филологические науки/3. теоретические и

методологические проблемы исследования языка

Колюх І.В.

Мелітопольський педагогічний університет ім. Б.Хмельницького, Україна

Модальні дієслова як особливий тип дієслів в сучасній англійській мові

Модальні дієслова – є напівдопоміжними дієсловами та вживаються у реченні з основним дієсловом у формі інфінітиву або основи інфінітива, утворюючи складний модальний присудок [3].

У деяких випадках в статусі модальних можуть вживатися дієслова, які самі по собі не є такими. Це такі дієслова, як shall, will, need, dare.

Англійські модальні дієслова є неповноцінними в порівнянні з українськими модальними дієсловами, тобто вони не здатні передавати усі значення, які закладено в описі ситуації українською мовою. Тому в англійській мові й існують еквіваленти модальних дієслів. В складі усіх без винятку еквівалентів використовуються дієслова to be та to have. В реченні вони можуть стояти у будь-якому часі (Past / Present / Future) та набувати будь-якої форми. Еквіваленти використовуються не лише замість неіснуючих форм модальних дієслів, але можуть також вживатися замість самих модальних дієслів.

У сучасній англійській мові виділяють 12 дієслів, які є модальними, або ж виступають у значенні модальних: can, may, must, should, ought, shall, will, would, need, dare, to be, to have (to have got). За своїми морфологічними якостями 10 з них є недостатніми дієсловами: в третій особі однини не набувають закінчення –s; інфінітив, який займає місце за цими дієсловами, вживається без частки to (виняток становить лише ought); модальні дієслова не мають безособових форм – інфінітива, дієприслівника, дієприкметника та герундія; питальну та заперечну форму модальні дієслова, окрім дієслова have (to), утворюють без допоміжного дієслова do; заперечна форма утворюється за допомогою частки not, яка ставиться безпосередньо після модального дієслова [1].

Важливо класифікувати англійські модальні дієслова, враховуючи частотність їхнього вживання в мовному корпусі. На цій основі виділяють формально-граматичний, формально-структурний, семантичний, стилістичний, а також функціональний критерії [2].

Традиційно формально-граматичний критерій класифікації англійських модальних дієслів передбачає їх розмежування на дві групи: ті, які не приєднують частку to (can, could, may, might, must, shall, should, will, would) та ті, які приєднують цю частку (dare, need, ought та модальні еквіваленти be to, have to, be able to та ін).

Класифікація модальних дієслів згідно з формально-структурним критерієм має передбачає їх поділ за кількістю складових елементів: one-word modals (can, could, may, might, must, shall, should, will, would, dare, need), multi-word modals (be to, be able to, have to, ought to) та multiple modal combinations (double modals).

Семантичні особливості модальних дієслів являють собою значні труднощі в процесі їх вивчення, так як часто учні не усвідомлюють усього спектру відтінків значення того чи іншого дієслова. Таким чином, при вивченні модальних дієслів важливо не тільки запам’ятовувати усі їх можливі значення, але й розцінювати їх як систему слів, смисл яких може змінюватися в залежності від ситуації.

Стилістичний критерій полягає у з’ясуванні того, які дієслова характерні для того чи іншого мовного стилю та як вони функціонують та реалізуються в них.

Функціональний критерій диференціації модальних дієслів пов’язаний з розвитком текстової модальності, а також з дослідженнями у галузі комунікативної лінгвістики.

Семантичний критерій є провідним при викладанні англійської мови, тому що семантичні особливості модальних дієслів являють собою значні труднощі в процесі їх вивчення, так як часто учні не усвідомлюють усього спектру відтінків значення того чи іншого дієслова [2].

У художній прозі (на прикладі роману Грема Гріна «Сила і слава») для передачі модальних значень повинності, наказу, необхідності, поради, припущення, заборони, прохання, дозволу, докору та наполегливості використовується одразу декілька модальних дієслів [4].

Семантично предикативним центром модальних значень повинності та наказу є модальне дієслово must, як найсильніший виразник цих значень.

Еквівалент модальних дієслів to have (got) to найширше активізує своє значення необхідності та має перевагу над іншими дієсловами, здатними до вираження цього значення.

Вираження модальних значень поради та м’якої заборони у тексті художньої прози притаманне головним чином дієслову should як найточнішому засобу передачі цих значень.

Модальне дієслово might домінує над іншими дієсловами при реалізації значення припущення, невпевненості.

Для вираження значення ввічливого прохання, так само як і наполегливості, домінантою виступає модальне дієслово would.

Окрім головного свого значення фізичної чи розумової здатності виконати дію, модальне дієслово can широко розповсюджене при передачі значень дозволу або докору через виконання або невиконання певної дії.

Результати нашого дослідження є, насамперед, певним внеском у вивчення частотності функціонування модальних дієслів у сучасній англомовній прозі. Крім того, результати дослідження можуть знадобитися у галузі методики викладання англійської мови в загальноосвітній школі, а саме – в процесі дозування граматичного матеріалу при вивченні модальних дієслів. Матеріал дослідження можна використати й на заняттях з граматики англійської мови як в загальноосвітній, так і у вищій школі.

Література:

1. Кобрина Н.А., Корнеева Е.А., Оссовская М.И., Гузеева К.А. Грамматика английского языка: Морфология. Синтаксис: Учебн. пособие. – СПБ: Союз, 1999. – 346с.

2. Мильруд Р.П., Карамнов А.С. Подходы к классификации английских модальных глаголов//Язык и культура. – 2008. – №3. – С.42-50

3. Шубин Э.П., Сытель В.В. Грамматика английского языка для средней школы. – М.: Просвещение, 1979. – 320с.

4. Greene G. The power and the glory. – N.Y.: Pеnguin books, 1991. – 228p.