Ніконець Олена Миколаївна

студентка ІІ курсу БДФА

Науковий керівник: Станко Г.В.

Шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні

Міжнародна конкуренція, світовий поділ праці, інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському та інших континентах, спонукають держави, які ще вчора були далекими від динаміки, світових господарських тенденцій, активно прилучатися до зовнішньоекономічної конкуренції, приймати виклики глобалізації, адаптуватися до жорстких вимог світового ринку.

Щоб забезпечити конкурентоспроможність держави і сприяти розвитку економіки потрібно залучати інвестиційні ресурси. А в сучасних українських реаліях ефективна інвестиційна діяльність може стати засобом забезпечення виходу України з довготривалої економічної кризи. Активізація інвестиційної діяльності є вирішальною ланкою економічної політики держави, оскільки на її основі можна дійсно здійснити структурну перебудову економіки України. А вона потребує використання усіх найважливіших факторів, які могли б сприяти зростанню обсягів інвестицій, підвищенню їх ефективності та позитивному впливу на темпи економічного зростання. Інвестиційні процеси в Україні, як і будь-якій іншій трансформаційній економіці, відбуваються за участі багатьох складових.

Так у світі активно використовується з метою подолання таких проблем державно - приватне партнерство (ДПП). Досить широко його механізми поширені у країнах Західної Європи - Великобританії, Іспанії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Франції, а також у країнах Азії, Північної та Південної Америки, Східної Європи. Для України це один з найоптимальніших варіантів, оскільки в державному бюджеті постійно не вистачає коштів для інвестиційних програм, а також при цьому не відбувається ані приватизація, ані оренда державного майна. Також в Україні існують серйозні проблеми у інфраструктурі, енергосекторі ряді інших галузей. Ефективність управління державним майном є досить низькою. Цю проблему має вирішити: провадження механізмів ДПП, що дозволить реалізувати серйозні інвестиційні проекти.

Сприяти розвитку ДПП в Україні покликаний новий закон «Про загальні засади державно-приватного партнерства». Документ визначає правові засади державної політики у сфері державно - приватного партнерства та основні принципи взаємодії держави з приватним сектором економіки на договірній основі [1]. Проте ДПП слабо розвинене в Україні через ряд причин: не визначено цілі ДПП, неврегульовані умови проведення відповідних конкурсів, крім того невпевненість інвесторів, адже політичне становище в нашій країні є досить не стабільним, що не сприяє залученню інвесторів. Саме через те, що інвестори не можуть зпрогнузувати, які зміни відбудуться в найближчий час у владі, вони не хочуть ризикувати своїми коштами.

Президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло вважає, що основні чинники, що знижують привабливість української економіки перед іноземними інвесторами, полягають у високому рівні ризиків , а також низькій ефективності державної влади та правового забезпечення. Іноземний інвестор зацікавлений у повернені своїх коштів й тому шукає сектори з найбільш ефективною та швидкою віддачею [2].

Україна має небагато структур, які займаються інформаційним іміджем країни за кордоном. До того ж держава виділяє на такі цілі недостатньо коштів. Так, на 2009 рік на програму створення позитивного іміджу України Міністерством закордонних справ було виділено 40 тис. грн.. При цьому в 2006 році на цю програму було виділено 12 млн. грн..

Необхідно підвищити повноваження та ефективності регіональних органів влади, та удосконалити функціонування спеціальних економічних зон. Вагому роль в інвестиційній діяльності місцевого самоврядування зможе відіграти створення інституту місцевих позабюджетних фондів. Так регіональні та інвестиційні фонди формуються, як правило, без участі бюджетного ресурсу. Водночас, діяльність таких фондів дає змогу вивільнити інвестиційні ресурси місцевого бюджету та спрямувати його у сфери, які відчувають більшу потребу у фінансуванні розвитку того чи іншого об’єкта. З іншого боку, за рахунок таких фондів з’являється можливість фінансування проектів, які потребують значних коштів і яких в розпорядженні відповідного місцевого бюджету може виявитися недостатньо.

Також досі ще чітко не вирішено не тільки питання впливу тих чи інших чинників на обсяги надходжень іноземних інвестицій. Навіть не існує єдиної методики оцінки інвестиційної привабливості регіонів, галузей, підприємств України, немає сформованої концепції управління, яка базується на використані рейтингової оцінки об’єктів та індикаторів інвестиційного клімату. У зв’язку з цим постає завдання сформувати систему моніторингу інвестиційного клімату України.

З огляду на всі вище перелічені факти, привабливість України для іноземних інвесторів є меншою в порівнянні із сусідніми країнами, насамперед з Росією. Тому з метою отримання конкурентних переваг нашій країні необхідно стабілізувати загальне економічне та політичне становище, підвищити ефективність роботи органів місцевого самоврядування, розвинути ДПП, створювати спеціальні економічні зони, розробити методику оцінки інвестиційної привабливості певних регіонів, а також виділяти більше коштів на просування іміджу України за кордоном.

Список використаних джерел

1. Румянцев С. Залучення приватних інвестицій у державний сектор// Цінні папери України №25 (567), 25 червня 2009 р.

2. Румянцева С. Місце України на інвестиційному ринку// Цінні папери України.-№16 (558), 23 квітня 2009 р.

3.Василенко О.В. Світовий досвід формування інвестиційних ресурсів місцевих бюджетів// Економіка та підприємництво.-№2, 2009р.