Кузічкіна Н.І.,Ільїна О. О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Міжнародний досвід обліку власного капіталу підприємств

Згідно з концептуальною основою МСБО власний капітал – це частина активів підприємства що залишається після вирахування всіх його зобов’язань.

В США капітал зазвичай розуміється – чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов’язань). Власний капітал США складається з двох частин: авансового та ….

У Франції капітал містить деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах:

1 Інвестиційні гранти.

2 Спеціальні податкові знижки.

Оскільки переоцінка активів зазвичай призводить до появи податкових зобов’язань, створюються резерви на переоцінку.

У Франції існує три типи резервів [51]:

1 Амортизаційний – відображає будь-яке зменшення оцінки активу (наприклад резерв сумнівних боргів).

2 Податковий – є спеціальними податковими пільгами і непов’язаний з економічною оцінкою компанії (відображається в складі капіталу).

3 Провізорний – відображається як окрема позиція в балансі, що поділяється на дві частини:

- резерв на умовні фактори господарської діяльності, що включає суми з тривалих судових розглядів, ризиків, валютно-обмінних операцій по гарантіях тощо;

- резерв на витрати, який може включати резервування відстрочених витрат, пенсійних зобов’язань та інших аналогічних об’єктів.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті. Капітал який називають власним фондом, складається з: статутного, підписаного (неоплаченого), додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку, або збитку фінансового року. Резерви утворені для оподаткування доходів організації або фізичних осіб слід відрізняти від інших резервів.

В Естонії до власного капіталу належать акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал переданий в дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї.

У Великобританії переважають такі організаційно-правові форми підприємств як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Джерела утворення засобів поділяються на дві групи:

1 Власний (акціонерний) капітал

2 Позиковий (залучений) капітал.

Відповідно до італійського законодавства компанія може володіти не більше ніж 10% від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів, а права голосу резервуються поки акції не перейдуть до нового власника. В звітності відображається за ціною придбання.

У Німеччині компанії схильні до довгострокового фінансування (зовнішнє за рахунок банківських кредитів, внутрішнє через пенсійні схеми).

В Нідерландах встановлюється мінімальний розмір резерву переоцінки, що є обов’язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку коли активи оцінюються за поточною вартістю.

Власний капітал американської, англійської, німецької чи французької компанії трактується аналогічно міжнародний стандарт. Ця інформація відображається в останньому розділі балансу зарубіжних компаній. В звіті про фінансовий стан, як ще інакше називають бухгалтерський баланс, в зарубіжній практиці, власний капітал може бути представлений у розділі зобов’язань або ж відразу після активу. Розміщення статей балансу, які представляють власний капітал не впливає на оцінку цих статей та відображення їх в звітності.

Література:

1. Бутенець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Житомир: ПП „Рута", 2003.-544 с.

2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. - К.: Гкаунтінг, 2000. - 384 с.