Грасевич Т.П.

Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім.. Вадима Гетьмана»

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗА ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

В умовах ринкової економіки найважливішим фактором нормального функціонування виробництва є управлінська діяльність. Вона вимагає інформації, яка повинна задовольнити вимоги менеджерів, мати відповідну вірогідність та оперативність. За допомогою інформаційного забезпечення відбувається взаємозв'язок між підрозділами, розмежування прав та відповідальності кожного підрозділу перед адміністрацією підприємства, узгодженість окремих видів діяльності в досягненні мети підприємства.

Основною метою роботи кожного підприємства в умовах ринкової економіки є одержання прибутку. Саме таку мету переслідують і гірничо-збагачувальні підприємства Кривбасу. Одним із основних факторів, від якого залежить успішне досягнення цієї мети, є налагоджена система обліку витрат та доходів. Неправильно обрана та налагоджена система обліку витрат та доходів може привести підприємство до катастрофічних наслідків.

На практиці кожне підприємство застосовує індивідуальні підходи до питання розподілу підприємства на певні центри відповідальності.

Після розгляду структури Північного гірничо-збагачувального комбінату, можна виділити кілька груп підрозділу в схожих за своїми функціями та завданнями, що вони виконують.

До першої групи слід віднести цехи основного виробництва, які можна розділити за попроцесним принципом. Це кар`єри, фабрики подрібнення, фабрики збагачення та фабрики окусковування. Всі ці підрозділи мають повний закінчений цикл виробництва напівфабрикатів та готової продукції. Тобто, є можливим підрахувати витрати, а значить, є можливим виділення цих підрозділів, як центрів витрат. Крім того, модернізація та розвиток виробництва, на всіх його стадіях, потребує постійних інвестицій. Отже, є змога зробити ці структурні підрозділи відповідальними за інвестиції.

Так як кожне, з вище перелічених підрозділів, є закінченим циклом виробництва певного напівфабрикату ,і на ринку існує попит на всі ці види напівфабрикатів, існує можливість їх реалізації та безпосереднього отримання виручки. В цьому разі, ці ланки виробництва доцільно виділити, як центри виручки (доходів). А також як є змога калькулювати витрати, то й як центри витрат. Тобто, кар’єри, фабрика подрібнення, фабрика збагачення та фабрика окускування можуть бути виділені як будь який центр відповідальності. Отже, вважаємо можливим виділення їх як центрів повної відповідальності, тобто, як центрів, що відповідальні за витрати, доходи та інвестиції.

Отже, структура ГЗК за центрами відповідальності утворює піраміду. На верхньому поверсі – центральне управління, на середньому – центри повної відповідальності, на нижньому – центри витрат.

М. Чумаченко та І. Бєлоусова вважають, що наведений у П(С)БО 16 склад статей витрат не дають змоги підприємствам враховувати галузеві особливості та контролювати витрати у будь – якому розрізі. Але на думку С.Ф. Голова, це не забороняє підприємству для цілей управління використовувати інші підходи до групування витрат, зокрема визначати повну собівартість продукції. Саме це й передбачено у п.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", згідно з яким підприємство самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку). Також прерогативою підприємства є і вибір центрів відповідальності. Наприклад, розмежування інформації за центрами відповідальності може здійснюватися наступним чином:

- нижча управлінська ланка – інформація для керівників центрів витрат – керівників цехів;

- середня управлінська ланка – інформація для керівників центрів прибутку – директорів виробництв, керівників функціональних управлінь і відділів за напрямами діяльності;

- вища управлінська ланка – інформація для членів правління.

При цьому на рівні цехів запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку внесло до аналізу витрат дуже важливий позитивний момент. За методикою калькулювання, що існувала раніше у цеховій собівартості, значну частку становили загальногосподарські витрати, які є постійними та не залежать від роботи цехів. За новими стандартами обліку до виробничої собівартості включають лише ті витрати, які прямо залежать від діяльності цехів.

На думку С. Ф. Голова, проблема полягає в тому, що на відміну від МСБО національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку визначають не тільки вимоги до фінансової звітності, а й порядок формування інформації в бухгалтерському обліку. У результаті чинний План рахунків орієнтований насамперед на отримання інформації для складання фінансової звітності. як наслідок, потреби керівництва в інформації для управління мають вторинний характер та підпорядковані методології фінансового обліку.

1.Шайкан А.В. Облік ЗВВ в системі калькулювання витрат та розподілу доходів за центрами відповідальності на підприємствах чорної металургії та гірничо – збагачувального комплексу. – Економіка: проблеми теорії та практика. Збірник наукових праць. Випуск 193: В 5т. Том V. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – 286 с.

2.Голов С.Ф. чи перешкоджає П(С)БО 16 «Витрати» економічній роботі на підприємсті? // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. №5. – С.3-9.

3.Чумаченко М., Бєлоусов І. Економічна робота на підприємстві та П(С)БО 16 «Витрати» // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - №3. – С.13 – 16.