Особливості розвитку аудиту в Німеччині та основні вимоги до професії аудитора

Економіка / 7. Облік і аудит

Соловйова Ю.М., к.е.н., ст. викл. Садекова А.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Особливості розвитку аудиту в Німеччині та основні вимоги до професії аудитора

У Німеччині перші кроки по введенню аудиту були здійснені у 1870 р., коли доповнення до закону про акціонерні товариства зобов'язувало спостережливі ради цих об’єднань здійснювати перевірку балансу, звіту про прибуток і доповідати про результати перевірки на загальних зборах акціонерів. Німецьке законодавство передбачало також проведення зовнішнього аудиту.

За прикладом англійських аудиторів 14 серпня 1884 р. у Німеччині виникає інститут бухгалтерів-ревізорів. Подібні інститути під впливом німецької традиції були організовані у Христианії (Осло), Відні, Будапешті, Цюріху, Ризі, Гельсінгфорсі. Інститут існував на засоби банків і відображав інтереси великого фінансового капіталу. Бухгалтери-ревізори називались трейгендери. Німецькі дослідники по-різному оцінювали їх діяльність [1].

У німецькій школі виділялися три напрямки вивчення балансу: економічний аналіз; юридичний аналіз, які сприяли створенню бухгалтерської ревізії; популяризація знань про баланс серед акціонерів.

В кінці XIX - на початку XX ст.ст. у Німеччині виник оригінальний науковий напрямок – ведення балансу. Це було зумовлено трьома факторами: діяльністю великих юристів, що створили спеціальну галузь права - балансове право; пропагандою балансу як основної вихідної концепції бухгалтерії; необхідністю ознайомлення акціонерів з механізмом основної звітної форми - балансом, при дослідженні його структури.

Заслугою німецьких юристів було формулювання основних вимог до балансу: точність; повнота; ясність; правдивість; наступність; єдність.

З 1908 р. при Лейпцігській Вищій Комерційній школі розпочалась спеціальна підготовка бухгалтерів-ревізорів (строк навчання - 1 рік). На відділення приймались лише особи, що мали вищу економічну освіту та досвід бухгалтерської роботи [2].

З 1931 року акціонерні товариства зобов'язані були проводити аудиторські перевірки. У 1932 р. у Німеччині був створений Інститут аудиторів, який проіснував до 1945 р. Йому були передані функції раніше існуючого Інституту ревізії і піклування. Після закінчення другої світової війни в Дюссельдорфі був утворений Інститут аудиторів, який у листопаді 1954 р. був перейменований в Інститут аудиторів Німеччини. Дюссельдорфський інститут проводив значну професійну діяльність на всій території Німеччини, завоював високий авторитет у країні.

Завдання Інституту аудиторів: сприяння розвитку аудиторської професії, забезпечення країни аудиторськими кадрами, розробка єдиних професійних принципів і норм, дотримання їх всіма представниками аудиторської професії. Для обговорення виникаючих проблем у роботі Інституту аудиторів при ньому створюються спеціалізовані комітети, що включають у свій склад досвідчених і заслужених представників аудиторської професії. Результати цих обговорень публікуються в спеціальному журналі «Ді Вірштафтспрюфунг», періодичність якого була один раз в 2 місяці та у щомісячних випусках «Фанхнахріхтен». У цих же виданнях публікуються різні матеріали для широкого ознайомлення і обговорення, наприклад, проекти документів, а також прийняті документи, що стосуються аудиту у країні та за кордоном. [1].

З 1 січня 1986 р. професійні аудиторські норми приведені у відповідність із 4, 7 й 8 директивами Ради Європейських Співтовариств, як і норми бухгалтерського обліку й звітності.

З 2008 р. в Інститут аудиторів добровільно входять близько 5600 аудиторів й 600 аудиторських організацій, тобто приблизно 80% всіх представників цієї професії. Головна умова членства - добровільне, але строге дотримання професійних правил і етичних норм.

На сучасному етапі для позначення професії аудитора в Німеччині використається термін «віртшафтспрюфер», що буквально означає «контролер економіки». Цей термін захищений законодавчо, а всі інші, що застосовувалися раніше в ході історичного розвитку Німеччини (ревізор, фінансовий інспектор та ін.) у професійному побуті не зустрічаються.

Для вирішення завдань професійного самоуправління аудиторів сформована палата аудиторів. Ця суспільна організація представляє професійні інтереси всіх аудиторів, присяжних ревізорів бухгалтерських книг, аудиторських фірм і товариств по ревізії бухгалтерських книг, а також здійснює нагляд за виконанням ними професійних обов’язків. Палата аудиторів надає підтримку всім представникам професії порадами і рекомендаціями з різних питань, пов’язаних з виконанням аудиторської діяльності [3, с.17].

Державний вплив на аудиторську діяльність у Німеччині доповнюється тим, що всі аудитори й аудиторські фірми повинні бути в обов'язковому порядку членами Аудиторської палати. Обов'язки Аудиторської палати полягають у виконанні певних функцій: захист професійних інтересів аудиторів, сприяння росту авторитету аудиторської професії, надання консультаційної та правової допомоги членам палати, підвищення кваліфікації аудиторів, контроль за аудиторською діяльністю, підтримка нових аудиторських кадрів. Членами Аудиторської палати разом з аудиторами, що займаються винятково своїми професійними обов'язками, є керівники, члени правлінь та інших відповідальних працівників аудиторських фірм, навіть якщо вони не зайняті безпосередньо аудитом.

Право проведення аудиторських перевірок закріплено тільки за офіційно вповноваженими аудиторами й офіційно вповноваженими аудиторськими фірмами.

Аудитори досить обмежені відносно сполучення аудиторської діяльності з будь-якою іншою. Допускається лише сполучення аудиту з наступними видами діяльності: здійснення діяльності представника вільної професії у технічній і юридичній областях; науково-дослідна робота в інститутах наукового профілю, викладацька робота у вузах; участь у операціях довірчого керування або у фідуціарних операціях (зберігання та управління цінними паперами, якими він розпоряджається в інтересах свого клієнта), а також в операціях по секвестуванню (аудиторська палата Німеччини дає дозвіл на таку діяльність лише в тому випадку, якщо вона є тимчасовим, а не постійним явищем); вільна професійна діяльність у сфері літератури або мистецтва [1].

За порушення, пов'язані із професійною етикою і протиправними діями аудиторів застосовуються різні заходи впливу: попередження, зауваження за незначні провини; грошові штрафи, заборона займатися даною професією. Професійний суд розглядає складні справи, пов'язані з порушеннями законодавства.

У Німеччині розроблений комплекс питань, пов’язаних з отриманням права займатися аудиторською діяльністю.

Система підготовки кадрів аудиторів досить складна. Високі також вимоги до претендентів: для того, щоб бути допущеним до іспиту, кандидат повинен мати вищу економічну, юридичну чи технічну освіту і шестирічну практичну діяльність в економічній області, із яких не менше чотирьох років працювати у сфері аудиту. Документальне підтвердження стажу практичної роботи не вимагається для здобувача, який має досвід практичної роботи консультанта з податкових питань чи присяжного ревізора бухгалтерських книг не менше 15 років. У якості стажу практичної роботи зараховується 10 років роботи податковим інспекторам [3, с.16].

Як виняток, допускаються до іспиту кандидати, що не мають закінченої вищої освіти, але мають не менш, ніж 10-річний стаж у якості аудитора-асистента або іншого працівника в аудиторській фірмі. Існують також інші обмеження, зокрема: до іспитів не допускаються особи, які через порушення законодавства Німеччини не мають права займати пости в офіційних установах; одержали відмову у праві виконувати свої професійні обов'язки; мають фізичні недоліки тривалої дії, що не дають можливості правильно виконувати обов'язки аудитора; мають неурегульовані належним чином фінансові й економічні відносини [2].

Здобувач повинен бути німцем відповідно до визначення ст. 116 Конституції держави. Екзаменаційні комісії формуються владою федеральних земель. Питання про допуск до іспиту претендента вирішує комісія, яка має право в разі потреби запросити у кандидата додаткові відомості та рекомендаційні відгуки. Допущені до іспиту подають письмову наукову працю за фахом, виконану дома, виконують три письмові роботи у присутності екзаменаторів і складають усну частину іспиту. У випадку успішної здачі іспитів, влади федеральної землі видають документ, що засвідчує професійний статус аудитора. Після одержання цього документа аудитори стають членами аудиторської палати, що веде професійний реєстр аудиторів, аудиторських спілок, що прийняли присягу контролерів бухгалтерських книг. Кожен аудитор повинен мати власну печатку, що засвідчує його професійний статус і позицію, сформовану на основі законодавчих актів [1].

Аудит у Німеччині має кілька напрямків: аудиторський контроль діяльності підприємства наприкінці фінансового року; аудиторський контроль документів юридичної особи в період його підстави на предмет відповідності законодавству країни; аудиторський контроль за дорученням загальних зборів акціонерів; аудиторський контроль окремих сегментів ділової та фінансової діяльності; аудиторські перевірки на предмет виявлення правопорушень; контрольна перевірка всієї діяльності або окремих напрямків.

Професійна діяльність аудитора передбачає здійснення аудиторських перевірок в економічній сфері; надання консалтингових послуг з податкових питань; виконання робіт у якості експерта у сфері управління виробництвом і опікунська діяльність.

Література:

1. http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook086/01/index.html?part-002.htm

2. http://www.nsfo.ru/item.php?doc_id=219&sec_id=24

3. Ковалева О.В., Константинов Ю.П. Аудит. – М.: «Издательство ПРИОР». – 2000. – 272 с.