Економічні науки/15.Державне регулювання економіки

Тищенко В.М.

Київська державна академія водного транспорту

Удосконалення системи управління водними ресурсами України

Основним документом, який регулює водні правовідносини в Україні, є Водний Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України у червні 1995 року. Відповідно до його положень, державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд АР Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи.

Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання водних ресурсів є центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства - Державний комітет України по водному господарству [1].

Управління водними ресурсами в Україні – це заходи по регулюванню стоку та його перерозподілу, дослідження якісного стану водних ресурсів, співпраця на транскордонних водах, захист від шкідливої дії вод та забезпечення функціонування об’єктів водогосподарського комплексу.

Для здійснення державного управління та контролю в галузі використання вод і цілеспрямованої діяльності щодо задоволення потреб населення і економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод Верховною Радою України та Урядом розроблено й затверджено ряд законодавчих та нормативних актів, загальнонаціональних програм.

Водним Кодексом України та Законом України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” з метою підвищення ефективності управління водним господарством було передбачено перехід до управління водними ресурсами за басейновим принципом [2].

Необхідність управління водними ресурсами на основі басейнового принципу пояснюється самою природою водних ресурсів.

Досвід багатьох країн свідчить, що басейновий принцип є найбільш ефективним підходом до управління водними ресурсами. Декларує басейнову модель управління водними ресурсами Рамкова Водна Директива Євросоюзу.

Найбільшого розвитку даний принцип набув у Франції, де в 1964 р. започаткована високоефективна система управління водними ресурсами, яка визнана однією з кращих у світі [3].

Згідно з басейновим підходом основною одиницею управління стає територія річкового басейну. При цьому управління водними ресурсами зосереджується у Басейновій Раді річки, яка формується з представників влади, водокористувачів, науковців, громадськості. Басейнова Рада є законодавчим органом управління, а виконавчим органом - Водне агентство річки. На національному рівні водну політику країни визначатиме Національна Рада з водних проблем, виконавчим органом якої буде державний орган управління водним господарством .

Перші спроби запровадження в Україні басейнового принципу управління використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів не були досить ефективними через неузгодженість загальнодержавного і регіонального законодавства, відсутність досвіду у сфері інтегрованого управління водними ресурсами, переважання галузевого і відомчого підходів, дефіцит бюджетних коштів тощо.

Нині в Україні триває процес переходу від адміністративно-територіального принципу управління водними ресурсами до басейнового. Передбачається поступове запровадження басейнової моделі на базі існуючих басейнових управлінь водних ресурсів.

Перехід до басейнової моделі управління водними ресурсами – досить складний і тривалий процес. Він розпочинається з виз­начення водної політики, створення правової бази і системи фінансування. 

Враховуючи досвід управління водними ресурсами європейських країн, впровадження нових підходів у практику державного управління водними ресурсами проводиться поступово у три етапи:

- перший етап передбачає розробку і апробацію пілотного проекту  з організаційно-економічного і практичного опрацювання моделі управління, використання і охорони вод на основі басейнового принципу;

- другий етап полягає в підготовці повного пакету законодавчих, нормативно-правових, інструктивних та методичних документів з управління, використання і охорони вод на основі результатів організаційно-економічного експерименту, набутого в процесі запровадження пілотних проектів;

- третій етап має на меті завершення створення Басейнових управлінь та Басейнових рад по всіх басейнах на основі прийнятих законодавчих та нормативно-правових актів, а також укладених Басейнових угод, тобто, створення системи державного управління водними ресурсами в річкових басейнах України, що забезпечить сталий розвиток економіки держави, участь територіальних громад, громадськості та водокористувачів у розподілі і охороні водних ресурсів [4].

Література:

1. Водний кодекс України від 6 червня 1995р. №213/95-ВР

2.Закон України «Про Загальнодержавну программу розвитку водного господарства» від 17 січня 2002 року N 2988-III.

3.Каленіченко Л. Французький досвід управління водними ресурсами – приклад для України// Водне господарство України : Науково-технічний часопис. - 2005. - №4. - С. 40-42

4.Пріоритетні напрями реформування управління та охорони водних ресурсів на період 2006-2015 років - Режим доступу: http://www.scwm.gov.ua/