Педагогика / 5. Современные методы преподавания

Малюга М.В., Ткач М.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Види мотивацій, спрямованих на вивчення іншомовної лексики

Мотивація будь-якої діяльності, у тому числі навчальної, ґрунтується на зацікавленості, яка активізує психічні і фізичні можливості індивіда. Зацікавленість витікає з усвідомлення індивідом корисності і необхідності своїх дій або діяльності в цілому, а також із передчуття (антиципації) задоволення від самого процесу діяльності і досягнення мети.

У мотиваційній сфері людини існують мотиви різного характеру, розкриття яких має вирішальне значення для цілеспрямованого посилення мотивації будь-якої діяльності. У зв'язку з цим психологами здійснені спроби виявлення тих категорій мотивів, які відповідають специфіці конкретної діяльності. Узагальнюючи і систематизуючи окремі вказівки про види мотивації у психологічній літературі, а також спираючись на ставлення учнів до вивчення іноземних мов, ми намагалися виділити ті види мотивації або компоненти мотиваційної сфери, посилення яких може мати суттєве значення для підвищення ефективності навчання іноземної мови взагалі і засвоєння її лексики зокрема. При цьому були виділені такі види мотивації:

1) Цільова (комунікативна) мотивація – безпосередньо пов'язана з метою діяльності. В умовах шкільного навчання іноземної мови цільова мотивація засвоєння лексики повинна носити перш за все конкретно-комунікативний характер: перед учнями поставлене певне мовне завдання, для виконання якого необхідно засвоїти і тут же застосувати певну кількість нових слів.

У теорії мотивації зазначається, що для виникнення мотиву людина повинна відчути «потребу у чомусь, необхідність чого-небудь». Тому, розроблено спосіб конкретно-мотивованого введення лексики. Уведення лексики не виділяється в окремий етап уроку. Учням не повідомляється наперед мета засвоєння слів, а пропонується розв’язати мовне завдання, яке виникло природно і яке потребує нових лексичних одиниць. Ці слова повідомляються викладачем у ході комунікації і тут же вводяться в активне мовлення. Існує думка, що такий вид первинного засвоєння сприяє кращому запам'ятовуванню слова.

Цільова мотивація засвоєння лексики посилюється і тим, що новому слову дається так звана тематична індикація. Наприклад, при введенні слова „to recommend” учням пропонується з’ясувати, в яких темах і ситуаціях може вживатися це слово (наприклад, «В бібліотеці», «У лікаря» та ін.). Чим різноманітнішим є вживання цього слова, тим сильнішою є цільова мотивація його засвоєння.

2) Мотивація, що базується на усвідомленні набутого під час вивчення мови або окремих її аспектів, а також на оволодінні окремим видом мовної діяльності.

3) Краєзнавча пізнавальна мотивація. Сутність краєзнавчої мотивації полягає в позитивному емоційно-особистісному ставленні учнів до країни і народу, мова якого вивчається.

4) Пізнавальна мотивація, яка витікає з інтересу учнів до мовної форми. Суб'єктивно будь-який пізнавальний інтерес виражається у переживанні задоволення від пізнання, від ознайомлення з новим предметом. Невід’ємною складовою процесу пізнання є прагнення до практичного застосування набутих знань. Це має принципово важливе значення для правильного розуміння і тлумачення мовної пізнавальної мотивації.

Високий рівень пізнавальної мотивації вивчення іншомовної лексики не припускає того, щоб учні у всіх випадках могли б самостійно виявляти мовні правила, пояснювати мовні факти, розкривати різні зв'язки між словами і т.д. Треба намагатися, щоб учень у всіх випадках знайомства з новим іншомовним словом мав спонтанне бажання до такої пізнавальної діяльності, щоб у нього виникали відповідні запитання, прагнення отримати цікаву для нього інформацію.

5) Мотивація, що виходить з прагнення до повноти і системності отримуваних знань, умінь і навичок.

6) Мотивація, що базується на позитивному ставленні учнів до певних видів роботи (вправ), – інструментальна мотивація. Посилення «інструментальної» мотивації вивчення лексики досягається введенням в навчальну практику нових цікавих видів роботи і послідовним внесенням елементів новизни і ускладнення у вправі, які застосовувалися раніше.

7) Естетична мотивація. При вивченні іншомовної лексики естетична мотивація може бути представлена двома різновидами, залежно від того, який канал є провідником естетичної насолоди – слуховий або зоровий. Поза сумнівом, корисно звертати увагу учнів на красиве звучання тих або інших лексичних одиниць і таким чином взагалі націлювати їх на можливість отримання естетичної насолоди при вивченні іншомовної лексики. Посилення цього підвиду естетичної мотивації може протікати планомірно: необхідно розвивати в учнів прагнення самостійно шукати та робити красиві ілюстрації як допоміжний матеріал при вивченні лексики, привчати їх до самостійного виготовлення наочних засобів, розвивати в них смак до оригінального графічного зображення різних лексичних правил, моделей, таблиць.

Звичайно, наведені нами види мотивацій у навчальному процесі діють в нерозривному взаємозв'язку, що допомагає досягти вчителю необхідної результативності при вивченні іноземної мови.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ростовцева В.М. Использование ситуаций при презентации лексики // Иностранные языки в школе. – 1994. – №4. – С. 35-39.

2. Усатюк А.Л. Активізація навчальної діяльності учнів на уроках іноземної мови // Іноземні мови. – 1998. – №3. – С. 8-9.