Радчук В.М., Низялик Ю.О.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Фактори, що впливають на задоволеність подружжя шлюбом

У психологічному дослідженні сім'ї та подружжя основний акцент ставиться на вивченні саме задоволеності шлюбом. Більшість фахівців визначають її як внутрішню суб'єктивну оцінку, ставлення подружжя до власного шлюбу. Найбільш повне визначення саме задоволеності шлюбом дає С.І.Голод: «Задоволеність шлюбом, мабуть, складається як результат адекватної реалізації уявлення (образу) про сім’ю, що склались у свідомості людини під впливом зустрічей з різними подіями, що становлять її досвід (дійсний або символічний) у даній сфері діяльності» [4].

Вивченням характеристик, що впливають на задоволеність шлюбом, займалися багато дослідників. У найбільш систематизованому вигляді вони представлені в моделі якості шлюбу, створеної американськими дослідниками Р.А. Левісом і Дж.Б. Спенієром, що здійснили вторинний аналіз понад 300 робіт наприкінці 70-х років. Ними було виділено 40 найважливіших ознак подружнього успіху, об'єднаних в 14 груп, які, у свою чергу, дали три блоки факторів:

а) дошлюбні;

б) соціальні й економічні;

в) особистісні й внутрішлюбні (внутріподружні).

Більше 2/3 з названих ними конкретних параметрів, що позитивно впливають на якість шлюбу, носять сугубо психологічний характер. Автори моделі якості шлюбу відзначають, що більшість виділених ними параметрів характеризують ступінь подібності та згоди в міжособистісних стосунках подружжя за різними параметрами [2].

Цей принцип – принцип згоди – був покладений в основу більшості інструментів, призначених для виміру якості міжособистісних стосунків подружжя.

Спостереження Г. Навайтиса показали, що у чоловіків існують досить складні взаємозв'язки між успіхами на роботі та сімейних відносинах: нестабільність останніх з'являється як при їх професійних (і, відповідно, фінансових) невдачах, так і при різкому поліпшенні фінансового стану [7].

У новому дослідженні в тих сім’ях, які були віднесені до традиційних, дружини виконували від 72% справ (працюючі) до 80% (домогосподарки), спільно — 25 і 19% домашніх обов'язків, винятково чоловіками — 3% всіх справ (при працюючій дружині) і 1 % (якщо дружина не працює). У сім’ях з умовно егалітарним розподілом ролей дружини без участі чоловіків виконують 33% домашніх справ (працюючі) і 39% (непрацюючі), чоловіки 9 і 0%, але зате спільно чоловіками виконується 58% і 61% всіх обов'язків. У сім’ях з егалітарним розподілом ролей задоволеність стосунками в жінок вище, ніж у сім’ях із традиційними стосунками.

Причому найбільше задоволені шлюбом домогосподарки при егалітарних відносинах, а мінімальна задоволеність – у домогосподарок у традиційних сім’ях. Жінки з родин із традиційними відносинами виявилися також більш незадоволеними роллю господарки, ніж з родин з егалітарними відносинами [2]. Таким чином, задоволеність шлюбом пов'язана і з розподілом обов'язків між чоловіками.

За даними Т.В. Андрєєвої та Ю.А. Бакуліної [3, с.142], задоволеність чоловіків та жінок шлюбом у середньому однакова, причому у чоловіків вона не пов’язана із ступенем традиційності їх уявлень про розподілення ролей у сім’ї; у жінок же між задоволеністю шлюбом і традиційними уявленнями зв’язок виявлений, хоч і слабкий. О.В.Шишкіна [6, с. 148-149] відповідно до даних, отриманих нею на подружжі, яке прожило у шлюбі 16-17 років, стверджує, що у чоловіків задоволеність шлюбом вища, ніж у дружин. Можливо, ця розбіжність в отриманих результатах пов’язана з різним стажем подружнього життя у досліджуваних різними авторами вибірках. А можливо, справа у тому, що, як показала О.А. Добриніна [5], жінки більш критичні в оцінці соціально-психологічного клімату в сім’ї, ніж у чоловіків. За оцінками жінок, головними для стабільного шлюбу факторами являються справедливе розподілення побутового навантаження між подружжям, повноцінний відпочинок у сім’ї, сексуальна гармонія, взаєморозуміння з дітьми, задоволеність психологічною атмосферою, спілкуванням, дружня прихильність та піклування. У чоловіків є інший ідеал: спільність інтересів, у тому числі – сексуальних.

Жінки, за даними А. Шишкіної [6, с. 73], більш орієнтовані на сім’ю, але менш задоволені нею, чоловіки ж, навпаки, менш орієнтовані на сім’ю, але більше нею задоволені. У високо задоволених шлюбом жінок реальний партнер в цілому відповідає ідеалу, а у низько задоволених – суттєво відрізняється від ідеалу. У чоловіків розрив між реальним та ідеальним уявленням про дружину виражений в меншій мірі як серед задоволених, так і серед незадоволених шлюбом. Таким чином, з точки зору чоловіків, їх дружини більше відповідають ідеалу сімейної жінки, ніж з точки зору дружин їх чоловіки – ідеалу сімейного чоловіка. Ми вважаємо, що це спричинено тим, що ролі та місце чоловіків у суспільстві майже не змінились з давен.

Вважають, що вирішальним фактором, який визначає задоволеність або незадоволеність жінок шлюбом, являється все ж взаємна підтримка або її відсутність.

Доктор психологічних наук В.В. Бойко помітив, що на протязі декількох століть у системі європейської культури морально-етичною нормою поведінки жінки вважалося пасивне, з відтінком негативізму відношення до індивіда протилежної статі. Будь-яке відкрите проявлення зацікавленості, активна поведінка жінки по відношенню до чоловіка вважалося ознакою розбещеності. Моральні норми приписували жінці «вислизаючу поведінку».

Замкнутість, нетовариськість, соромливість – риси, що позитивно характеризують дівчину минулих століть, - на наших очах перетворюються в елементи негативної характеристики. Покоління, що увійшли в життя в останні десятиріччя, демонструють дещо змінені морально-етичні еталони освідчення в коханні, залицяння та спілкування. Стосується це перш за все жіночої поведінки. Усе більше поширюється ініціативний тип поведінки. Юнакам така дівчина здається простіше, природніше, розумніше.

Однак парадокс полягає у тому, що перенесення цих рис у сімейне життя викликає незадоволення у багатьох чоловіків, які хочуть бачити дружину скромною, спокійною, врівноваженою. Бо вона – дружина, а не «партнерша». Бо кохання та сімейне життя включають у себе співпереживання, доброту, безкорисливість, вміння жаліти. Психологами, психіатрами та соціологами відкритий парадокс, суть якого заключається у тому, що найбільш задоволеними своїм шлюбним життям, щасливими та успішними у сімейному житті вважають себе і на справді опиняються не ті жінки, які досягли успіху в кар’єрі, мають «різносторонні здібності та інтереси», «незалежні», «самостійні», «справжні красуні», а жінки зовсім іншого складу – м’які, щирі, турботливі, доброзичливі, відхідливі.

Ю.Є. Альошина [1] відмічає, що як вітчизняні, так і зарубіжні дослідження показують: після народження дитини задоволеність подружжя шлюбом починає зменшуватися. Поки дитина маленька, розподіл ролей задовольняє обох членів подружжя: дружина виконує суто жіночі справи і обов’язки, зв’язані сім’єю та домом, а чоловік – чоловічі, пов’язані перш за все з роботою. Однак коли дитині виповнюється 3-4 роки і догляд за нею вже не потребує особливих жіночих якостей, задоволеність шлюбом знижується. Жінка після закінчення відпустки по догляду за дитиною повертається на роботу, і на неї лягає подвійне навантаження. Передача частини турбот по догляду за дитиною і домашніх справ обмежує свободу чоловіка, у тому числі і в професійній діяльності, яка являється для нього головною, і вступає у протиріччя із стереотипами по розподіленню домашніх ролей у сім’ї, які склалися у суспільстві. Прагнучи звільнитися від тиску дружини, чоловік все більше занурюється у стан пасивності, дружина ж стає все більше вимогливою і директивною. Таким чином, позиції і того й іншого члена сім’ї вступають у протиріччя із гендерними установками, вони якби міняються ролями: дружина стає активною, а чоловік – пасивним.

Література:

1. Алешина Ю. Є. Удовлетворенность браком и межличностное восприятие в супружеских парах с различным стажем совместной жизни. Дис.... канд. психол. наук. М., 1985.

2. Андреева Т. В., Кононова А. В. Распределение ролей в молодой семье. - СПб.: СПбГУ, 2002, - 23 с.

3. Андреева Т.В., Бакулина Ю.А. Представления молодых супругов о распределении семейных ролей и удовлетворенности браком. – СПб, 1996, - 30 с.

4. Голод С. И. Стабильность семьи: социальный и демографический аспекты. Л., 1984, - 25 с.

5. Добрынина О.А. Проблема формирования благоприятного соціально-психологического климата семьи: Автореф. дис…канд..наук. – М., 1993.

6. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002, - 544 с.

7. Навайтис Г. Семья в психологической консультации М.: НПО «Модэк», 1999, - 260 с.