Авраменко У.О., науковий керівник: Єфременко О.О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Інтелектуальний капітал та його трансформація в інноваційний продукт

В епоху науково-технічної й інформаційної рево­люції, коли людина, її науково-освітній потенціал стає ви­рішальним фактором соціального й економічного про­гресу, сформувалася сучасна теорія інтелектуального капіталу, яка, з одного боку, має враховувати усі карди­нальні зміни, що відбуваються під впливом науково-тех­нічної революції, з іншого - адекватно висвітлювати роль і значення людини, її інтелектуальні та творчі здібності і давати відповідні рекомендації щодо раціо­нального формування та ефективного використання інте­лектуального потенціалу вітчизняних підприємств.

Головним і визначальним ресурсом розвитку сучас­ного суспільства стають знання і людський інтелект. Мисляча освічена людина, яка здатна генерувати ідеї та здійснювати інноваційну діяльність, стає головним ресурсом сучасного підприємства. Формування потужно­го інтелектуального потенціалу та ефективного його ви­користання в науці, бізнесі, політиці і культурі необхід­но для здійснення сучасної стратегії розвитку, яка б дозволила Україні ввійти в цивілізоване співтовариство країн.

У світовій науці теоретичними розробками концепції інтелектуального капіталу займались такі видатні вченні, як Г. Беккер, Д. Белл, М. Кастельс,   Р. Райх, Р. Інглегарт, Т. Сакайя, Т. Стюарт, Б. Лев, М. Мелоун, П. Пільцер,  О. Тоффлер, А. Гриценко, Є. Марчук, О. Марченко та ін.

Метою дослідження є аналіз інноваційного розвитку підприємств на прикладі обґрунтування не­обхідності стимулювання інтелектуальної праці з метою трансформації інтелектуального капіталу в інноваційний продукт.

Інтелектуальний капітал - це сума знань, досвід, професійна підготовка та інтуїція всіх праців­ників підприємства (чи держави), наявні зв'язки, інформація у вигляді баз даних, інтелектуальна власність, ком­п'ютерні мережі, які миттєво обробляють і передають інформацію всім працівникам відповідної структури, завдяки чому вона може адекватно і швидко реагувати на зміни. В сучасних умовах понад жорсткої конкурент­ної боротьби інтелектуальний капітал дає змогу створювати цінності і забезпечувати конкурентноздатність як окремим підприємствам, так і суспільству [1].

У широкому значенні інтелектуальний капітал - це знання, інформація, що формуються, використовують­ся та примножуються в діяльності підприємства і при­носять позитивний економічний та соціальний ефект; авансована інтелектуальна вартість, що в процесі свого обігу та кругообігу приносить додаткову вартість; не­матеріальні активи, що становлять основу функціону­вання сучасного підприємства в новій економіці [2].

Характерними рисами економічного зростання в умовах конкурентного середовища є інтелектуалізація основних факторів виробництва та інноваційний розви­ток. Для вітчизняної економіки саме інновації й інноваційний розвиток є тією рушійною силою, що спромож­на забезпечити економічну незалежність України і по­долання розриву з розвиненими державами світу. Інно­вації виступають фундаментальною основою економічного розвитку підприємства, галузі, регіону. Інновацій­ний шлях сприяє суттєвому поліпшенню організації, структури, якості виробництва та маркетингу, підвищен­ню конкурентоспроможності продукції на вітчизняному та світовому ринках.

Але створення дієвого інноваційного клімату та сти­мулювання інноваційної діяльності неможливе без за­лучення й ефективного використання інвестицій. Також необхідно враховувати, що інтелек­туальний капітал створюється у специфічних умовах інтегрованого інноваційного процесу на базі суспільного розподілу праці. Перший ступінь - це створення і на­копичення нової інформації. Другий ступінь - це об­робка, осмислення та творча переробка цієї інформації, які дають нові знання, що стають засадами створення відкриттів, винаходів, нових технічних і суспільно-еко­номічних рішень. Третій ступінь - це виробництво, де й створюється матеріальна вигода, добавлена вартість, яка й відображає цінність тієї чи іншої продуктивної думки.

Для активізації інтелектуального ресурсу необхідно вирішувати як економічні, так і політичні проблеми. У пер­шу чергу у суспільстві повинні бути створені ідеологічні, політичні й організаційні передумови для введення підтримки наукової творчості, з одного боку, а з другого боку - умови для просування та впровадження інтелек­туального капіталу. Так ось підприємницька ініціатива і є таким ''двигуном" [3].

Інтелектуальний капітал має дві взаємозалежні скла­дові, а саме - людина, її знання, освіта, професіоналізм (людський капітал) та результат творчої праці - інтелекту­альний продукт (інновації). Негативні процеси в інноваційній сфері України зменшують її привабливість для творчого персоналу. Спостерігається перехід частини здібних моло­дих фахівців із сфери досліджень до сфери бізнесу. Тому орієнтація України на реформування економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку створить умови для стійко­го соціально-економічного розвитку як окремих суб’єктів господарювання, так і суспільства в цілому.

Література:

1.  Бервено О.В. Інтелектуальний капітал: економіч­ний зміст і особливості формування в транзитивному-суспільстві // Авт. дис. на здоб. наук. ст. к. ек. н. — Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2002.

2. Василик А. Система чинників формування та роз­витку інтелектуального капіталу в Україні // Україна: аспекти праці. — 2006. — №6. — С. 39 — 43.

3. Морозов О.Ф. Ціна думки — інтелектуальний капі­тал: Монографія. — Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005.