Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Костишина О.Я., Аборчі О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Глобалізація як основа міжнародних фінансових відносин

На сьогоднішній день головним чинником, формуючим практично всі сторони міжнародних відносин є глобалізація. Кожна подія світових масштабів піддається впливу глобальних процесів, про перебіг яких піде мова у нашій статті. Важливість теми міжнародних відносин вже десятки років одним із центрів уваги світової наукової спільноти, тому такий фактор як глобалізація зараз розглядається як один з найважливіших векторів теоретичних досліджень.

Глобалізаційні процеси беруть свій початок ще з давніх часів. Але своє термінологічне оформлення вони отримали лише на при кінці ХХ сторіччя. Виникнення терміна «глобалізація» пов’язане з ім’ям американського соціолога Р. Робертсона який у 1983 році використав поняття globality у назві однієї із своїх статей, а у 1985 дав пояснення терміна globalization. За минулі чверть століття потому розуміння глобалізації притерпіло значних змін, під впливом уваги до нього всіма верствами суспільства.

Так, питанням глобалізації присвячені праці багатьох дослідників серед яких: Е. Гідденс, У. Бек, З. Бауман В. Кабанов, М. Лебедев, К. Петров. Але, як вже було зазначено, перспектива дослідження дуже широка та потребує все більшого наукового підґрунтя. Тому метою даної статті є дослідження теоретичних основ процесу глобалізації та вектору розвитку міжнародних фінансових відносин під її впливом.

Для кращого розуміння тенденції у визначенні терміну глобалізація, пояснення останнього деякими авторами надано у таблиці 1.

Таблиця 1. Авторське визначення терміну «глобалізація».

К. Петров	це процес концентрації управління виробничими силами людства.
В. Кабанов.	це всепоглинаючий процес, що зумовив переорієнтацію уявлень суспільства щодо вимог сьогодення та перспектив безпечного розвитку людства, поставивши розвиток світового господарства на якісно новий рівень економічних, політичних, військових, науково-технічних, екологічних та іншого роду перетворень.
У. Бек,	це процеси в яких національні держави та їх суверенітети насамперед вплітаються в «павутину» транснаціональних суб’єктів і підпорядковується їх владним позиціям .орієнтації та ідентичності.
Е. Гідденс	це революційне явище, що охоплює економічну, політичну культурну сфери, що пов’язані з розвитком сучасних технологій комунікації.

Як бачимо, серед науковців не існує єдиної думки щодо визначення глобалізації. На нашу думку найбільш влучно пояснення глобалізації надав академік К.П. Петров. Але слід зазначити, що це визначення потребує розширення, а саме що глобалізація це всепоглинаючий процес концентрації управління виробничими силами людства, що відбувається без достатнього впливу зі сторони окремих об’єктів глобалізації, тобто об’єктивно. Іншими словами – це об’єднання максимально можливої кількості ресурсів під контролем мінімально можливого кола осіб.

Міжнародні фінансові відносини у самому загальному розумінні постають перед нами як сукупність відносин з приводу розподілу капіталу, його обігу та концентрації. Остання у першу чергу виступає у вигляді створення фондів фінансових ресурсів. Як бачимо це повністю співпадає з визначеною особливістю глобалізаційних процесів, а саме – концентрацією, що наглядно ілюструє взаємозалежність та взаємообумовленість цих двох аспектів міжнародних відносин.

Рушійною силою міжнародних фінансових відносин є всепоглинаючий характер глобалізацій них відносин. Тому простежимо вплив останніх на деякі елементи світової фінансово-кредитної системи.

Одними з головних суб’єктів міжнародних фінансових відносин є міжнародні фінансові інститути, роль яких починаючи с другої полови ХХ сторіччя збільшилась до наднаціональних масштабів, які і є основними елементами управління світової фінансової системи. Також, важливо зазначити що найкрупніші міжнародні фінансово-кредитні установи зосередили велику кількість ресурсів (згадаємо визначення глобалізації), що надає їм значно більше можливостей до здійснення контролю та управління світовою фінансовою системою.

Інша важлива деталь функціонування міжнародних фінансових інститутів полягає в тому, що такі організації були створені та функціонують на принципах класичної фінансово-кредитної установи (МВФ, МБРР), що передбачає акумулювання коштів з подальшим наданням їх під судний відсоток, тобто з метою отримання прибутку. З цього випливає, що інтереси кредитора та позичальника різняться, а конфлікт інтересів неминуче призводить до резонансу, який на глобальному рівні має глобальні наслідки. Цей тезис яскраво ілюструє картина сьогодення – розходження інтересів МВФ (або будь-якої іншої міжнародної кредитної установи) та країн позичальників призводять до збільшення зовнішнього боргу останніх та подальшого погіршення економічної ситуації, в той час як перша продовжує кредитування та накоплення фінансових ресурсів.

Наступний аспект глобалізації фінансових відношень, це світовий валютний ринок, який зараз постає у вигляді ЕВРО ринку. Його поява співпадає із початком генезису сучасних міжнародних відносин и припадає також на середину ХХ сторіччя. Розвиток валютних відносин на глобальному рівні призвів до відділення окремих валют як світових, з подальшим їх домінуванням на міжнародному просторі. Зв'язок євровалютного ринку та глобалізації як найкраще дозволяє простежити приклад долара США, проникнення якого у всі сфери фінансових відношень більшості країн світу стало головною, грошовою основою процесів концентрації управління над ресурсами людства. Не викликає сумніву, що гегемонія США на світовому геополітичному просторі є прямим наслідком доларової експансії Європи після Другої світової війни; а глобалізаційні процеси пов’язані причинно-наслідковими зв’язками саме з висуненням США як супердержави.

Безперечним є те, що у міжнародних фінансових відносинах основна частина операцій здійснюється транснаціональними корпораціями (ТНК), масштаби яких дуже часто перебільшують ВВП деяких держав. Тому закономірним є і великий вплив таких господарюючих структур на глобальному рівні. Через широко розгалужену мережу структурних підрозділів ТНК на сьогодні контролюють настільки велику частину ресурсів, що це дозволяє їм регулювати не лише економічні процеси у світі, але і пов’язані з ними політичні та соціальні. Також, важливим є той факт, що окремі держави практично ніколи не можуть протиставити таким компаніям нічого, а це дозволяє ТНК здійснювати свою політику не координуючи її із стратегіями окремих країн.

Отже, наукова спільнота наголошує, що на сьогоднішній день глобалізація є основною рушійною силою розвитку міжнародних відносин в цілому та світової фінансової системи зокрема. Являючи собою всепоглинаючий об’єктивний процес концентрації управління виробничими силами суспільства глобалізація призвела до зниження конкурентоспроможності і виділенню управляючих структур з одночасним утворенням підконтрольних, елементів.