Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

Магістр, Хмельниченко Н.П.

Одеський національний політехнічний університет

Теорітичні основи інновацій і їх значення для забезпечення розвитку підприємства

Основою соціально-економічного і духовного розвитку будь-якої країни, регіону чи навіть окремого підприємства був і залишається науково-технічний прогрес, тобто еволюційний і поступовий розвиток науки і техніки. Дещо ширше значення містить у собі поняття „інновація” [1].

В Законі України „Про інноваційну діяльність” наводиться наступне визначення: „Інновації новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”. Інноваційна діяльність трактується як: „діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг...” [2].

У світовій економічній літературі „інновація” трактується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях.

Нове теоритичне трактування ролі інновацій сформулював засновник „інноватики” Й. Шумпетер. Він обгрунтував правомірні і донині концептуальні положення про інноваційно-технологічну діяльність, як універсальну функцію будь-якої формації, „фактор творчого руйнування”, „нестабільності стабільності”, головну рушійну силу розвитку економічної системи.

Інноваційна діяльність підприємства — сукупність організаційних і економічних заходів по розробці, застосуванню, виробництву і реалізації нововведень.

Головною метою інноваційної діяльності є створення соціально-економічних організаційних і юридичних умов для ефективного розвитку і використання науково-технічного потенціалу, забезпечення, втілення сучасних екологічних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Управління в сфері інноваційної діяльності здійснюється через державне регулювання шляхом:

– підтримки пріоритетних напрямків інноваційної діяльності;

– формування і реалізації інноваційних програм різних рівнів;

– створення нормативно-правової бази і економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

– захисту прав і інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

– фінансової підтримки інноваційних проектів;

– підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Підприємство в процесі інноваційної діяльності розробляє і втілює інноваційні проекти, котрі складаються з комплектів документів, які встановлюють процедуру і комплекс необхідних засобів з виготовлення і реалізації інноваційної продукції.

Створення інноваційної продукції здійснюється завдяки вкладенню в реалізацію інвестиційних проектів певних фінансових ресурсів [3].

Обов’язковою базою і значним фактором інноваційних процесів для розвитку підприємств є розвиток інноваційного потенціалу. Накопичений інтелектуальний капітал у нинішних умовах жорсткої конкуренції дозволяє створювати такі інновації, що забезпечують товаровиробникам, структурам невиробничої сфери, суспільству цілому наступне: високу продуктивність праці, високі темпи виробництва, якість продукції, створення нових видів продукції.

Таким чином, можна зробити висновок, що інновації стають необхідністю сучасного бізнесу. Підприємства, які не мають достатнього інтелектуального капіталу не здатні розвивати інновації, і, відповідно занепадають, а їхнє місце займають інноваційно розвинені підприємства, які завдяки інноваціям створюють унікальні конкурентні переваги, що відкриває їм нові сприятливі можливості на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Література:

1. Луцька Н. І. Теоритичні основи і практика впровадження інновацій в Україні // Інвестиції: практика та досвід.- №20/2008.-с.26-28

2. Про інноваційну діяльність: Закон України // Голос України. – 2002. – 9 серпня.-с.16

3. Хучек М. Інновації на підприємствах і їхнє впровадження. - М.: Промінь, 2004. – 236 с.