ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЙ УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ

Айрапетян Баграт Артавасович, студент V курсу економічного факультету, Лєгостаєва Олена Олександрівна, к.е.н., доцент кафедри «Обліку і аудиту»

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

У процесі трансформаційних зрушень в економіці України великого значення набуває підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства. Управління капіталом впливає на результати діяльності суб’єктів господарювання, їх фінансовий стан. У зв’язку з цим розгляд і аналіз сучасних концепцій щодо структури капіталу підприємства та можливості їх застосування в Україні виступає одним з актуальних питань, яке перебуває в центрі уваги економістів.

У науковій літературі питанню ефективного управління капіталом підприємств присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як І. Балабанов, І. Бланк, О. Бірман, В. Опарін, К Павлюк, М. Бертонеш, Р. Найт та інших. Але поки ще немає єдиної думки щодо самого визначення капіталу, та визначення ефективної системи управління цією категорією. Визначення, які пропонуються в науковій літературі, недостатньо повно розкривають сутність капіталу.

У теоретичному аспекті капітал трактується так: 1) сукупні ресурси, які використовуються у підприємництві, сума накопичених матеріальних благ, результати минулої (попередньої) і засіб для подальшої виробничої чи комерційної діяльності; 2) початкова сума коштів, призначених для підприємницької діяльності; 3) чиста вартість; 4) вартість – носій додаткової вартості; 5) велика сума грошей. Капітал розглядається рядом економістів як ресурс, що наданий власниками чи кредиторами підприємства у вигляді позики, що має цільове використання. З точки зору проведення аналізу на основі бухгалтерського балансу капітал розглядається як вартість ресурсів у матеріальній, грошовій та нематеріальній формі, які інвестовані у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів.

Поняття «структура капіталу» у найзагальнішому вигляді закордонними та вітчизняними економістами характеризується як співвідношення усіх форм власних і позичених фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів.

Визначення структури капіталу господарського суб’єкта має важливе практичне значення. Так, В. Опарін зазначає, що існуючі підходи до визначення сутності та складу капіталу засновані на розширеному його трактуванні, в результаті чого створюється ілюзія наявності досить значного фінансового потенціалу, що насправді може не відповідати дійсності та призводить до серйозних помилок і прорахунків. Зокрема в сфері прогнозування соціально-економічного розвитку.

Управління структурою капіталу є складовою системи управління фінансовими ресурсами. Воно являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням із різних джерел, а також забезпеченням його ефективного використання.

В теоретичній основі управління капіталом однією із основних концепцій є теорія його структури. Концепція структури капіталу формує основу вибору стратегічного напряму розвитку фінансів підприємства, що забезпечує зростання його ринкової вартості, а також має досить широку сферу практичного застосування.

Якщо розглядати перші дослідження економістів щодо визначення оптимальної структури капіталу підприємства, можна сформувати чотири класичні концепції формування структури капіталу: традиціоналістська концепція структури капіталу, «концепція ММ» (індиферентності), компромісна концепція структури капіталу, концепція суперечності інтересів формування структури капіталу. Розглянемо їх докладніше.

Вартість власного капіталу суб’єкту господарювання завжди вища за вартість позичкового капіталу – це вихідне теоретичне твердження традиціоналістської концепції формування структури капіталу. Прихильники цієї концепції пояснюють нижчу вартість позичкового капіталу в порівнянні із власним відмінностями рівня ризику їх користувача. Практичне використання традиціоналістської концепції спонукає підприємство до максимізації використання позичкового капіталу в господарській діяльності, що в певних умовах може призвести до втрати фінансової стійкості, банкрутства. Тому така модель викликала критику багатьох економістів як занадто спрощена і нереальна.

Концепція індиферентності структури капіталу вперше була запропонована американськими економістами Ф. Модільяні та М. Міллером. Вона пояснювала механізм формування структури капіталу і ринкової вартості підприємства в тісному зв’язку з механізмом функціонування ринка в цілому.

Компромісна концепція структури капіталу була розроблена на основі узагальнення вищезгаданих теоретичних розробок Модiльянi-Мiллера та інших сучасних економістів. За цією концепцією структура капіталу формується під тиском низки суперечливих умов, що визначають співвідношення рівня дохідності та ризику використання капіталу підприємства, які в процесі оптимізації його структури повинні бути зараховані шляхом відповідного компромісу їх комплексної дії.

Основу концепції суперечності інтересів формування структури капіталу складає положення про відмінності інтересів і рівня інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менеджерів в процесі управління ефективністю його використання, порівняння яких викликає збільшення вартості окремих його елементів.

Існують також сучасні теорії структури капіталу, які формують обширний методичний інструментарій оптимізації цього показника на кожному конкретному підприємстві. Критеріями такої оптимізації виступають прийнятний рівень дохідності та ризику в діяльності господарюючого суб’єкта, мінімізація ринкової вартості підприємства, мінімізація середньозваженої вартості капіталу підприємства.

На сьогоднішній день існує багато точок зору щодо поняття капіталу, визначення структури капіталу.Результати проведеного аналізу теоретичного аспекту вище згаданих категорій показують, що дана проблема є дуже актуальною. Тому на сьогоднішній день доцільно визначити теоретичні підходи до трактування категорії «капітал», «структура капіталу».

Список використаних джерел:

1. Сліпушко О. Політичний і фінансово-економічний словник. – К.: Криниця, 1999. – 386 с.

2. Петренко Н.М., Олійник С.Є., Пилипчик Л.В. – Словник фінансово-економічних термінів. – Дніпр.: Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права, 1999. – 88 с.

3. Баліцька В.В. Капіталоутворення в Україні як предмет системного аналізу та ухвалення стратегічних рішень. – «Актуальні проблеми економіки», №8, 2008, с. 55-65.

4. Гурнак О.В. Кількісна оцінка ризику структури капіталу підприємства. – «Актуальні проблеми економіки», №5, 2007, с. 99-105.

5. 7. http://www.vuzlib.net/fm_P/7-4.htm