К.е.н., Полятикіна Л.І., Котобой Т.А.

Сумський національний аграрний університет

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ

Оцінка земель є складовою земельного кадастру. І якщо в минулому її використовували в основному для обгрунтування планових показників розвитку економіки, то сьогодні її роль істотно зросла, особливо в плані формування економічних механізмів регулювання земельних відносин.

В економічній літературі зустрічаються різні поняття капіталу як категорії взагалі, яка є уявленням головного результату дії історично зумовленої форми розподілу матеріальних благ, визначену людством як власність.

В останні роки в Україні багато зроблено в напрямку формування необхідної правової бази оцінки земель, вдосконалюється її науково-методичне забезпечення. Багато запозичено з досвіду країн з традиційно-ринковою економікою, особливо стосовно методів визначення ринкової вартості земельних ділянок.

Правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про оцінку земель», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Об’єктами оцінки земель є територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки та їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, в тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Землю як аграрний капітал можна розглядати лише теоретично як виробничий капітал, який використовується з виробничою метою в сільському господарстві. Це дозволяє нам визначити сферу функціонування аграрного виробничого капіталу – сільське господарство не залежно від форм господарювання та правового статусу господарства. Поняття аграрного капіталу є теоретичною конструкцією, бо вона окреслює галузеву сферу його функціонування. Особливістю національних земельний відносин в Україні є тривала відсутність ефективного власника – приватного землевласника, який запроваджує комерційний, підприємницький підхід до землеробства. Поняття капіталу не від’ємне від власності, бо водночас складає сутність і форму її вартості. Згідно чинного законодавства України, земля знаходиться у приватній, колективній та державній власності. Відповідно до цього можна визначити приватний, колективний та державний аграрний капітал.

Власність на землю завжди забезпечувала одержання земельної ренти землевласником від використання земельного капіталу в агробізнесі. Всією світовою практикою господарювання історично доведено, що сфера агробізнесу завжди була, є і буде інвестиційно-привабливою для підприємства, оскільки на продукцію аграрного бізнесу завжди є стійкий попит, який не має тенденції до зниження, а сама сільськогосподарська продукція ніколи не застаріває ні технічно, ні технологічно. Аграрний капітал є складовою земельного капіталу, матеріальним носієм якого є земля. Відповідно земельний капітал виступає складовою природного капіталу, капіталу природних благ та екологічного капіталу взагалі.

Загальний капітал – це земля, споруди, машини, обладнання, в їх вартісному вимірі. Тому під аграрним капіталом ми пропонуємо розуміти землю як засіб виробництва, який є власністю певного господарства та залучається до сільськогосподарського виробництва всієї маси товарів та послуг. Фізично, як засіб виробництва, аграрний капітал знаходиться в межах виробничої структури, економічно аграрний капітал є індивідуальною, персоніфікованою власністю. Розмежування фізичного розміщення агрокапіталу та його належності власнику виникає завдяки існуванню колективної, корпоративної та пайової власності у формі партнерства чи формі акціонерного капіталу. Земля як фактор виробництва надається землевласником у користування землекористувачу за певну плату, що і складає сутність підприємницької діяльності землевласника.

Економічна оцінка земель – оцінка землі як природного ресурсу і засобі виробництва у сільському та лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначення економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур. Економічна оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років. Вона проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки. Вартість земельної ділянки – еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець. Експортна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно–правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Державне регулювання у сфері оцінки земель полягає в забезпеченні об’єктивності та законності проведення оцінки земель, контролю у цій сфері, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил, створення конкурентного середовища для суб’єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель. В умовах ринкових відносин самостійного значення, а отже і висвітлення, набувають проблеми, пов’язані з правовим регулюванням ринкового обігу земельних ділянок та плати за землю.