Котикова О.І.

Миколаївський державний аграрний університет

Визначення стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування на мікрорівні (методологічний аспект)

В нинішніх умовах вирішення проблем, що склалися в галузі землекористування, неможливе без переходу до моделі стійкого розвитку. У відповідності з принципами Ріо-де-Жанейрської конференції слід розробити науково-обґрунтовану систему стійкого розвитку і для землекористування.

Розробка будь-якої наукової системи вимагає, крім іншого, визначення наукових принципів, побудови системи та показників, за допомогою яких можна визначити рівень її функціонування.

В результаті проведених досліджень та критичного осмислення існуючих систем та класифікацій показників та вимог до їх побудови нами запропоновано методологічні підходи до оцінювання стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування на мікрорівні.

Розробка системи показників стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування, які найкращим чином відображатимуть ситуацію на мікрорівні, на нашу думку має базуватися на таких принципових методичних підходах:

1) індикатори стійкості повинні задовольняти наступним основним критеріям: поєднувати екологічні, соціальні і економічні аспекти; бути гранично ясними і мати однозначну інтерпретацію для осіб, що ухвалюють рішення; мати кількісний вираз; спиратися на наявну систему національної статистики і не вимагати значних витрат для збору інформації і розрахунків; бути репрезентативними для міжрегіональних зіставлень; мати можливість оцінки в часовій динаміці; мати обмежене число;

2) класифікацію показників на мікрорівні слід здійснювати за двома ознаками:

а) за типами (стану, динаміки, рівноваги та результату);

б) за блоками (соціальний, екологічний, економічний, еколого-економічний, соціально-економічний та еколого-соціально-економічний);

3) розробку системи показників на мікрорівні провадити на основі запропонованої Тихоновим А.Г., Гребенюком Н.В., Тихоненко О.В. та Феденко В.П. [1] системи.

Класифікація індикаторів стійкого розвитку, як правило, проводиться за трьома типами: руху, стану й реакції, і відома як модель РСР [5]. Виходячи з кола завдань, що вирішуються за допомогою індикаторів стійкого розвитку, на нашу думку, слід виділити додаткову класифікацію показників оцінки соціо-еколого-економічних систем, яка охоплює 3 типів показників: стану та динаміки: питомі та загальні (характеризують поточний стан та зміни стану в часі); рівноваги (аналізують показники стану системи, співвідносячи їх із граничними значеннями); результату (визначають успішність досягнення поставлених цілей).

В результаті проведених удосконалень існуючої системи та розробленої класифікації за типами нами розроблено систему показників стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування на мікрорівні, яка відповідає принциповим методичним підходам, визначеним нами раніше:

1) Екологічний блок. Показники стану та динаміки загальні: наявність гумусу в ґрунті; еродованість ґрунтів; зрошувані та осушені землі; характеристика сільгоспугідь за ознаками, що впливають на родючість ґрунтів; площа порушених та рекультивованих земель; площа лісового фонду та заповідні території; середній бал родючості орних ґрунтів; вапнування та гіпсування ґрунтів. Показники стану та динаміки питомі: розораність земель та сільгоспугідь; рівень використання сільгоспугідь (питома вага посівних площ в складі ріллі; частка зрошуваних та осушених земель в площі сільгоспугідь; питома вага удобрених площ; питома вага площі посівів інтенсивних культур в загальній площі посівів); наявність промислових токсичних відходів у розрахунку на один кілометр квадратний. Показники рівноваги: внесення органічних та мінеральних добрив; надходження забруднюючих речовин у земельні ресурси, в атмосферу, у поверхневі водойми всього та в розрахунку на одиницю ВВП; обсяг водовідведення без очистки; відповідність ґрунтів гігієнічним нормативам; лісистість; залуження сильнодеградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі; будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд; створення полезахисних лісових смуг. Показники результату: коефіцієнт екологічної ефективності.

2) Соціальний блок. Показники стану та динаміки загальні: кількість народжуваних, померлих та природний приріст населення в сільській місцевості; очікувана тривалість життя при народженні в сільській місцевості. Показники стану та динаміки питомі: коефіцієнт народжуваності, смертності та природного приросту населення в сільській місцевості; коефіцієнт дитячої смертності, наявність промислових токсичних відходів у розрахунку на одного жителя. Показники рівноваги: забезпечення населення продуктами землеробства; рівень споживання продуктів харчування в сільській місцевості. Показники результату: коефіцієнт соціальної ефективності; валова продукція сільського господарства у розрахунку на душу населення; житловий фонд у середньому на одного сільського мешканця; обладнання житлового фонду у сільській місцевості; заклади культури та мистецтва у середньому на одного сільського мешканця; забезпеченість населення в сільській місцевості товарами тривалого користування.

3) Економічний блок. Показники стану та динаміки питомі: сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції; частка сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості; інвестиції в основний капітал сільського господарства та питомі інвестиції (на 1 га сільгоспугідь); землеємкість виробництва продукції; забезпеченість енергетичними потужностями сільськогосподарських підприємств в цілому та в розрахунку на 100 га посівних площ. Показники результату: валова продукція сільського господарства у розрахунку на 100 га сільгоспугідь; урожайність основних сільгоспкультур; рівень рентабельності сільгосппідприємств; вихід продукції тваринництва в розрахунку на 100 га відповідних угідь (отримано в розрахунку на 100 га сільгоспугідь молока, яловичини та вовни; отримано в розрахунку на 100 га ріллі свинини; отримано в розрахунку на 100 га посівів зернових та зернобобових культур яєць та м’яса птиці); землевіддача.

4) Еколого-економічний блок. Показники стану та динаміки питомі: питомі капітальні вкладення та питомі поточні витрати (на 1 га сільгоспугідь); приведені затрати на приріст врожаю та охорону ґрунту. Показники результату: відвернені втрати ґрунту; повний та чистий екологічні ефекти; вартість приросту врожаю в кадастрових цінах; повний і чистий еколого-економічні ефекти; загальний ефект від підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь; рівень рентабельності засобів хімізації; економічна ефективність прогресивної технології.

5) Соціально-економічний блок. Показники стану та динаміки питомі: землеозброєнність; рівень економічної активності населення в сільській місцевості; рівень зайнятості населення в сільській місцевості; зайнятість населення в сільській місцевості по відношенню до загальної кількості зайнятих; рівень середньодушових сукупних витрат населення в сільській місцевості на продукти харчування; інвестиції на душу населення. Показники рівноваги: квінтильний коефіцієнт для населення в сільській місцевості; частка населення у сільській місцевості із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум. Показники результату: продуктивність праці в сільськогосподарському підприємстві; загальний рівень якості продукції; частка продукції високої якості.

6) Еколого-соціально-економічний блок. Показники стану та динаміки загальні: аварійні забруднення об’єктів навколишнього середовища; надзвичайні екологічні ситуації; радіаційні аварії.

Література

1. Тихонов А. Г. Наукові засади сталого розвитку землекористування: принципи, індикація, показники / А. Г. Тихонов, Н. В. Гребенюк, О. В. Тихоненко, В. П. Феденко // Землевпорядкування. – 2002. – №2. – С.13–21.