Студентка Лебідь О.А.

Український державний хіміко-технологічний університет

Факторинг як інструмент додаткового поповнення оборотних коштів

Суб’єкти підприємницької діяльності часто стикаються з проблемою залучення оборотних фінансових ресурсів. У сучасних умовах комерційні банки надають послуги короткострокового кредитування під відсотки, виплата яких «з’їдає» весь прибуток, а розмір заставних зобов’язань іноді дорівнює обороту підприємства. За таких умов підприємці стають заручниками кредиту. Розв’язанню суперечності між постійно існуючими потребами у короткостроковому капіталі та високою вартістю короткострокових кредитів сприяє використання послуги факторингу. Це обумовлює актуальність обраної теми.

Підприємства України для подальшого розвитку і підвищення конкурентоздатності товарів, що виробляються часто повинні йти на значні поступки, повязані із зниженням цін, - надання відстрочок платежів, знижок і т.д. При цьому підприємства фактично стають кредиторами для покупця, що призводить до виникнення касових розривів та недостачі оборотних коштів.

Як правило, це тягне за собою додаткові витрати та можливу втрату потенційних покупців, збільшення ризиків компанії. В таких умовах підприємства вимагають додаткового поповнення оборотних коштів. Але сучасні умови кредитування не дозволяють в повній мірі задовольнити потреби українських компаній. Тому на українському ринку з’явилася нова фінансова послуга – факторинг.

Факторинг направлений на поповнення оборотних коштів підприємств, що здійснюють оптові поставки на умовах відстрочки платежу. Ця послуга ще не дуже розвинута в Україні [1], але вона має ряд переваг, на які варто звернути увагу представникам різних видів бізнесу.

Факторинг – це спосіб фінансування підприємства-виробника або постачальника товарів і послуг під відступлення права вимоги до покупця. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов’язується ору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)[2].

Факторингова компанія фактично здійснює фінансування оборотних коштів клієнта, надаючи послуги по адмініструванню дебіторскої заборгованності боржника, відповідні звіти, а також контроль своєчасності оплати боргу. Факторинг потрібен для того, щоб скоротити розрив між поставкою товару і надходження коштів від боржника. За допомогою факторингу клієнт отримує до 90% суми поставленого товару одразу ж після здійснення поставки[3].

На відміну від банківського кредиту для отримання факторингового фінансування не потрібна застава. Достатньо здійснити поставку з вістрочкою платежу. Після надання фактору документів (рахунок-фактура, довіренність), що свідчать про здійснення поставки, фактор одразу перераховує кошти на рахунок клієнта.

Завдяки факторинговому фінансуванню збільшується швидкість обертання оборотних коштів.

Клієнт може отримати гроші одразу після здійснення поставки, а не чекати поки закінчится строк (один-три місяці), на який наданий товарний кредит. Головне завдання факторингу – забезпечити роботу компанії таким чином, щоб, надаючи відстрочки платежу своїм покупцям, підприємства не відчували нестачу оборотних коштів. Також за допомогою факторингу клієнт отримує можливість надавати покупцям відстрочку платежу без відчутної втрати швидкості обертання оборотних коштів.

Розмір факторингового фінансування не обмежений і збільшується в залежності від збільшення обягів продаж клієнта. Факторинг дозволяє отримувати фінонсування в розмірі 50-90% від суми поставки. Тому фактично сума обмежується потребами клієнта. Факторингове фінансування надається незалежно від обсягів раніше отриманих банківських кредитів.

Як відомо, найбільш ефективне управління дебіторською заборгованістю можливе лише за здійснення незалежного і безперервного контролю над станом боргу. Але не всі компанії можуть дозволити собі витрати на окремий відділ, який би займався контролем своєчасного погашення дебіторської заборгованності. Тому фактор контролює стан відступленої дебіторської заборгованності клієнта, перевіряє репутацію і платіжну дисципліну боржника, слідкує за тим, щоб борг був повернений своєчасно і в повному обсязі. Також в обов’язки фактора входить надання клієнту звітів про стан дебіторської заборгованності, що дозволяє більш ефективно використовувати робочий час персоналу[4].

Розвиток факторинга стримується через відсутність чіткої законодавчої бази. Відсутня практика відображення операцій факторинга в бухгалтерському та податковому обліках. Таку ситуацію можна пояснити нещодавною появою самого поняття „факторинг“ в Громадянському та Господарському кодексах України. В українському законодавстві відношення, що виникають при укладенні договорів факторингу, регулюються також Законом України „ Про податок на додану вартість“[5]. Але відсутнє законодавство України, що регулює правовідносини міжнародного факторингу. Така ситуація породжує масу проблем, що стримують взаємовідносини суб’єктів міжнародної торгівлі.

Як правило, не всі боржники повертають борг у відповідний строк або повертають не в повному обсязі. Часто клієнт боїться того, що факторингова компанія буде вимагати повернення боргу некоректно, а це може призвести до втрати боржника як постійного покупця. Цю ситуацію можна вирішити шляхом повернення фактором відступленого права грошової вимоги клієнту[6]. Таким чином, клієнту повертається право вимоги боргу від боржника, а фактор отримує суму наданого фінансування і отримує відсотки за надані послуги. Слід відмітити, що також як клієнт боїться втратити покупця, так і факторингова компанія зацікавлена зберегти клієнта. Тому не слід боятися некоректних дій зі сторони факторингової компанії.

Більшість клієнтів вважають факторинг занадто дорогою послугою. На даний момент вартість такого фінансування складає приблизно 0,1% від суми наданого кредиту за добу. На перший погляд це значно дорожче, ніж банківські кредити. Але це не так. Щоб переконатися, необхідно підрахувати реальний зиск від фінансування за допомогою факторинга.

Порівняльний аналіз факторингу та кредиту.

Критерії	Факторинг	Кредит
Відсотки за користування грошовими коштами	Плата за факторингове фінансування 0,1% за добу	Відсотки по кредиту 23% річних (у гривнях)
Забезпечення	Немає	Нотаріальне оформлення 0,1% вартості заставного майна
Експертна оцінка застави	Немає	Від 200 до 3000 грн. (додатково оплачуються витрати на відрядження)
Страхування заставного майна	Немає	Автотранспорт від 4,5% до 6% Майно від 0,15% до 1,5% Страхування фінансових ризиків від 1 до 5% вартості застави
Комісії за розгляд/ оформлення документів	Немає	Від 50 до 1000 грн.
Комісії за видачу грошових коштів	Немає	Від 50 до 1000 грн.

Розглянемо такий приклад. Клієнту необхідне фінансування оборотних коштів у розмірі 500 тис. грн. на два місяці. Забезпечення – права за контрактом на суму 1 млн. грн.

При фінансуванні за допомогою факторингу клієнт отримує фінансування у сумі 50 тис. грн. строком на два місяці. Плата за користування факторинговим фінансуванням складає 500 тис. грн. * 61добу * 0,1% = 30,5 тис. грн.

При отриманні фінансування за допомогою кредитування за тих самих умов плата за оформлення та користуванням кредитом буде складати:

1) відсотки по кредиту 500 тис. грн. * 23% * 2 міс./12 міс. = 19,2 тис. грн.;

2) нотаріальне оформлення застави – на розгляд банку;

3) експертна оцінка застави 400 грн.;

4) страхування фінансових ризиків (3% вартості контракту) буде складати 1 млн. грн. * 3% = 30 тис. грн.;

5) сумарні комісії банку за оформлення документів та видачу кредиту складуть 500 грн.

Разом витрати на оформлення та видачу кредиту - трохи більше 50 тис. грн.

Підсумовуючи можна сказати, що факторинг – це доволі цікава фінансова послуга, що обов’язково зацікавить багато українських компаній як потенційних споживачів факторингових послуг, так і тих, які забажають надавати кошти на умовах факторингу. Адже за допомогою факторинга збільшується ліквідність баланса, до того ж це спосіб мінімізувати дебіторську заборгованість. Також підприємство збільшує обсяги продаж і швидкість обороту грошових коштів, таким чином збільшуючи свою ефективність.

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 656с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - № 18 – 22. – Ст.144.

3. Панкевич Т. Застосування факторингу в Україні: порівняння з традиційними формами кредитування // Наукові записки ТНЕУ. – 2006. – Вип. 16. – www. Library.tane.edu.ua

4. Дрейслер. С. Й., Дзендіс О.О. Факторингові операції як засіб збільшення підприємством обсягів виробництва та реалізації продукції // Научно-технический сборник. Коммунальное хозяйство городов. – 2005. - № 62. – С. 231 – 236.

5. Закон Верховної Ради України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. - № 21 – 22. – Ст. 156.

6. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 379с.