Магістр Кунченко О.В.

Донбаський державний технічний університет, Укаїна

Лізинг, як засіб технічного оновлення виробництва вугільної промисловості

Вугільна промисловість є однією з головних ланок економіки України, яка виробляє продукцію, необхідну для забезпечення енергетичної безпеки держави. Але досягнуті обсяги видобутку вугілля становлять лише 69% від потреби економіки України (за даними досліджень вчених НАН України потреба у вугіллі складає 120,4 млн.т на рік). У той же час зарубіжний досвід свідчить, що 40% виробництва енергії в Європі та 44% – у світі базується на використанні вугілля. Вищезазначене дозволяє констатувати, що необхідно надати допомогу галузі щоб забезпечити сталий розвиток вугільної промисловості.

Технічний стан більшості вуглевидобувних підприємств є вкрай незадовільним. Промислові виробничі фонди шахт спрацьовано в середньому на 65%. Із 10 тис. одиниць основного стаціонарного устаткування 25% цілком вичерпали свій нормативний ресурс експлуатації.

Основною причиною зменшення виробничих потужностей і низького рівня їх освоєння є недостатній обсяг капітальних вкладень у будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення вуглевидобувних підприємств, а також у придбання гірничошахтного устаткування для оснащення вибоїв і заміни стаціонарного устаткування, що відпрацювало свій ресурс [3].

Значним резервом підвищення ефективності створеного в країні економічного потенціалу є своєчасне і регулярне оновлення і технічне переозброєння всіх галузей національної економіки, у тому числі вугільної промисловості. Масштаби створених основних фондів обумовлюють великі розміри витрат на їх підтримання у робочому стані. Разом з тим накопичення застарілих і спрацьованих засобів праці заважає поліпшенню економічних показників підприємств, відволікає на їх обслуговування і ремонт значну кількість трудових ресурсів.

Перспективним методом забезпечення оновлення устаткування є придбання його в оренду, однією з форм якої є лізинг. Необхідним є становлення і розвиток лізингу для технічного переозброєння підприємств вугільної промисловості. Світова практика розвитку вугільної промисловості свідчить про значну користь використання лізингу. Наукові праці зарубіжних вчених ґрунтовно висвітлюють більшість теоретичних і практичних аспектів лізингових відносин. Вітчизняна наука виокремлює декілька дисертаційних робіт у дослідженні можливостей використання лізингових відносин у вугільній промисловості України, наприклад, – С. Т. Пилецької «Організаційно-методичне забезпечення використання лізингової форми інвестування на промислових підприємствах» і В. А. Гайдука «Організаційно-економічний механізм управління лізингом». При всьому значенні вкладу авторів указаних робіт в проблему, існує неопрацьованість практичних аспектів використання лізингу у вугільній промисловості [2].

На нашу думку, розвиваючи лізингові угоди у вугільній промисловості, відразу можна вирішити декілька проблем:

– без значних початкових витрат провести реконструкцію застарілих вугільних підприємств;

– забезпечити замовленнями вітчизняні машинобудівні підприємства – виробників засобів виробництва і будівельні організації, що стане каталізатором початку економічного підйому в цих галузях промисловості;

– створити в країні додаткову кількість робочих місць у тих регіонах, де це особливо актуально, а саме у вуглевидобувних [1].

Всі вищевикладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності.

На сьогоднішній день можна стверджувати, що тема лізингу набуває актуальності. Пояснення просте – як вигідний інструмент інвестиційної політики лізинг має велике значення для розвитку виробництва у період занепаду. Під час економічних потрясінь, значному безробітті, невеликій купівельній спроможності цей вид діяльності, завдяки своїй особливій економічній природі, є здатним зробити великий вклад у піднесення i розвиток національної економіки, а на міжнародному рівні – створити i закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами

Лізинг становить інтерес для більшості підприємств вугільної промисловості, в яких не вистачає коштів на придбання сучасного гірничошахтного устаткування. Розвиваючи лізингові угоди у вугільній промисловості, відразу можна вирішити декілька значних проблем: без вагомих початкових витрат провести реконструкцію застарілих вугільних підприємств; забезпечити замовленнями вітчизняні машинобудівні підприємства – виробників засобів виробництва і будівельні організації, що прискорить процес економічного підйому в цих галузях промисловості.

Література:

1. Лесик Л.С. Лізинг як джерело технічного переозброєння вугільних шахт // Уголь Украины. 2003. - № 3. – С. 16-17.

2. Демченко А. Н. Перспективы использования лизинговых отношений в угледобывающей промышленности / А. Н. Демченко, Н. Т. Демченко // Менеджер: ДонДАУ. – 2003. - №3. – С. 50-58.

3. Кущ О. А. Переоценка запасов углей Донецкого бассейна // Уголь Украины. – 2006. - №2. – С. 36-38.

4. Лесик Л.С. Зарубіжний досвід забезпечення фінансовими ресурсами оновлення виробництва у вугільній промисловості //Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 439-445.