Здобувач Яворська Н. І.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

м. Івано-Франківськ, Україна

Соціально-психологічні характеристики молодіжної субкультури

Зазвичай субкультура є результатом ставлення певного кола людей до процесів, які відбуваються в домінуючій культурі. Субкультури виникають як відповідь молоді на неможливість прийняття офіційної культури, що в повній мірі не задовольняє їх потреб. Тому можна стверджувати, що основною функцією субкультури є можливість самореалізації та самоствердження підлітка.

Необхідно звернути увагу на парадоксальність молодіжних субкультур: з одного боку вони продукують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації підлітків до дорослого суспільства [1].

Уже тривалий час молодіжну субкультуру визначають як проблему правильного залучення молоді до життя суспільства. У такому ракурсі даний феномен досліджували С. Перещуткін, Е. Руденський, Н. Поправко та багато інших вчених психологів, соціологів та філософів.

Уперше поняття „субкультура” як науковий термін з’явилося приблизно в 30-х роках XX ст. Даний термін поєднав у собі такі поняття як: „богема”, „люди одного кола”, „золота молодь”. Виокремлення в теорії культури цього поняття має важливе методологічне значення, оскільки вказує на внутрішньо диференційовану культуру. У ньому відображається потреба культурного розмежування і самовизначення людини як елемента соціальних груп [2].

Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури. Субкультура має чіткий механізм відтворення, а також збереження суспільної практики, що формує спосіб життя групи.

Історія знає багато випадків коли в період перебудови суспільного ладу, у певній країні, утворювалися нові молодіжні субкультури. Цей процес науковці пов’язують саме з кардинальними змінами, руйнуванням старого устрою і формуванням нового. Тому цілком природнім є те, що молодіжна субкультура відрізняється від загальноприйнятого культурного простору.

Ще в першій половині XX ст. дослідники нових суспільних угрупувань запропонували свої пояснення феномену молодіжних субкультур. Англійський етнограф В. Тернер вважає, що причина „випадання” індивіда з суспільства і створення ним субкультур пояснюється дискомфортом, який людина відчуває, коли переходить з однієї соціальної структури до іншої. Знайшовши свою нішу в житті, що забезпечить їй пристойне існування, людина залишає субкультуру [3].

Американський дослідник Н. Смелзер запропонував наступне розуміння поняття субкультури - це означення будь-якої системи норм і цінностей, які виділяють групу з великого співтовариства.

Однак визначення автора є неповним і недостатнім, оскільки субкультура включає також інші специфічні соціальні і духовні потреби, продукти творчості, способи залучення до духовних цінностей, особливості їх освоєння, стиль та спосіб життя.

Субкультура є одним з базових понять культурології, система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої, домінуючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею.

Російська дослідниця молодіжних субкультур Т. Щєпанська пропонує поділ культурних кодів на невербальні та вербальні, за якими можна визначити належність до певної субкультури [4]. Невербальні коди містять у собі просторовий, часовий, речовий і тілесний коди.

Що ж стосується вербальних кодів то, за Т. Щепанською, вони включають сленг, сміхові жанри, містичні жанри, графіті. В залежності від виду субкультури всі ці елементи виражені по різному з неоднаковою інтенсивністю.

К. Соколов виділяє такі види носіїв субкультур: 1) статево-вікові спільноти (дитяча субкультура, молодіжна, чоловіча, жіноча тощо); 2) соціально-професійні спільноти (субкультура робітників, інтелігенції, еліти, злочинні субкультури та ін.); 3) релігійні спільноти [5].

На нашу думку основною причиною виникнення й розповсюдження субкультур є прагнення підлітків до самовираження та ідентифікації. У цьому віковому періоді в найбільш повній мірі задовольняє ці потреби саме субкультурна група, що дає можливість молодій людині відчути себе особливою, не схожою на інших і в той же час розділити цю унікальність з такими ж як вона.

Таким чином, молоді люди ідентифікуючи себе з певною субкультурою формують власну гендерна ідентичність, яка є важливим новоутворенням підлітково віку, з допомогою якого відбувається формування самосвідомості, що створює можливості для подальшого самопізнання та інтеріоризації засвоєних уявлень про статевотипову поведінку.

Активне поширення субкультур сильно змінює цінності та ідеали, які багато століть формувало і продукувало українське суспільство. Зважаючи на це виникає питання чи є вона взагалі суспільно корисним явищем, і чи наша ментальність та культура - готова до їх сприйняття, а також чи зміни які вона несе не будуть для нас незворотними.

Література :

1. http://h.ua/story/128370/

2. Дроздовський Д. Молодість, історія і субкультура: знімки контактних зон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2007. - № 46. – 19 – 24 с.

3. Левикова С.И. Две модели динамики ценностей культуры (на примере молодежной субкультуры) // Вопросы философии. – 2006. - № 4

4. Щепанская Т. Система: Тесты и традиции субкультуры. – М.: «О.Г.И.», 2004. – 287 с.

5. http://www.info-library.com.ua/books-text-73.html