Філологічні науки/ 3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Боштан А.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Особливості детермінативних композитів як складової функціонально-семантичного поля атрибутивності сучасної німецької мови

Означальне іменне словоскладання, як основна словотворча тенденція в розвитку німецької мови, є об’єктом дослідження багатьох мовознавців [2, 3, 5]. Цей найпродуктивніший спосіб словотвору по праву вважається характерною особливістю сучасної німецької мови.

Об’єктом нашого дослідження є детермінативні складні іменники, а предметом – їх структурні, семантичні та функціональні особливості. Метою дослідження є встановлення формальної та семантичної структури детермінативних композитів та визначення їх функцій у реченні. Отримані дані будуть використані для визначення місця детермінативних композитів у структурі функціонально-семантичного поля атрибутивності сучасної німецької мови. Матеріалом дослідження слугували детермінативні складні іменники, виписані із німецьких журналів „Spiegel“ [1, 2] та „Fokus“ [3, 4] та газети „Die Zeit“ [5], загальна кількість яких склала 936 лексичних одиниць.

За своєю структурою більшість складних іменників є двочленними з бінарною конструкцією детермінат – детермінант. У ролі детермінанта у всіх детермінативних композитів виступає іменник, детермінатом можуть бути (за Ф. Зіммлером): іменник, прикметник, дієслово, займенник, прийменник, прислівник, числівник, сполучник, частка, вигук та еквівалент речення [5, с. 367]. Для аналізу детермінативних композитів нам потрібно, насамперед, визначити частоту вживання та продуктивність тієї чи іншої моделі словоскладання. У мовознавстві модель традиційно визначається як «зразок, що служить стандартом для масового відтворення» [1, с. 304-305]. Під продуктивністю розуміємо кількість лексичних одиниць, утворених за певною моделлю.

Для унаочнення результатів кількісних підрахунків нами була складена таблиця.

Таблиця 1.

Частота вживання та продуктивність моделей детермінативних композитів

Перший компонент	Другий компонент	Приклад	Частота вживання	Продуктивність моделі, %
Sub.	Sub.	die Werbeagentur	635	83 %
Adj.	Sub.	das Gesamtbild	81	11 %
Präp.	Sub.	die Unterlippe	7	0,9 %
Verb	Sub.	der Schreibtisch	15	2 %
Ad.	Sub.	der Außendienst	10	1,3 %
Num.	Sub.	die Millionenhöhe	8	1,1 %
Pron.	Sub.	eine Selbstanzeige	5	0,7 %

Як було зазначено вище, Ф. Зіммлер виділяє також складні детермінативні іменники з першим компонентом сполучником, часткою, вигуком та еквівалентом речення. Частота вживання таких композитів, як стверджує автор, незначна. В нашій вибірці приклади таких означальних складних іменників не були зафіксовані.

Далі розглянемо кожен вид словотвірної моделі окремо.

Модель ім. + ім. виявилася найчастотнішою та найбільш продуктивною. Проаналізувавши дану модель з семантичної точки зору, приходимо до висновку, що перший компонент у моделі ім. + ім. може означати (за граматикою Дуден) [с. 483-484]: родовий відмінок приналежності, наприклад: Studentenwohnung [1, с. 96]; мету, як-от: Vermeidungsmaßnahmen [5, с. 31]; речовину, матеріал, наприклад: Kerosingeruch [3, с. 9]; місце, наприклад: Inselgefängnis [2, с. 130]; властивість, як-от: Ehrentitel [1, с. 121]; спосіб дії, наприклад: Handwerker [2, с. 30]; інструмент чи знаряддя, як-от: Arzneimittel [4, с. 103]; об’єкт, наприклад: Jobsuche [1, с. 91]; походження, наприклад: Fingerabdrücke [1, с. 101]; час, наприклад: Nachtportier [3, с. 14]; тему, як-от: Naturgesetz [5, с. 33]; складову частину, як-от: Familienmitglieder [4, с. 58]; творця, засновника, наприклад: das Humboldt-Ideal [1, с. 36]; предмет, яким займається особа, виражена в другому компоненті, наприклад: Flugkapitän [3, с. 9].

Другою за продуктивністю серед двочленних композитів виявилася модель прикм. + ім., в якій у ролі першого компонента виступає прикметник. Прикметник, як правило, представлений у вигляді основи, наприклад: Weißbier [3, с. 24]; Großinvestor [5, с. 28]; Neubau [4, с. 33]. Варто також зазначити, що поряд з цією моделлю композита часто вживається атрибутивне сполучення прикметника з іменником. Часто навіть в одному тексті ми знаходимо поруч з композитом атрибутивне сполучення, наприклад: Kurzarbeit – kurze Arbeit [3, с. 19]; Nationalteam – das nationale Team [5, с. 1].

Досить продуктивною є також модель дієсл. + ім. В даному випадку в атрибутивні відношення в якості першого компонента вступає дієслово, при цьому воно втрачає свої граматичні властивості. За цією моделлю утворюються композити, в яких другий компонент є загальною назвою означуваного предмета, а перший – дієслівною основою, що уточнює його. Дієслівна основа у вигляді детермінативного компонента може вказувати на: дію, що виконується над предметом чи особою, наприклад: Einstecktuch [1, с. 46]; причину, як-от: Schleifgeräusch [4, с. 73]; спосіб дії, наприклад: Drehrad [1, с. 116].

Модель присл. + ім. є малопродуктивною. У нашій вибірці зафіксовано всього 10 прикладів композитів з першим компонентом прислівником, наприклад: Außenfassade [3, с. 54].

Ще менш частотними та продуктивними є моделі числ. + ім. та прийм. + ім. У нашій вибірці були зафіксовані одиничні випадки вживання таких композитів (8 та 7 відповідно), наприклад: Milliardenschulden [3, с. 104]; Hintergrund [2, с. 85].

Найменш частотною та продуктивною виявилася модель займ. + ім. У нашій вибірці було зафіксовано 5 прикладів композитів з першим компонентом займенником, наприклад: Selbstverwaltung [2, с. 55].

Варто зазначити, що поряд із двочленними композитами існують також багаточленні детермінативні складні іменники, які за своєю частотою та продуктивністю поступаються двочленним. Багаточленний композит, як і двочленний, складається з двох частин: детермінанта та детерміната, проте одна з цих частин (а інколи і та, й інша) також є складним словом. Моделі всіх багаточленних композитів важко перерахувати, оскільки майже всі частини мови в сучасній німецькій мові можуть виступати у ролі атрибутивних складних іменників. Більшість з них, як правило, навіть не входять до основного словникового фонду мови, оскільки виражають різновид того чи іншого поняття, служать для диференціації значення основного слова. Найпростішим типом багаточленних композитів є слова, що складаються з трьох основ.

Дослідивши структурні, синтаксичні та семантичні властивості компонентів композитів, ми розкрили лише їх поверхневу семантичну структуру. При визначенні семантичного змісту детермінативних складних іменників вирішальне значення має їх характеристика з позиції глибинних семантичних категорій. Для того, щоб провести детальний статистичний аналіз вживання детермінативних композитів сучасної німецької мови та визначити їх місце у функціонально-семантичному полі атрибутивності нам необхідно отримати дані про частоту вживання та сполучуваність семантичних класів іменників, які є другим компонентом композита та глибинних семантичних категорій першого компонента. Цьому і будуть присвячені наші подальші дослідження.

Література

1. Булыгина Т.В., Крылов С.А. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н. Ярцева. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 304-305.

2. Вашунин В.С. Структура определительных сложных существительных в современном немецком языке. – Куйбышев, 1982. – 90 с.

3. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого языка. – М.: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1953. – 376 с.

4. Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. – 6., Aufl. – Mannheim/ Leipzig/ Wien/ Zürich: Dudenverlag, 1998. – 912 S.

5. Simmler F. Morphologie des Deutschen. 1 Aufl. – Berlin: Weidler, 1998. – 736 S.

Список джерел ілюстративного матеріалу

1. Der Spiegel. – № 3, 12.01. 2009. – 142 S.

2. Der Spiegel. – № 6, 2.02. 2009. – 162 S.

3. FOCUS. Das moderne Nachrichtenmagazin . – № 4, 19. Januar 2009. – 130 S.

4. FOCUS. Das moderne Nachrichtenmagazin . – № 7, 9. Februar 2009. – 130 S.

5. Die Zeit. Wochenzeitung für Politik, Wirtschaft, Wissen und Kultur. – № 50. – 26. Juni 2008. – 90 S.