Біологічні науки/2.Структурна ботаніка і біохімія рослин

Зеленюк О.П.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА АКТИВНІСТЬ ЛІПАЗИ У ПРОРОСТАЮЧОМУ НАСІННІ ЛЬОНУ

На сьогоднішній день важливою складовою частиною комплексної хімізації рослинництва є регулятори росту, що представлені ретардантами та стимуляторами, які включають комплекс біологічно активних речовин, що посилюють обмінні процеси у рослинному організмі. Відомо, що дані препарати є одним з ефективних методів підвищення продуктивності рослин та покращення якості сільськогосподарської продукції та розвитку різних культур, внаслідок змін в морфогенезі [4].

Інтерес до застосування регуляторів росту на олійних рослинах посилюється у зв'язку з дедалі зростаючим значенням цих культур у світовому рослинництві [3]. Аналіз літературних джерел свідчить, що практично невивченими залишаються питання регуляції процесів проростання насіння і використання при цьому запасних сполук у рослин, що містять як резервну речовину не крохмаль, а інші сполуки ― ліпіди, інулін, геміцелюлози тощо. Зокрема в насінні олійних культур крохмаль відсутній або знаходиться в малих кількостях, але інтенсивно накопичуються ліпіди [1].

Попередніми дослідженнями встановлено, що при гідролізі резервних ліпідів насіння, яке проростає, основну роль відіграють ліпази. Даний фермент класифікують на кислу та лужну ліпази за проміжком оптимального значення рН, водночас його синтез відбувається на мембранах ендоплазматичного ретикулума [2].

Літературні дані щодо особливостей проростання насіння олійних культур за дії регуляторів росту носять суперечливий характер. Зокрема, поза увагою залишається вивчення активності ферменту ліпази за безпосереднього впливу регуляторів росту. Тому метою нашої роботи було з’ясувати дію ретарданту групи четвертинних амонієвих сполук ― хлормекватхлориду та стимулятора на основі комплексу фітогормонів ауксинової, цитокінінової природи, амінокислот і вуглеводів ― емістиму С на активність ферменту ліпази при проростанні насіння льону олійного сорту Дебют.

Насіння замочували 1%-м розчином хлормекватхлоиду та 0,5%-м розчином емістиму С протягом шести годин, контроль обробляли водопровідною водою. Активність лужної та кислої ліпаз визначали за загальноприйнятою методикою (методом Б. П. Плешкова), в якості субстрату використовували олію льону. Активність ферменту виражали кількістю мл 0,1н NaОН, що пішов на нейтралізацію жирних кислот, які отримані в результаті дії ліпаз на 10г насіння.

Отримані нами результати свідчать, що обробка насіння льону синтетичними регуляторами росту рослин призводить до зміни активності ферментів вже на другій добі проростання насіння (див. табл. 1). Так, застосування 1%-го розчину хлормекватхлориду сприяє незначному

Таблиця 1

Активність ліпази в насінні льону за дії регуляторів росту на 2 добу проростання (n=3).

Варіанти досліду	Активність кислої ліпази (мл 0,1н NaOH)	Активність лужної ліпази (мл 0,1н NaOH)
Контроль	16,3 ± 0,35	16,4 ± 0,23
1% ССС	17,0 ± 0,35	16,8 ± 0,46
0,5% емістим С	*22,1 ± 0,48	*21,1 ± 0,58

Примітки: 1. * - різниця достовірна при Р≤0,05;

2. ССС – хлормекватхлорид.

збільшенню активності кислої та лужної ліпаз в порівнянні з контролем – на 4,3 та 2,4% відповідно; це призводить до підвищення інтенсивності гідролізу жирів в насінні. Активність дії ліпаз при використанні емістиму С достовірно переважає рівень активності аналогічних ферментів у контрольному варіанті, а також у пробах із застосуванням ретарданту. Зокрема, інтенсивність впливу кислої ліпази при використанні стимулятора зростає на 35,6% відносно контролю, лужної ліпази – на 28,7% відповідно.

Таким чином, застосування регуляторів росту є ефективним фактором впливу на інтенсивність проростання насіння льону завдяки змінам активності дії ферментів ліпаз. Величина зростання активності ферментів залежить від хімічної природи регулятора росту та напрямку його дії на рослину в цілому.

Література:

1. Биология, селекция и возделывание подсолнечника. ― М.: Агропромиздат, 1991. ― 234с.

2. Данович К.Н., Соболев А. М., Жданов Л.П. и др. Физиология семян. ― М.: Наука, 1982. ― 318с.

3. Милювене Л., Новицкене Л., Гавелене В. Эффект соединения 17- DMC на уровень фитогормонов и рост рапса Brassisa napus ⁄ ⁄ Физиология растений. ― 2003. ― 50, №5. ― С.733-737.

4. Пономаренко С. П. Високі технології в сільському господарстві ⁄ ⁄ Рослинництво. ― 2005. ― №4. ― С.16-21.