к.е.н., доцент Закалінська Є.О., Макшанський Д.В., Атаманов М.В.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Методи та прийоми дослідження, які використовуються під час аудиту цінних паперів

У статті досліджуються сутність та значення загальнонаукових методів дослідження та спеціальних методів аудиту, які доцільно використовувати аудитору під час перевірки цінних паперів. Розглянуто приклади застосування відповідних методів дослідження при аудиті фінансових інструментів.

Результативність аудиторської перевірки залежить від різних факторів. Основним фактором є вірне обрання методів і прийомів для здійснення аудиту. Обрання методів та прийомів аудиту безпосередньо пов'язане з аудиторською професійною кваліфікацією та досвідом роботи аудитора, запланованими обсягом та терміном перевірки, процедурами аудиту.

Сутність методів і прийомів аудиту в цілому розкрили такі вчені, як Н.І. Дорош, О.А. Петрик, Б.Ф. Усач, Г.М. Давидов та інші. Ще не дослідженим лишається питання обрання методів і прийомів для аудиту цінних паперів. Саме тому є потреба в детальному вивченні методів та прийомів, які можливо застосувати під час проведення аудиту цінних паперів.

Метою статті є визначення сутності та значення методів дослідження, які використовуються під час аудиту цінних паперів.

Основними нормативними документами, які регулюють застосування методів та методичних прийомів аудиту, є Міжнародні стандарти аудиту 520 «Аналітичні процедури», 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків» та 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури тестування».

Можуть застосовуватися як загальнонаукові методи дослідження, так і спеціальні методи аудиту.

Для загальнонаукових методів дослідження характерні чіткість або загальнозрозумілість; детермінованість підпорядкованість певній меті; результативність; надійність; здатність давати результат з найменшими витратами засобів і часу та інше.

Всезагальним методом, який використовується в аудиті цінних паперів, є діалектичний метод.

Для діалектичного методу характерні такі принципи:

· принцип розвитку, згідно з яким все у світі розвивається, тому має місце перехід від кількісних до якісних змін причиною розвитку, зокрема і якісних змін є «боротьба» протилежностей, напрям розвитку загалом має прогресивний характер [3, с. 270]. Так, наприклад під час аудиту цінних паперів аудитор досліджує і оцінює внутрішню систему контролю. Якщо на підприємстві система внутрішнього контролю часто здійснює інвентаризацію цінних паперів, аудитор під час перевірки може покластися на дані систем контролю підприємства щодо інвентаризації. Це значно скоротить час на проведення перевірки;

· принцип універсального зв'язку речей матеріального світу, тобто визнання зв'язку всього зі всім [3, с. 270]. Наприклад, під час аудиту цінних паперів сальдове значення рахунків, на яких обліковуються результати за операціями з цінних паперів повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

· принцип детермінізму, який визнає поряд з іншими й причинні зв'язки і надає їм суттєвого значення [3, с. 271 ]. Наприклад, аудитор під час перевірки цінних паперів може обґрунтувати збільшення дивідендів за акціями акціонерам через підвищення прибутку підприємства.

За допомогою цих принципів встановлюється якісна визначеність цінних паперів, їх кількісна характеристика, в межах якої цінні папери залишаються самі собою, враховується діалектичний взаємозв'язок якості й кількості, що проявляється.

Всебічне дослідження цінних паперів допомагає зрозуміти сутність операцій з цінними паперами, з'ясувати причини викривлення порушень відображення даних про цінні папері у фінансовій звітності.

Основні принципи діалектичної методології конкретизуються в інших принципах пізнання, зокрема в принципам конкретно-істеричного підходу, всебічного дослідження, єдності теорії і практики тощо. Зокрема, при аудиті цінні папери досліджуються всебічно, з врахуванням всіх їх особливостей, тим самим реалізується принцип всебічного дослідження. Принцип єдності теорії і практики реалізується в аудиті шляхом допуску до перевірки фінансових інструментів аудиторів, які мають необхідний обсяг теоретичних знань і практичний досвід роботи. Принцип конкретно історичного підходу реалізуються під час перевірки цінних паперів шляхом врахування аудиторами досвіду минулих років.

В аудиті як і в філософії, під час дослідження цінних паперів використовується принцип об'єктивності підходу, який враховує дійсний стан відображених в бухгалтерському обліку фінансових інструментів. Так, наданий аудиторський висновок має бути об'єктивним.

Перераховані принципи самі по собі ще не гарантують ефективності аудиту цінних паперів, проте ігнорування цих принципів негативно вплине на процес перевірки.

Широко використовують під час перевірки цінних паперів такі наукові методи емпіричного дослідження, як опис, спостереження та порівняння, які передбачають активне втручання в облікові процеси.

Найпростішим факто-фіксуючим методом є опис. Результатом опису є знання про окремі сторони, ознаки, відношення предметів та явищ. Результати опису використовуються для систематизації, класифікації, упорядкуванні матеріалу [5, с. 1 49]. Так, під час перевірки цінних паперів аудитор систематизує, упорядковує і описує зібрану інформацію, яка є аудиторськими доказами.

Під спостереженням розуміють упорядковану, систематизовану, цілеспрямовану систему сприйняття досліджуваних явищ, їх властивостей, зв'язків, відношень, яка дає вихідний емпіричний матеріал для пізнання відповідних фактів. Спостереження аудитор використовує під час дослідження роботи системи внутрішнього контролю. Зокрема, аудитор може побачити порядок виконання роботи працівниками системи контролю.

Порівняння - метод емпіричного рівня наукового пізнання, за допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об'єктів пізнання. Цей метод дає можливість виявити кількісні та якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх [7. с. 265]. Метод порівняння використовується аудитором і під час перевірки цінних паперів при співставленні ним показників періоду, що перевіряється з базовими показниками або показниками минулого періоду. Наприклад, аудитор, перевіряючи цінні папери, порівнює дані синтетичного та аналітичного обліку.

Вимірювання - метод емпіричного рівня пізнання, за допомогою якого визначається відношення однієї вимірюваної величини до іншої, що приймається за постійну-стосовно вимірюваної. Під час аудиту цінних паперів здійснюється вимірювання аудиторського ризику, а на основному етапі перевірки, розраховується вартість цінних паперів.

Загальнонауковими методами, які використовуються під час аудиту цінних паперів, є також аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, абстрагування і конкретизація, узагальнення, ідеалізація, системний аналіз тощо.

Об’єкт аудиту операцій з цінними паперами	Загальнонаукові методи	Спеціальні методи
Правильність нарахування амортизації на цінні папери	результативність; надійність; здатність давати результат з найменшими витратами засобів і часу	Документальний контроль
Правильність відображення строку корисного використання цінних паперів	абстрагування і конкретизація	Документальний контроль
Полнота та правильність відображення цінних паперів	загальнозрозумілість	Документальний контроль
Стан аналітичного обліку цінних паперів	аналіз і синтез, індукція і дедукція	Фактичний контроль
Стан відповідності цінних паперів встановленим критеріям визнання активом	абстрагування і конкретизація	Фактичний контроль

Аудит цінних паперів неможливий без використання спеціальних методів аудиту. Для зручності спеціальні прийоми аудиту поділяються на дві групи, а саме: прийоми фактичного та документального контролю. Основними прийомами фактичного контролю є інспекція та інвентаризація, а документального — аналітичний огляд, запит, експертна оцінка, тестування, опитування, перерахунок, прийоми вибіркової перевірки та інші.

Під час аудиту фінансових інструментів здійснюється перевірка фінансової звітності. Аудиторські процедури по суті мають складатися з таких аудиторських процедур пов'язаних з процесом перевірки фінансових звітів на кінець періоду:

- узгодження фінансових звітів з первинними обліковими записами;

- перевірка суттєвих журнальних проводок та інших коригувань, зроблених під час складання фінансової звітності [2,с.403].

Відповідно де Міжнародного стандарту аудиту 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків» під час розробки аналітичних процедур по суті аудитор розглядає такі питання:

-доречність застосування аналітичних процедур до конкретного твердження;

-достовірність даних, внутрішніх чи зовнішніх, виходячи з яких розробляються очікування щодо відображених у звітності сум або показників;

- чи є достатньо точним очікування для визначення суттєвого викривлення на потрібному рівні впевненості;

- суму будь-яких відхилень у відображених у звітності сумах від очікуваних величин, яка буде прийнятною [1, с. 404].

Отже, методичні прийоми взаємопов'язані між собою. Від поєднання та обрання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження залежить результат перевірки. Використання запропонованих методів та методичних прийомів дозволить аудитору досить глибоко перевірити правильність відображення цінних паперів на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності підприємства. Це дасть змогу зібрати достатню кількість аудиторських доказів та надати аудиторський висновок. Можуть застосовуватися і інші методи перевірки цінних паперів, але рішення про доцільність їх застосування має прийняти безпосередньо аудитор.

Література:

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 402 с.

Кадарінз Л.О. Основи аудиту: Навчальний посібник — К.: Видавничий дім "Слово", 2003. — 164 с.

Кулаковскзя Л П., Пича Ю.В. Основы аудита: Учеб. пособ. для студ. высш.

учеб. заведений. — К.: Каравелла, 2004. — 496 с.

Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2004 року/ Пер. з англ. О.В. Селезньое. О.Л. Ольховікова, О.Б. Гик, Г.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юрківська, С.О. Куликов. — К.: ТОВ «СТАТУС», 2006. - 1088 с.

Причелій Є.М., Черній А.М., Чекая Л.А Філософія: Підручник
для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Академ видав,
2005. – с. 592.