Жабська Я. Е., Сарбаш Л. Д.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Статистичне дослідження діяльності інноваційних підприємств на Україні

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України є досягнення стабільного економічного росту. За для досягнення цієї мети, у теперішній ситуації, необхідно розуміти, що активізація інноваційного процесу на підприємствах є одним з найбільш діючих механізмів забезпечення умов виходу України зі стану фінансової та економічної кризи. Тому доцільно розглянути діяльність інноваційних підприємств в нашій державі.

Для докладного дослідження ситуації, яка склалася в нашій країні відносно діяльності інноваційних підприємств, необхідно звернутися до статистичних даних.

В Україні інновації підприємств є не розповсюдженні, про це свідчать результати обстеження державного комітету статистики України, де зазначається, що рівень інноваційної активності підприємств коливається в діапазоні 10-30%.

В подальшому розглянемо, як залежить рівень інвестиційної активності від розмірів підприємств: 10 - 49 осіб – це маленькі; 50 – 249 осіб – це середні; понад 250 осіб – це великі підприємства (рис. 1).

Рис. 1

Інноваційні підприємства та не інноваційні підприємства України за розмірами, як % від усіх підприємств відповідного розміру — 2008 р.

Статистичне спостереження у п’яти регіонах України показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%, серед середніх (50-249 осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) – 7-23% [4].

За даними державного комітету статистики України, один з основних напрямів інноваційної діяльності підприємств України полягає, перш за все, у придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення для виробництва продуктів та послуг, про що повідомили від 78% до 91% інноваційно активних підприємств. Досить вагома частка підприємств проводила навчання та підготовку персоналу до розроблення і/чи впровадження ним нових або значно удосконалених продуктів і процесів (38-65%). Майже половина підприємств м.Києва, біля 38% – Харківської і Чернівецької областей, третина підприємств АР Крим та майже чверть – Донецької області виконували дослідження і розробки власними силами. Дещо менше підприємств, ніж у країнах Європи, здійснювали процедури та технічну підготовку до запровадження нових або значно удосконалених продуктів і процесів, які ще не були ніде представлені. Укладали договори про придбання результатів їх виконання у інших компаній (включаючи підприємства їхньої групи підприємств), державних або приватних науково-дослідних організацій, від 16% до 28% інноваційних підприємств, що в середньому більше, ніж у країнах ЄС. При цьому придбанням інших зовнішніх знань (придбання або ліцензування патентів і не патентованих винаходів, ноу-хау та інших типів знань у інших організацій) були зайнято від 15% до 20% інноваційних підприємств [2].

Найбільш суттєвими причинами не здійснювати інноваційну роботу є фінансові і ринкові перешкоди ( табл. 2). Основними є три напрямки: про недостатність коштів в межах організації від 27,5% підприємств м. Києва до 44,5% АР Крим; про занадто високі інноваційні витрати – від 20% підприємств Донецької області до 35% – АР Крим; про сильну конкуренцію на ринку – від 15% підприємств Донецької області до 24% – м. Києва. Однією з наступних важливих причин було вказано на складність знаходження партнерів по співпраці: від 11% підприємств Донецької області до 16% – АР Крим. Так, про недостатність інформації про технології вказали від 4 до 6% підприємств, про недостатність інформації про ринки – від 3 до 5% [3].

Таблиця № 2

Причини за якими підприємства не здійснюють інноваційну діяльність
недостатність коштів	20 - 44,5%
сильна конкуренція	15 - 24%
складність знаходження партнерів по співпраці	11 - 16%
недостатність інформації про технології	4 - 6%
недостатність інформації про ринки	3 - 5%

Таким чином, робимо висновок, що інноваційна активність державних підприємств знаходиться на низькому рівні, цьому сприяє багато чинників. Щоб покращити економічну ситуацію, яка склалася в нашій країні необхідно звернутися до навчань таких вітчизняних фахівців-теоретиків, як Т.У.Буніч, П.Н.Завлін, А.С.Кулагін, Л.И.Леонтьєв, А.Ю.Юданов та інших. А також, необхідно створити сприятливий інноваційний клімат, впроваджувати інноваційні технології, наприклад за допомогою інвестиційних вкладень, як внутрішніх, так і іноземних. А головне – це боротьба з факторами, які є причинами не здійснення інноваційної активності підприємств.

Література:

1. Закон України „ Про інноваційну діяльність” вiд 04.07.2002

2. Державний комітет статистики України Украины [Електронний ресурс] / - Електронні текстові данні (240 КБ). – Режим доступа: «http://www.ukrstat.gov.ua/».

3. Сало, И.В. Актуальні питання інноваційних підприємств [Текст] – К.: Научная мысль, 2007г. - с. 118-120.

4. Быконя, С. Г. Статистичне дослідження інвестицій та інновацій України [Текст] - К.: Знання, 2008г. - с. 34-67.