Шокало Ю.О., Гаврилюк В.Г., Абросимова Н.А.,

Землянська О.О., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет

Імені Олеся Гончара

ЕТІОЛОГІЧНА РОЛЬ БАКТЕРІЙ І ГРИБІВ У РОЗВИТКУ

ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

Шкіра людини є багатофункціональним і найбільш досконалим в природі органом, який покриває організм людини і є межою, що відокремлює його від зовнішнього середовища.

Шкіру як орган зазвичай представляють у вигляді триєдності таких чисто структурних елементів як епідерміс, дерма і гіподерма із спільними для всіх них фізіологічними функціями. Шкіра виконує, перш за все, бар'єрну функцію на шляху проникнення бактерій, грибів, вірусів, її роль в ініціації імунної відповіді безперечна. Висока міграційна здатність імунокомпетентних клітин забезпечує стійкий зв'язок шкіри з центральними органами імуногенезу.

Оскільки організм людини – це єдина система, то і стан кожного органу впливає один на одного. Шкіра вважається найбільшим органом людини. Її захворювання найчастіше виникають унаслідок хронічних запальних процесів в органах шлунково-кишкового тракту а також при захворюваннях сечостатевої системи, легень, нирок і при гормональних порушеннях. При подряпинах, травмах та інших пошкодженнях шкіри можуть виникати гнійні захворювання викликані умовно-патогеними мікроорганізмами. До цих захворювань належать: фурункульоз, імпетиго, піодермія та інші. Надлишковий розвиток пропіоновокислих бактерій на шкірі може привести до появи акне – юнацьких вугрів, а надмірний розвиток грибкової флори є наслідком зниження захисної функції імунної системи, безконтрольного застосування антибіотиків, затяжного впливу стресових факторів, що веде до виникниня мікозів шкіри, ураження волосся та нігтів.

Лікування шкірних захворювань у теперішній час є одним з найважливіших завдань сучасної медицини. Особливу проблему створюють недостатньо розроблені методи лабораторної діагностики по виявленню збудників цих захворювань, оскільки мікроорганізми часто викликають патологічні ураження шкіри в асоціаціях, що ускладнює встановлення етіологічної ролі мікробних агентів.

В результаті проведених досліджень було обстежено 49 пацієнтів, з яких у 30 хворих спостерігалася папуло-пустульозна форма акне, у 19 - вузелкова. В процесі бактеріологічного аналізу було віділено 62 клінічних штамів бактерій і після проведеної видової ідентифікації встановлено, що при папуло-пустульозній формі акне помітно переважали штами Рropionibacterium acnes 35% та Staphylococcus epidermidis 27%, це є свідченням активного розвитку запального процесу зумовленого комбінацією вищезазначених штамів бактерій (Рис.1).

Рисунок 1 Частота зустрічаємості умовно – патогенних мікроорганізмів при папуло – пустульозній формі акне

Мікроорганізми, що знаходилися в асоціації складали 20% від загальної кількості виділених бактерій у хворих на папуло – пустульозну форму акне. Частота зустрічаємості виділених штамів Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes знаходилася на рівні 10% та 8% відповідно. Встановлено, що первинну роль у розвитку папуло – пустульозної форми акне відіграє присутність у запальних вогнищах Рropionibacterium acnes, які беруть участь у виникнені комедонів і перетворенні їх в запальні елементи з розвитком гострої фази інфекційного процесу.

На наступному етапі проводилось вивчення складу мікробіоценозу шкіри у пацієнтів з вузелковою формою акне ( Рис.2). Виникниня вузелкової форми акне є результатом переходу гострої фази захворювання у стадію хронізації запального процесу.

Рисунок 2 Частота зустрічаємості умовно – патогенних мікроорганізмів при вузелковій формі акне

У розвитку вузелкової форми акне, на відміну від папуло – пустульозної, помітно переважали штами Streptococcus pyogenes 28% та Staphylococcus aureus 25%. Ступінь контамінації уражень шкіри асоціацією мікроорганізмів та виділеними штамами Staphylococcus epidermidis був незначний і складав 11% та 16% відповідно. Спостерігається помітне зниження тенденції розповсюдження Рropionibacterium acnes у вогнищах інфекції 20%, що можливо пояснити фагоцитуванням цих мікроорганізмів клітинами мікронаближення та генерацією лейкоцитами активних форм кисню, що має негативний вплив на бактерії. Наступні результати можуть свідчити про хронізацію запального процесу та перехід до більш тяжкої стадії захворювання.

Було проведено кількісний аналіз мікроекологічного стану шкіри у хворих з папуло-пустульозною та вузелковою формами акне. Результати проведених досліджень наведено в таблиці 1. З наведених даних видно, що кількісні показники досліджуємих штамів мікроорганізмів стосовно вивчаємих форм акне неоднозначні: найвища кількість КУО/мл відмічається на рівні Рropionibacterium acnes 10⁸ КУО/мл та Staphylococcus epidermidis 10⁷ КУО/мл, це пояснює більш значну етіологічну роль цих бактерій у розвитку папуло-пустульозної форми акне.

Таблиця 1Характеристика мікроекологічного стану шкіри у хворих з запальними формами акне

Виділені мікроорганізми	Кількісні показники складу мікрофлори
	Папуло-пустульозна форма		Вузелкова форма
Staphylococcus epidermidis	10^7КУО/мл	27%	10^4КУО/мл	16%
Staphylococcus aureus	10^5КУО/мл	10%	10^7КУО/мл	25%
Streptococcus pyogenes	10^4КУО/мл	8%	10^7 КУО/мл	28%
Змішана мікрофлора	> 10^4КУО/мл	20%	>10^4КУО/мл	11%
Propionibacterium acnes	10^8 КУО/мл	34%	10^4 КУО/мл	20%
Примітка: КУО/мл – колонієутворюючі одиниці на 1 мл патологічного матеріалу

Кількісні показники по дослідженню мікрофлори у хворих на вузелкову форму акне мали наступні результати: найвищі показники було отримано відносно таких мікроорганізмів як Staphylococcus aureus 10⁷ КУО/мл та Streptococcus pyogenes 10⁷ КУО/мл, які в значній мірі міняють перебіг захворювання убік розвитку хронічної форми.

На наступному етапі дослідження була визначена чутливість до ряду антибіотиків мікроорганізмів, котрі виділялися з запальних елементів. Всі штами досліджуваних мікроорганізмів були резистентні до тетрацикліну і лінкозамінів. Помірна стійкість спостерігалася до макролідів (близько 50%). Найменша резистентність відмічалася до фторхінолонів (10%) та цефалоспоринів (до 8%).

Отримані дані свідчать про множинну стійкість до традиційно застосуємих антибіотиків, що обумовлено постійною циркуляцєю представників умовно-патогенної мікрофлори в людській популяції. Це є наслідком розвитку тяжких запальних захворювань шкіри з тенденцією до хронізації інфекційного процесу.