Економічні науки/13. Регіональна економіка

Сорокоумова Аліна Ігорівна

Науковий керівник: Круць А. В.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Інновації, як запорука конкурентоспроможності та стійкості економіки країни.

Конкуренція та глобалізація змінили основні засади функціонування ринку і вимагають від підприємств нових інноваційних рішень у сфері управління. Економічний розвиток як окремих підприємств, так і регіонів безпосередньо залежить від інновацій, які виступають головною передумовою конкурентоспроможності. Регіон стає конкурентоспроможним, коли підприємства будуть впроваджувати нові продукти, технології, методи управління, зважаючи на останні досягнення науки. З огляду на це проблеми дослідження взаємозв'язку інновацій окремих підприємств та конкурентоспроможності регіону набувають особливого значення.

Сучасні умови господарювання не дають можливості сумніватися у необхідності змін. Зміни в управлінні підприємствами є одними з найскладніших, оскільки стосуються людей, їх звичок, традицій, навиків, способів поведінки тощо. Вони є потрібними, щоб функціонувати та розвиватися в динамічних умовах ринкової економіки. З огляду на це потрібні постійні зміни у сфері управління, методів мотивування, способів розв'язування конфліктів, впровадження технологій тощо. Перед керівниками різних підприємств постає важливе запитання - що змінювати, щоб наслідки таких змін, з одного боку, були якнайменш економічно витратними, а з іншого, - принесли якнайбільшу вигоду для підприємства. В останні роки на ринку з'являються нові технології та продукти, а конкуренція посилюється, У таких умовах підприємство, яке не впроваджує змін чи занадто повільно реагує на зміни умов господарювання, може втратити свою ринкову позицію.[2] Це стає причиною, що на сьогодні вже не достатньо використовувати лише те, що успішно робили протягом багатьох років та що давало позитивні результати у минулому чи зараз. Керівники вимушені активно займатись інноваційною діяльністю. ЇЇ значення пояснюється двома основними обставинами:

- роллю, яку інновації відіграють для розвитку економіки. Закордонні теоретики та практики зазначають, що аж 2/3 економічного розвитку провідних економічно розвинених країн забезпечується завдяки інноваціям;

- так званого явища недосконалості саморегулювальної функції ринку, який без підтримки органів державної влади самостійно не здатний забезпечити інноваційного рівня на належному рівні.[1]

Інноваційна активність підприємств визначається, з одного боку, через їх готовність створювати нові продукти, технології, методи управління, а з іншого - через їхню здатність прийняти і втілювати у практиці знання, що створені поза підприємством. Пошук на ринку нових технологій змушує підприємства налагоджувати і підтримувати різноманітні форми співпраці із зовнішніми партнерами (фінансові інституції, науково-дослідні підприємства тощо). Метою такою співпраці є пошук можливості доступу до джерел нових знань та їх продуктів. У сучасних умовах інноваційна діяльність практично усіх підприємств пов'язана зі співпрацею з іншими суб'єктами економічного життя.[1] Важливим є те, щоб держава стимулювали розвиток інфраструктури, яка заохочує створення нових інноваційних підприємств. У загальному розумінні держава повинна відігравати найважливішу роль у розвитку інноваційного процесу. Загальне фінансування існує у двох видах: механізм зовнішнього та внутрішнього фінансування. Механізм зовнішнього фінансового забезпечення передбачає залучення і використання коштів держави, фінансово-кредитних організацій, окремих громадян і не фінансових організацій. Механізм внутрішнього фінансового забезпечення передбачає діяльність з використання власних коштів організацій і підприємств. Механізм державного фінансового забезпечення передбачає використання бюджетних коштів різних рівнів, позабюджетних коштів, ресурсів державних кредитної і страхової систем, кошти державних позик.

На шляху інноваційного розвитку вітчизняної економіки є перешкоди, які мають об'єктивний і суб'єктивний характер і значно гальмують цей процес. З огляду на це, необхідно спрямовувати наукові зусилля на опрацювання нових методів управління інноваційним розвитком , в яких ключова роль буде відведена цінностям відповідно до рівня інноваційної культури підприємства. Можна перелічити ці фактори, керуючись принципом системності. Отже,це: мінливість зовнішнього середовища, стрімка глобалізація, загострення конкуренції, розвиток інформаційних технологій, зростання потреб у високотехнологічних продуктах, загострення екологічної проблеми у світовому масштабі. Суттєве недофінансування програмних
заходів, недостатній контроль за рівнем фінансування програм з позабюджетних джерел, розпорошеність бюджетних коштів -усе це свідчить про недосконалість механізмів розроблення, затвердження та реалізації державних цільових програм та спричинює зниження ефективності використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програмних заходів. Залучення коштів приватного і банківського секторів сприятиме забезпеченню відповідності обсягів фінансування цільових програм. Для активізації залучення коштів приватного капіталу для реалізації державних програм має бути, насамперед, вирішена проблема інституціонального забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. Важливим кроком у цьому напрямі є створення багатоканальної системи фінансування, яка, крім бюджетних коштів, охоплює також кошти підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що забезпечують підтримку впровадження інноваційного продукту. Важливим засобом фінансування наукових частин та науково-технічних програм можуть стати банківські кредити. Це передбачає, що фінансування ефективного інноваційного проекту або програми реалізується банківською установою, а повернення коштів банку здійснюється завдяки економії ресурсів (додаткового прибутку) в ході впровадження отриманого програмного результату. Така схема фінансування створює реальні умови для впровадження ефективних науково-технічних та інноваційних розробок у виробництво.[3]

Інноваційні процеси стимулюють до зростання кількості наукомістких галузей та покращення матеріально - технічної бази підприємства. Вони відіграють важливу роль у тих видах діяльності, які мають перспективу і можуть забезпечити реальне зростання вітчизняної економіки завдяки їх активізації. Розвиток вітчизняної економіки тісно пов'язаний і залежить від впровадження інновацій у різних сферах. Це процес, що вимагає часу та відповідних дій. Кожен регіон України повинен вжити заходів щодо покращення клімату, свідомості та інфраструктури, які сприяють створенню інновацій і - як показують результати - це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності регіонів та забезпечити їх сталий розвиток.

Список використаної літератури:

1. Захарчин Г.М. Активізація інноваційних процесів підприємств на основі фактора інноваційної культури /Г.М. Захарчин/Науково – практичний журнал Регіональна економіка. — 2009. —№ 4.

2. Економіка і організація інноваційної діяльності // За загальною редакцією Стельмащук А.М. — Тернопіль: Економічна думка , 2008

3. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів // Харів П.С. — Тернопіль: Економічна думка , 2009