ефективної системи агробізнесу, яка б включала і приватні господарства, і корпоративні агропромислові об'єднання і нові форми фермерських кооперативів. Важливе значення для сільського господарства та харчової промисловості має залучення передових зарубіжних технологій.

Рішення головних проблем харчової промисловості України я бачу у таких заходах:

1. Необхідно використовувати кращий світовий досвід технології виробництва продуктів харчування;

2. Слід удосконалити нашу законодавчу базу для максимального захисту нашого споживача, прийняти ряд законодавчих актів, які б дозволили перекласти відповідальність за безпеку харчових продуктів на виробника;

3. Необхідно старанно продумати законодавчу базу для належного існування в СОТ, бо треба розуміти, що більшість вітчизняних виробників продуктів харчування не витримають конкуренції, так як на нашому ринку з’явився вільний доступ для західних виробників. Вони, на відміну від нас, оснащені передовою лабораторною технікою, сучаснішим обладнанням, мають відповідну систему стандартизації та безперечний досвід.

Література

1. http://www.harchovyk.com/info.php?x=story&i=192&p=20&c=124&lang=ua - Богданов В.Є. – «Проблеми та перспективи харчової промисловості»;

2. http://www.academy.gov.ua/ej6/txts/07rvpnbu.htm - Руликівський В.П., - «Роль та місце продовольчої безпеки в системі забезпечення національної безпеки України»;

3. Рибчинський Р. Стан та перспективи розвитку борошномельної галузі в Україні //Хлібопродукти -2008. №2.