Григорівський О.В., науковий керівник Штефано Х.П.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Фінансові ресурси держави, проблеми та шляхи покращення їх використання

Успішний соціально-економічний розвиток України на шляху ринкових перетворень можливий лише за умови ефективного функціонування підприємств. Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації. Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління їх фінансовими ресурсами в умовах ринкової економіки. Управління фінансовими ресурсами підприємств є найважливішим чинником економічного зростання.

Україна протягом останніх років має сталі темпи економічного зростання. Економічне зростання сприяє активізації фінансової діяльності підприємств, пошуку додаткових джерел фінансування з обґрунтуванням розміру та структури залучених коштів. Завдяки безперервному й достатньому фінансовому забезпеченню виробничого процесу, правильному вибору напрямів використання фінансових ресурсів та способів мобілізації основного та оборотного капіталу досягається зростання доходів підприємства та успіх підприємницької діяльності фірми, який залежить від стану її фінансів та вибору стратегії залучення фінансових ресурсів.

На думку В.П. Кудряшова, фінансові ресурси — це сукупність фондів, які приймають участь у забезпеченні діяльності суб'єктів і здійснюють обіг в грошовій формі. Фінансові ресурси завжди знаходяться у власності тих чи інших суб'єктів і використовуються для вирішення поставлених задач.

Фінансові ресурси, на думку О.Д. Данілова та Д.М. Серебрянського, — це грошові фонди фінансової системи, які створюються в результаті економічної та фінансової діяльності в процесі створення та розподілу валового національного продукту за певний період і використовуються для забезпечення безперебійного функціонування та розвитку народного господарства.

Раціональне використання ресурсів фінансової системи є об'єктивною вимогою забезпечення стратегічних завдань держави щодо економічного зростання. Важливо, щоб застосування наявного ресурсного потенціалу було системним, спиралося на адекватний організаційно-управлінський механізм і враховувало конкретні завдання і можливості поточного періоду.

Головна загроза полягає у підміні інноваційно-інвестиційної спрямованості економічного розвитку прискореним “підтягуванням” соціальних стандартів життєдіяльності населення із залученням обсягу фінансових ресурсів більшого за той, що відповідає поточним можливостям економіки. Водночас останніми роками виразно окреслилася тенденція до зменшення видатків на державні капіталовкладення.

Це призводить до таких негативних наслідків:

1. "Консервується" застарілий технологічний базис національної економіки, її сировинна спеціалізація і затратний характер. У середньостроковій перспективі результатом може стати відносне скорочення ресурсів на цілі нагромадження й модернізацію виробництва, а як наслідок — затухаюча динаміка економічного зростання.

2. Збільшується навантаження на видаткову частину державного бюджету в умовах необхідності підтримання завищених соціальних стандартів. Невиправдані темпи підвищення мінімальної заробітної плати та пенсій роблять баланси відповідних фондів від'ємними, що потребує додаткових коштів для їх покриття.

3. Зростання обсягу зовнішніх запозичень як на державному, так і на приватному рівнях збільшує залежність національної економіки від зовнішньоекономічних чинників, відволікає значні фінансові ресурси на покриття боргу замість їхнього використання на цілі розвитку національного виробництва.

Варто наголосити, що виправлення економічної ситуації не вирішується простим перерозподілом фінансових ресурсів зі сфери споживання до сфери інвестування. Оптимізація державних витрат шляхом відмови від невиправданого форсування розвитку соціально-споживчої сфери на користь збільшення обсягу капітальних витрат є необхідним і найбільш очевидним заходом фінансової політики.

Також ще можна запропонувати такі перспективні заходи, що можуть компенсувати негативні наслідки:

- уповільнення темпів зростання видатків на заробітну плату за оптимізації і скорочення посад у системі державної служби;

- модернізація системи оплати праці на принципах прозорості та відповідності рівню кваліфікації й відповідальності;

- упорядкування трансфертів, субсидій, будь-яких соціальних пільг у напрямі підвищення їх адресності, цільового призначення та економічної обґрунтованості;

Отже, удосконалення використання та управління фінансовими ресурсами слід розглядати як один із головних чинників підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської діяльності і економіки в цілому. Від цього залежить стабільне функціонування та розвиток держави .

Перспективою подальших досліджень є визначення сутності та структури фінансового потенціалу, основним джерелом формування та нарощування якого є фінансові ресурси. А також аналітична оцінка складових фінансового потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безбородова Т.В. Удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами підприємств // Держава та регіони. – 2008. - №5. – С. 21-23.

2. Стецюк П.А. Економічна суть фінансових ресурсів // Фінанси України. – 2008. - №1. - С. 129-143.

3. Чуницька І.І. Фінансові ресурси як базис формування фінансового потенціалу // Економіка та держава. – 2009. - №5. – С.29- 31.