Економічні науки/Макроекономіка

Хорошенюк Інна Іванівна

Науковий керівник: к. е. н. Белей С. І.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Інститути ринкової економіки України та напрямки їх розвитку.

Україну на сьогоднішній день визнано країною з ринковою економікою. Але існує ще багато проблем, які стримують розвиток економіки, серед яких нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки.

Держава поки не змогла створити умови для підвищення конкурентноздатності національного бізнесу. Створення режиму штучного сприяння окремим суб'єктам господарювання формує "віртуальну" економічну реальність, що призводить до сумних результатів. Українським експортерам дуже непросто конкурувати на зовнішніх ринках в умовах непевності прав власності і правил ведення бізнесу. Приватизація по-українському також не призвела до створення армії реальних платоспроможних власників - стратегічних інвесторів, готових вкладати значні засоби в розвиток виробництва.

Варто зазначити, що інститути - досить двозначна категорія. Науковці, що досліджували це питання, не дали чіткого визначення, що таке інститути. Більш того, з точки зору економічних перспектив інститути визначалися по-різному. Інститути створюють структуру стимулів обміну, громадського, політичного чи економічного. Институты являются как формальными законами (конституции, законодательства, права собственности), так и неформальными правилами (традиции, обычаи, кодексы поведения). Інститути є як формальними законами (конституції, законодавства, права власності), так і неформальними правилами (традиції, звичаї, кодекси поведінки). Институты создавались людьми с целью обеспечения порядка и устранения неопределенности в обмене. Інститути створюються людьми з метою забезпечення порядку та усунення невизначеності в обміні.

Інститути - це правила, за якими господарюючі суб'єкти взаємодіють один з одним і здійснюють економічну діяльність. Сукупність інститутів утворює економічну систему [1, 44]. Поэтому когда мы говорим о капиталистической, социалистической или какой-либо другой системе, то фактически мы говорим о соответствующей совокупности институтов.

Понятие "институт" занимает чрезвычайно важное место в современном экономическом анализе.Институты - это правила, по которым хозяйствующие субъекты взаимодействуют друг с другом и осуществляют экономическую деятельность.«Інститут» - зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів, установ, спілок. Дуже часто ці терміни вживаються як синоніми. Прихильники інституціоналізму вирішальну роль у суспільному розвитку надають позаекономічним факторам - соціальним інститутам (держава, конкуренція, монополія, звичаї і т. ін.). Саме вони, на думку інституціоналістів, регулюють діяльність людей.

Побудова ринкової економіки України неможлива без існування відповідних інститутів. Ринкові інститути забезпечують функціонування економічної системи в Україні. Одним з найважливіших ринкових інститутів є інститут вільного ринку. Безперечно, вільний ринок - абстракція, ідеальний образ ринкової економіки: такого ринку ніде не було і не може бути. Проте будь-якому реальному ринку властиві ті чи інші елементи вільного ринку. У реальній економіці можуть бути відхилення від ідеальної моделі. І вони допустимі для ринкової економіки доти, доки ці відхилення не торкаються найважливішого у ринковій економіці - ринкового механізму, тобто доки ціни формуються впливом попиту і пропозиції [3, 312].

Для розуміння роботи ринкової економіки треба ознайомитися передусім з її інституційними механізмами (принципами). Найважливішими і типовими для ринкової економіки є такі інституційні механізми (принципи): приватна власність; економічна свобода; особиста заінтересованість, конкуренція; обмежене управління.

В Україні досить слабо розвинутий визначальний ринковий інститут – економічна самостійність господарюючих суб’єктів. Саме він гарантує незалежність суб’єктів ринкової економіки, їхню економічну відповідальність, без чого ринку бути не може. Тому створення ринкової інфраструктури в Україні є важливою передумовою розвитку ринкової економіки.

Для того щоб суб’єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Тому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. В країні низька ділова активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна податкова система. Тому час вимагає розбудови тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку [2, 50].

Таким чином можна запропонувати наступні напрямки розвитку інститутів ринкової економіки України:

1. Поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок.

2. Формування експортної стратегії України, яка б встановлювала стратегічні пріоритети українського експорту на основних географічних і товарних ринках та механізми їх опанування.

3. Поліпшення розвитку інформаційно-обслуговуючої інфраструктури; підвищення якості торгово-посередницького сегменту.

4. Підвищення рівня захищеності прав інтелектуальної власності.

Список використаної літератури.Например, Эльстер пишет, что институт можно охарактеризовать как законопринудительный механизм, изменяющий поведение с использованием силы, и это самый поразительный его аспект.

1. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин// Економіка України - № 4 – 2009 р. – с. 45.

2. Держава і ринок: необхідність взаємодії у перехідній економіці// Економіка України - № 2 – 2009 р. – с. 50.

3. Зазимко А. З. Політична економія: структурно-логічний навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 358с.