Физическая культура и спорт/1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Філь В. М., Чепелюк А. В.

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка, Україна

Вплив проведення фізичних вправ на свіжому повітрі на результати фізичної підготовленості студентів

Вступ. Фізичне виховання і спорт в навчально-виховних закладах є невід’ємною складовою частиною формування загальної та професійної культури особистості згідно вимогам сьогодення, збереження та зміцнення здоров’я, організації та забезпечення здорового способу життя, підвищення рівня працездатності.

В умовах науково-технічного прогресу збільшення потоку інформації обумовлює необхідність підготовки студентів до ефективного її засвоєння та виконання. У зв’язку з цим виникає потреба в пошуку неспецифічних засобів підвищення фізичної та розумової працездатності, використання яких не потребує особливих матеріальних витрат. До таких засобів належить фізична культура і спорт [3].

Для організму рухова активність є фізіологічною потребою. Кожний прояв рухової активності індукує утворення метаболітів, які необхідні для нормального функціонування організму. Без необхідного об’єму рухів організм не може накопичувати енергію, необхідну для нормальної життєдіяльності та протистояння стресу. Дійсно, м’язові напруження, контрастні температурні впливи, сонячна радіація, помірна гіпоксія – все це стрес, який певною мірою корисний, необхідний організму. Інакше кажучи, без певного об’єму рухової активності людина не може скористатися у своєму житті тим, що закладене в неї природою, не може дожити до глибокої старості, не може бути здоровою та щасливою [1].

При застосуванні фізичних вправ відновлюється пристосовність видужування до кліматичних чинників, підвищується стійкість людини до різних захворювань і стресів; удосконалюється будова і діяльність всіх органів і систем організму людини, підвищується працездатність і зміцнюється здоров'я.

Такі природні чинники, як сонячна радіація, властивості повітряного і водного середовища, також зможуть служити важливими засобами зміцнення здоров’я, гартування і підвищення працездатності людини. Варто сказати, що проблема збереження її є однією з актуальних загальнолюдських проблем.

В процесі фізичного виховання названі оздоровчі сили природи використовуються в двох напрямах:

- як супутні умови занять фізичними вправами, коли природні чинники середовища доповнюють, підсилюють і оптимізують дію фізичних вправ;

- при організації спеціальних процесів, в ході яких дія цих природних чинників дозується певним чином, як відносно самостійний засіб гартування і оздоровлення.

Нині все ширше використовується порівняно тривале перебування в незвичайних умовах середовища з метою стимулювання зростання працездатності. Хоча природні чинники середовища не є головними специфічними засобами фізичного виховання, але їх відповідне значення важко переоцінити.

Щодо черговості поєднання фізичного навантаження з природними чинниками, то на сьогодні немає однозначного методичного підходу. Розкриття цього питання свідчить, що дослідження проводилися тільки із спеціальними процедурами, які гартують, а питання природного чинника як супутнє гартування фізичного навантаження майже не розглядалося.

При заняттях на свіжому повітрі відбувається підвищення стійкості організму до дії несприятливих природнокліматичних умов (високої і низької температури, вологості і руху повітря, підвищеного і зниженого атмосферного тиску і так далі), тобто до гартування.

Мета дослідження – порівняти можливе підвищення ефективності занять фізичними вправами на свіжому повітрі із заняттями в залі; оцінити за допомогою спеціальних тестів ріст фізичних якостей у студентів.

Матеріали і методи. У проведеному дослідження брали участь студенти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка факультету фізичного виховання та біологічного факультету спеціальності “Здоров’я людини”. Студенти були розділені на дві групи.

Перша (студенти факультету фізичного виховання) – експериментальна, що займалася на свіжому повітрі. Друга (студенти біологічного факультету) – контрольна, що займалася в залі. В кожній групі була майже однакова кількість осіб з максимально ідентичними характеристиками (майже однаковий вік, фізична підготовленість і т.д.), що займаються як в приміщенні, так і на свіжому повітрі. Їх порівняння було визначено за фізичним розвитком. Дослідження проводилося протягом шести місяців 2008-2009 р.р. (вересень-березень, за винятком січня).

Результати дослідження та їх обговорення. Оскільки обидві групи навчаються на одній спеціальності, то кількість годин і форма організації навчання однакова. У ході проведених досліджень за навчальний період були складені інформативні тести, які проводилися у І семестрі для оцінки фізичної підготовленості після двох-трьох занять.

Оцінювання рівня фізичної підготовленості проводилось за трьома показниками: силові якості (підтягування та підняття тулуба), швидкісні якості (біг на 100 м.), швидкісна витривалість (біг на 2000 м та 3000 м).

Для експериментальної групи при оцінці силових якостей застосовувалося підняття тулуба з положення лежачи (за одну хвилину – дівчата) і підтягання на щаблині (хлопці). Вимірювався показник – кількість разів.

У вересні найнижчий показник був у хлопців (6) та у дівчат (17), а найвищий 22 та 28 відповідно. Середня арифметична для n=15 склала – 16,84,33. У кінці експерименту найнижчий показник силової якості був 5 у хлопців та 19 у дівчат, а найвищий – 23 та 33 відповідно. Середня арифметична для n=15 склала – 17,264,45.

Далі тестування проводилося для оцінки швидкісних якостей у цієї групи. Тестом був контрольний норматив з бігу на сто метрів. Показник – секунди / долі секунд. Кращий результат у вересні склав 12,4 с у хлопців та 14,5 с у дівчат, гірший – 14,4 с і 16,0 с відповідно. Середня арифметична на групу (n=15) складала 13,873,58. Кращий результат у березні склав 11,8 с у хлопців та 14,5 с у дівчат, гірший – 14,3с і 15,3 с відповідно. Середня арифметична на групу (n=15) складала 13,783,55.

За третій показник фізичної підготовленості був взятий контрольний норматив на визначення швидкісної витривалості, тобто біг на дві тисячі метрів (для дівчат) і три тисячі метрів (для хлопців). Показник – хвилини/секунди. Найвищий результат у вересні склав 11,57 хв у хлопців та 9 хв у дівчат, найнижчий 13 хв та 12,1 хв відповідно. Середня арифметична величина у вересні склала – 11,352,93. Найвищий результат у березні склав 11,4 хв у хлопців та 9,2 хв у дівчат, найнижчий 15 хв та 12,2 хв відповідно. Середня арифметична величина у березні склала – 11,362,93.

Середня арифметична величина обчислювалася на групу в цілому (див. табл. 1).

Таблица 1

Фізичні якості групи, яка займалася на свіжому повітрі

	Контрольні тести
	Піднімання тулуба, під-тягування (кількість разів)	Біг на 100 м (сек.)	Біг на 2000/3000 м (хв/сек.)
Вересень	16,84,33	13,873,58	11,352,93
Березень	17,264,45	13,783,55	11,362,93

Такі ж контрольні тести проводилися і з групою, що займалася в залі (n=15).

За силовими показниками (підняття тулуба з положення лежачи – дівчата і підтягання – хлопці) отримані наступні результати. У вересні найвищий показник був 12 у хлопців та 29 у дівчат, найнижчий – 3 та 22 відповідно. Середня арифметична склала – 14,83,82. У березні повторне тестування показало: найвищий показник 14 у хлопців та 31 у дівчат, а найнижчий – п’ять та двадцять чотири відповідно, середня арифметична величина склала – 15,473,99, тобто відбулося незначне покращення результатів.

Наступний показник – оцінювання швидкісних якостей – біг на сто метрів. У вересні були наступні результати: кращий у хлопців склав 12,78 с, у дівчат – 17,19 с; гірший – 15,5 с та 19,31 с відповідно, середня арифметична склала – 15,934,11. У березні: кращий результат –12,3 с у хлопців та 16,77 с у дівчат; гірший – 15,35 с та 19,1 відповідно, середня арифметична незначно покращилась і склала 15,724,05.

І третій показник – оцінювання швидкісної витривалості – біг на дві тисячі метрів (для дівчат) і три тисячі метрів (для хлопців), дав наступні результати: у вересні показник склав: кращий – 13,54 (хвилин/секунд) у хлопців та 9 хв у дівчат, гірший – 15,53 хв та 11,15 хв відповідно, середня арифметич- на – 12,793,3; у березні: кращий результат залишився практично на тому ж рівні – 13,6 хв у хлопців та 9,2 хв у дівчат, а низький дещо погіршився – 15,7 хв та 11,15 хв відповідно і середня арифметична також погіршилась і склала 12,763,29 (див. табл. 2).

Таблица 2

Фізичні якості групи, яка займалася в залі

	Контрольні тести
	Піднімання тулуба, під-тягування (кількість разів)	Біг на 100 м (сек.)	Біг на 2000/3000 м (хв/сек.)
Вересень	14,83,82	15,934,11	12,793,3
Березень	15,473,99	15,724,05	12,763,29

Висновки. Проведене експериментальне дослідження показало, що виконання фізичних вправ на свіжому повітрі має велике значення для зміцнення здоров’я та попередження ряду захворювань. Вони корисніші, ніж ті ж заняття в комфортних умовах, тобто в приміщенні.

В групи, що займалася на свіжому повітрі, середній показник у кінці експерименту з тесту визначення силової витривалості вищий на 1,79, ніж у групи, що займалася в залі. При тестуванні швидкісних якостей показник в експериментальної групи також був вищим (на 1,94), ніж у контрольної групи. Результати тестування за швидкісною витривалістю показали, що в групи, що займалася на свіжому повітрі показник був кращим на 1,4.

Думаємо, що в процесі проведення фізичних вправ на свіжому повітрі на результати фізичної підготовленості впливає не тільки свіже повітря та сонячна радіація, а також психоемоційна дія, тобто позитивний настрій, відкритий простір, вид дерев тощо.

Література:

1. Бенедь В. П., Ковальчук Н. М., Завадцький В. І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини. Навчальний по-сібник. – Волинський державний університет. – Луцьк, 1996. – 10 с.

2. Галайтатий Т.Д. Тижневі витрати часу студентів технічного вузу на фізичні і розумові навантаження // Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції “Роль фізичної культури і спорту в здоровому способі життя”. – Львів. 1997. – С. 116-117.

3. Кравченко Л. С. и др. Взаимосвязь уровней физической подготовленности и академической успеваемости студентов I курса // Научно-методические материалы “Проблемы и пути перестройки физического воспитания студентов”. – К., 1990. – С. 29-31.

4. Микитюк Є. П. Взаємозв’язок бюджету часу добового режиму і здорового способу життя студентів технічних вузів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура і спорт, здоров’я нації”. – Вінниця. 1996. – С. 180-182.

5. Свіргунець Е. М. Використання цілеспрямованих засобів фізичної культури і спорту з метою активізації властивостей довільної уваги студентів // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Роль фізичної культури і спорту в здоровому способі життя”. – Львів. 1995. – С. 75-76.