К.э.н. Матвієнко М.В.

Одеський національний морський університет, асистент

Причини та зміст сегрегації основного капіталу морських торговельних портів

Одним з найважливіших завдань, що постали перед Україною, є вихід вітчизняного виробника на світовий ринок. Реалізація цього завдання потребує мобілізації зусиль як держави, так і окремих підприємств. Морський транспорт являє собою галузь матеріального виробництва, продукція якої об’єктивно спрямована саме на світовий ринок. Виживання та ефективне функціонування вітчизняних підприємств морського транспорту на цьому ринку можливе лише за умови забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

На мікроекономічному рівні мають бути вирішені завдання щодо ефективного управління основним капіталом та фінансовими ресурсами, а також формування та управління системою якості продукції.

На наш погляд, найскладнішою та найбільш важливою задачею в цьому контексті є побудова ту вдосконалення системи управління основним капіталом підприємства.

Ефективна система управління основним капіталом морського торговельного порту включає в себе амортизаційну політику, розроблену у відповідності до загальної стратегії підприємства, систему оцінки наявності та управління рухом основного капіталу та систему оцінки стану основного капіталу. Все це потребує ретельного обліку основного капіталу, тобто поділу його на певні групи за певними принципами і критеріями, отже стає необхідною множинна сегрегація.

Першочерговим завданням в рамках системи управління основним капіталом є визначення його стану на підприємстві. Саме на цьому рівні має бути визначені техніко-економічні критерії поділу основного капіталу порту на певні групи для оцінки. Для капіталомістких галузей, до яких відноситься галузь морського транспорту, процес оцінки має досить трудомісткий характер через велику та різнорідну базу оцінки, а також, для деяких підприємств, як порти, через диверсифікованість діяльності.

Питання відтворення та методів амортизації основного капіталу морського порту, що характеризується високомеханізованими виробничими процесами, є не лише першочерговими, але і стратегічними, оскільки мають вирішуватися не локально та перманентно, а в процесі розробки стратегії функціонування та розвитку підприємства.

Наукові дискусії з питань поділу основного капіталу точаться найчастіше навколо доцільності чи недоцільності віднесення основного капіталу до тієї чи іншої групи з точки зору податкового обліку, недосконалості законодавства та необхідності використання прискореної амортизації.

Позиція державників (науковців, що розглядають амортизацію з позиції фіскальних інтересів держави) визначається потребою миттєвого поповнення бюджету, а не необхідністю ефективного економічного розвитку виробничої бази країни, що може значно суттєвіше поповнити бюджет, але в майбутньому.

Позиція науковців-теоретиків визначається необхідністю вибору більш дієвих методів амортизації та подоланням виниклих розбіжностей між бухгалтерським та податковим обліками у цій області, тобто зближенням сегрегації основного капіталу в бухгалтерському та податковому обліку.

В міру розвитку техніки, удосконалення технології й організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основного капіталу, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних термінів їхнього функціонування. У зв'язку з цим виникає новий поділ основного капіталу щодо тривалості його використанні та доцільних термінів його експлуатації. Такий розподіл залежить не лише від технічних параметрів елементів основного капіталу, але і від ефективності його експлуатації та життєвого циклу основного капіталу в конкретному порту.

Центральне місце в цьому процесі займає стратегічний термін корисного використання майна. При придбанні об'єкта приймається три основних рішення: про термін його корисного використання; про засіб його використання; про те, що буде з ним після припинення підприємством його використання.

Амортизаційна реформа (визначена Законом України “Про оподаткування прибутку”), яка була обумовлена розладом амортизаційної та інвестиційної політики в країні, мала за мету створити законодавчі умови для прискорення технічного переоснащення і модернізації виробничого апарату. Ця реформа зблизила параметри амортизаційної політики України та практики розвинених країн. Всі основні фонди були поділені на чотири великі групи з єдиною для кожної з них нормою амортизації: 1) будівлі, споруди та передавальні пристрої ; 2) автотранспорт, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи; 3) всі інші основні фонди, які не ввійшли в першу і другу групи; 4) комп’ютери та інш. Цей розподіл виник на потребу виконання державою фіскальної функції, викликаної необхідністю лімітування сум податкової амортизації, спрямованої на зменшення оподатковуваного прибутку.

Результатом податкової сегрегації основного капіталу стало введення групового обліку нарахування амортизації для основного капіталу другої та третьої групи практично повністю зруйнувало їх пооб’єктний облік;

Важливим критерієм сегрегації основного капіталу морського торговельного порту є капіталовіддача. Саме такий розподіл може дозволити порту чи підприємству портової діяльності будувати ефективну політику управління ним та амортизаційну політику, які б відповідали загальній стратегії функціонування і розвитку підприємства.

Принциповим також є поділ основного капіталу за підрозділами морського порту, чи за належністю до окремих підприємств портової діяльності. Ця сегрегація дозволяє ущільнити управління основним капіталом в рамках такого великого конгломерату, як морський торговельний порт.

Таким чином, необхідність ретельної сегрегації основного капіталу викликана як зовнішніми факторами (необхідністю забезпечення конкурентоспроможності портової продукції, державною податковою політикою), так і внутрішніми (необхідністю управління основним капіталом, побудовою ефективної амортизаційної політики, цілями податкового та бухгалтерського обліку).

Література:

1. Гордієнко В. М. Амортизаційна політика підприємств та суперечності облікових підходів // Стратегія економічного розвитку України. Випуск 5. – 2001. – С. 153 – 159.

2. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями // Все о бухгалтерском учете. – 2000. - № 96. – С. 3-44.

3. Концепція амортизаційної політики України // економіка і прогнозування. – 2000. - № 2. – С. 185 – 191.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від 18 травня 2000 р. № 288/4509 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000.– № 5. -С. 7 - 11.