Потяк Ю.І., Корнецька М.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми розвитку іноземних інститутів спільного інвестування

Вступ. Міжнародні інвестиції характеризуються різною інституційною природою, а також методами й інструментами регулювання на національному, міжнародному та наднаціональному рівнях в свою чергу мотивуючи відносини інвесторів і реципієнтів. Тому міжнародне інвестування відіграє дуже важливу роль при формуванні каналів через які відбувається передача фінансових і матеріальних ресурсів, а також науково-технологічних і організаційно-економічних інновацій.

Сучасні умови глобалізації диктують нові уявлення суспільства щодо вимог сьогодення це в свою чергу показує, що світове господарство постає на якісно новий рівень економічних, політичних, соціальних, інвестиційних та іншого роду перетворень. Ці перетворення, звичайно, повинні враховувати розгортання глобальної фінансової кризи на сучасному етапі. Адже більшість провідних експертів дедалі більше стурбовані перспективами розвитку світової економіки, особливо, у секторі інститутів спільного інвестування.

Мета даної статті є дослідження ІСІ та участь України в них.

Завдання полягає в тому, щоб сконцентрувати увагу на проблемах розвитку ІСІ в країнах, що розвиваються і визначити аспекти розвитку ІСІ як в Україні так і інших країнах.

Аналіз останніх публікацій та досліджень свідчить, що в науковій літературі проблемам функціонування на вітчизняному ринку інститутів спільного інвестування приділяється достатня увага. Дослідженням в цій сфері займалися такі науковці: Науменкова С.В, Кузнєцова А.Я, Кудряшова В.П., Дзюблюк О.В., Малютіна О.К ., Шапран Н.Н та ін.. [2-4].

Висвітлення проблеми. Відповідно до закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» під інститутами спільного інвестування розуміють інвестиційні фонди, які проводять діяльність із спільного інвестування – об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх в цінні папери, корпоративні права та нерухомість[1].

Країни для досягнення ефективного економічного розвитку повинні у зростаючих масштабах акумулювати і раціонально використовувати внутрішні і міжнародні інвестиційні ресурси, а саме спостерігається активний розвиток фондових ринків це в свою чергу сприяє об’єднанню грошових коштів інвесторів різних країн з метою отримання прибутку від вкладання цих коштів в нерухомість, корпоративні права і у цінні папери. Для країни в цьому питанні, важливим є те, щоб були збалансовані співвідношення іноземного та зарубіжного інвестування. Так, наприклад, сьогодні серед країн, що розвиваються, відсутнє одночасне сприйняття іноземних інститутів спільного інвестування, деякі ввели обмеження на їх діяльність на національному ринку, а деякі країни взагалі не допускають іноземні ІСІ до своїх резидентів. Тому під пильним наглядом залишаються чи потрібно допускати іноземних ІСІ на ринки країни. Це супроводжується тим, що уряди країн які розвиваються намагаються зміцнити спочатку свої позиції як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку, і вбачають загрозу з боку іноземних ІСІ по відношеню до національних ринків. Так наприклад більшість країн відкрили свій ринок до іноземних ІСІ не раніше через 10 років від моменту створення вітчизняного ринку цінних паперів. Винятком стали Дубаї, Чеська Республіка та Литва.

Для допуску іноземних ІСІ на ринок певної країни потрібно розробити і чітко виконувати «вхідні» вимоги до іноземних ІСІ для виходу ними на ринок і звичайно потрібно місцевими урядовцями здійснювати жорсткий контроль і нагляд за ними.

З початку поточного року на ринках спільного інвестування країн Європи спостерігалося поступове зростання основних показників діяльності інвестиційних фондів. Але не можна сказати, що ситуація на ринках спільного інвестування досягає стабільності це показує низку гнучких банкрутств та поглинань фінансових корпорацій які значно довіру до світової фінансової системи. Зменшення довіри інвесторів особливо до фондового ринку призвело в свою чергу до значного відпливу капіталу з ринків країн, що розвиваються, зокрема з України.

Слід зазначити, що у таких країнах як, Аргентина, Бразилія, В’єтнам, Китай, Колумбія, Хорватія, Індія, Ізраїль, Марокко, Пакистан, Шрі-Ланка, Тайланд та Туніс сьогодні існують прямі законодавчі вимоги до іноземних ІСІ, які побудовані на трьох основних параметрах: вік управляючої компанії, зареєстрований капітал та сума активів в управлінні. Так у Тайвані існує обмеження щодо досвіду роботи керуючих компаній, який має бути не меншим ніж 2 роки. Обмеження щодо мінімального розміру зареєстрованого капіталу встановлені лише в Барбадосі та Угорщині, і складають відповідно $500 тис. та $670 тис. Найнижчі обмеження щодо мінімальної суми активів в управлінні встановлені в Угорщині ($1,33 млн.) та Омані ($5,2 млн.), а найвищі у Кореї ($1 млрд.) і Тайвані ($2 млрд.). Інші країни таких обмежень розміру активів не запровадили.

Такі обмеження існують і в Україні. Але ці обмеження не перешкоджають скуповувати іноземними інвесторами акції українських підприємств і захоплювати внутрішній ринок який є не достатньо сильним. Так можна зазначити, що найбільша питома вага в портфелях інститутів спільного інвестування у 2008 р. належала блакитним фішкам українського фондового ринку – іменним простим акціям Металургійного комбінату «Азовсталь», «Центренерго», «Укрнафта», «Мотор Січ», «Азов», «Алчевський металургійний комбінат», «Луцький автомобільний завод». [3, 28].

Звернемо увагу саме на позитивні сторони діяльністі іноземних ІСІ для країни яка відкриває свій національний ринок :

- стимулює конкурентоспроможність та фінансову стійкість вітчизняних ІСІ;

- задоволення попиту вітчизняних інвесторів на інвестиції в зарубіжні фінансові активи;

- зростання валового прибутку господарюючих фірм;

- розширення джерел формування золотовалютних резервів та виконання вимог стосовно відкриття ринку для іноземних фінансових інститутів.

У сою чергу глобальні фінансові кризи—це прояв диспропорційності світової фінансової системи. Фінансовий механізм перерозподілу світового багатства пронизує всі складові фінансової системи, включаючи світову валютну систему, а також міжнародний рух позичених ресурсів і інвестиційного капіталу. Тому жорсткіші стали вимоги, щодо іноземних ІСІ, а саме існують обмеження щодо структури активів, типу фондів, місця їх реєстрації.

Можна назвати такі негативні наслідки іноземних ІСІ: істотне зниження вартості активів; відтік частини коштів учасників; поява недовіри з боку інвесторів (більшість з них прийшли на ринок на його пікових значеннях, тоді як криза порушила їх плани щодо отримання високих прибутків); втрату контролю; можливе неадекватне використання ліцензій; ІСІ можуть породжувати майбутніх конкурентів.

Тому потрібно: вимагати від учасників ринку високого рівня професійної підготовки; створити ефективну систему інститутів спільного інвестування та сприятливого інвестиційного клімату в країні; розробити модель інститутів спільного інвестування, яка була б життєздатною в сучасних умовах і враховувала тенденції розвитку фінансового ринку країн в перспективі; забезпечити державну підтримку діючих та новостворюваних інституті її спільного інвестування, насамперед у галузі запровадження максимально цільової системи їх оподаткування; створення умов, які б стимулювали її індивідуальних інвесторів до участі в інвестиційном фонді.
Так, наприклад, у Тайвані існують такі обмеження щодо досвіду роботи керуючих компанії, який має бути не менше 2 роки, а також обмеження щодо обсягу інвестицій в офшорні китайські фонди.

Для того, щоб забезпечити ефективну діяльність ІСІ має система оподаткування доходів, одержаних від інвестицій в ІСІ, оскільки від цього залежить остаточна сума отриманих інвестором доходів.

Інвестиційна діяльність охоплює як павутина всі країни в світовій економіці, що глобалізуються, тому потрібно здійснювати аналіз розвитку світової індустрії інвестиційного бізнесу. Чим і займається представницька асоціація європейської індустрії інвестиційного менеджменту.

Висновок. Отже, у зв’язку з глобалізацією індустрії колективного інвестування на ринках, які розвиваються, стали швидко набирати обертів міжнаціональні схеми руху капіталу. Саме цей рух капіталу проявляється як у тому, що національним інвестиційним фондам дозволили вкладати кошти інвесторів у зарубіжні активи, а також допуску на внутрішні ринки іноземних ІСІ, які в свою чергу опосередковують рух коштів вітчизняних інвесторів у різноманітні інструменти світового фінансового ринку.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001р. №2299-III.

2. Науменкова С.В. Проблеми розвитку інститутів спільного інвестування / Науменкова С.В., Міщенко С.В. // Економіка та держава, 2009.-№11, с.46-48.

3. Шапран Н.А. Розвиток іноземних інститутів спільного інвестування на ринках, що розвиваються / Шапран Н.А. // Цінні папери в Україні—2009.-№32, с.28-29.

4. Ринейська Л.С. Міжнародні інвестиції за умов економічної глобалізації / Ринейська Л.С. //Економіка і регіони.—2009-№3, с.166-171.