Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Викладач Сукач О.М.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Основні тенденції бюджетної реформи в Україні

З моменту здобуття незалежності бюджетна система України постійно піддавалася різноманітним реформам, які можна поділити на декілька етапів.

Перший етап реформ розпочався в 1992 році з моменту прийняття Закону України «Про бюджетну систему», що визначав та врегульовував основні питання функціонування бюджетної системи в Україні, зокрема, було визначено дохідну та видаткову частини державного бюджету, наявність місцевих бюджетів, повноваження виконавчих органів влади в питаннях формування та виконання бюджетів усіх рівнів.

До другого етапу бюджетної реформи можна віднести ухвалення та набуття чинності Бюджетного кодексу України. Основним змістом цього етапу стало зміцнення системи виконання бюджету; створення достовірної звітності про виконання бюджету, заснованою на касовому методі обліку. У цей період було визначено такі основні завдання: напрацювати механізм найбільш ефективного процесу управління бюджетом; забезпечити жорсткий контроль та відповідальність за його виконання.

Вирішення зазначених проблем було викликано неефективністю діючої на той момент банківської системи виконання бюджету, що погано піддавалась державному контролю, і часто призводила до зловживань та нецільовому витрачанню коштів. Державному казначейству були надані нові функції, і за допомогою нової системи казначейського виконання бюджету було створено єдиний казначейський рахунок бюджету, впроваджено централізований державний контроль за рухом бюджетних коштів, створено реєстр учасників бюджетного процесу.

Бюджетним кодексом та рядом нормативних актів було визначено новий принцип формування витрат бюджетів усіх рівнів, орієнтований на результат.

Стан і ситуація, що склалися на сучасному етапі в бюджетній системі України, дозволяють вести мову про початок третього етапу бюджетної реформи, направленого на вдосконалення управління загальнодержавними фінансами. На даному етапі необхідно забезпечити нову якість державного управління бюджетом. Сучасні акценти управління бюджетними ресурсами направлені на перехід від «управління бюджетними ресурсами (витратами)» на «управління результатами» шляхом підвищення відповідальності й розширення самостійності учасників бюджетного процесу й розпорядників бюджетних коштів у рамках чітких середньострокових орієнтирів.

Основою нової організації бюджетного процесу повинна стати розповсюджена у світі концепція (модель) «бюджетування, орієнтованого на результати» в рамках середньострокового фінансового планування. Її суть полягає в перерозподілі бюджетних коштів між розпорядниками бюджетних коштів та бюджетними програмами, що ними виконуються.

Реалізація цієї концепції забезпечується низкою заходів по реформуванню бюджетного процесу:

– чітке виокремлення власних та делегованих повноважень із відповідними джерелами фінансування;

– відпрацювання єдиної методики формування бюджетних програм усіх рівнів;

– удосконалення середньострокового фінансового планування;

– ув’язка місцевих та загальнодержавних бюджетних програм при складанні та виконання бюджетів усіх рівнів, тощо.

Перехід до програмного бюджетного планування, є основним напрямом реформування бюджетного процесу Україні, що забезпечить прямий взаємозв'язок між розподілом бюджетних ресурсів і фактичними, або планованими результатами їх витрачання відповідно до встановлених пріоритетів державної політики.

Але програмне планування, що на сучасному етапі впроваджується в Україні не повністю відповідає вимогам програмного планування бюджету.

Мета та очікувані результати більшості бюджетних програм сформульовані аморфно, без чітких цільових критеріїв та індикаторів оцінки їх досягнення, відсутні чіткі процедури їх забезпечення та дотримання жорстких бюджетних обмежень (відповідність обґрунтувань на реалізацію діючих програм реально наявним ресурсам).

У результаті кошти, ті, що виділяються на більшість бюджетних програм, з одного боку, є фактично різновидом додаткового кошторисного фінансування поточних функцій органів виконавчої влади, а з іншою, – об'єм цих засобів практично постійно піддається змінам, що є недоліком при встановленні відповідальності за досягнення конкретних цілей і результатів цих програм.

Кількість бюджетних програм необхідно скоротити, але не шляхом включення ліквідованих програм як підпрограми в програми, що діють, а об’єднання їх у комплексні бюджетні програми, будуть охоплювати реалізацію великомасштабних інвестиційних і (або) структурних проектів, спрямованих на забезпечення сталого економічного розвитку держави в цілому та окремих регіонів (рис. 1.).

Рис. 1. Приклад комплексної бюджетної програми місцевого рівня

З підходу вдосконалення організації бюджетного процесу саме комплексні бюджетні програми мають цілий ряд істотних переваг: чітку прив'язку до функціональної й відомчої класифікації й, як наслідок, спрощення процедури планування й звітності; зосередження відповідальності за досягнення результатів програми в одного розпорядника бюджетних коштів.

Загальними вимогами, що висуваються до комплексних бюджетних програм є:

– чітке формулювання мети програми, відповідно пріоритетів бюджетної політики;

–кількісна оцінка очікуваних результатів реалізації програми, наявність системи показників для вимірювання результатів реалізації комплексної програми (індикаторів економічного й соціального ефекту);

– обґрунтування потреби в ресурсах для досягнення мети й результатів програми;

– оцінка зовнішніх умов та ризиків для реалізації програми;

– визначення механізму реалізації програми.

Запровадження комплексного підходу до вирішення бюджетних питань, а саме створення комплексних бюджетних програм забезпечить:

– зростання макроекономічної стабільності й спрощення механізму реалізації бюджетних програм у регіоні;

– підвищення прозорості бюджетного процесу та щорічних коректувань параметрів бюджету, прискорення підготовки й підвищення якості проекту бюджету;

– гнучкіше управління грошовими фінансовими потоками, створення стимулів для оптимізації бюджетних витрат;

– формування середньострокових орієнтирів для стратегічного розвитку країни, тощо.

Література:

1. Бюджетний кодекс України .- К.:Атіка.-2001.-80 с.

2. Концепція застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.