Семененко А.С.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Оптимізація валютних операцій

Валютно-розрахункові операції – вид банківської діяльності щодо купівлі-продажу іноземної валюти. У валютно-розрахункових операціях повинен враховуватися валютний курс та валютна позиція. Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності завжди виникає потреба в обміні однієї національної валюти на іншу тобто використовують валютний курс. Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних валютних відносин. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

Щоб ефективно управляти валютними операціями, банку необхідно вміти керувати у певних макроекономічних умовах власними ризиками. Ризик необхідно вміти вимірювати, тобто визначити ймовірність та обсяг можливих втрат за певний проміжок часу. Ризики виникають у наслідок невизначеності відносно майбутнього розвитку подій. Для того, щоб знизити рівень ризиків, необхідно підвищити рівень наших знань відносно майбутніх змін цінових параметрів. Нині у світовій практиці найпоширеним підходом до оцінки ризиків є VaR-методологія. Вона полягає у статистичній оцінці максимальних втрат заданого активу (портфеля активів) протягом визначеного проміжку часу при заданому рівні значимості.

Однією з найважливіших переваг VaR є те, що на відміну від інших методів оцінки ризиків, VaR дає змогу поставити у відповідність певному значенню імовірності збитків конкретну грошову суму.

В основі розрахунку VaR лежить визначення одноденної мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки за день можуть змінюватись валютні курси.

Валютна діяльність банку цілком залежить від валютного ризику. Заходи щодо підвищення валютної діяльності спрямовані на зниження ризиків різноманітними методами та прийомами. При здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться валютним ризикам.

Банк використовує методику розрахунку оцінки можливих втрат (Value at risk) через фактор ризику зміни валютних курсів по відкритим валютним позиціям. Дана методика оцінки можливих втрат (VaRlue at Risk, VaR) призначена для виміру валютних ринкових ризиків негативної переоцінки відкритих валютних позицій у банку (в умовах відсутності глобальних стресів на валютному ринку) і може використатися при управлінні ринковими валютними ризиками.

У результаті застосування методики керівництво може щодня одержувати й використовувати оцінки можливих з імовірністю 95% втрат (у гривнях) у зв'язку зі змінами валютних курсів по позиціях у кожній валюті й у цілому по загальній відкритій валютній позиції в Головній конторі банку.

Використовувана в розрахунках методологія базується на загальних принципах техніки оцінки ринкових ризиків RiskMetrics, створеної фахівцями JP Morgan і широко застосовуваної в західних фінансових інститутах.

У методиці передбачається допущення про близькість до нормального розподілу випадкових величин, що характеризують інтенсивність росту валютних курсів (логарифмів темпів росту курсів валют) і застосовується інструментарій математичної статистики для оцінки можливих втрат шляхом розрахунку відповідних параметрів.

Методика адаптована до українського валютного ринку шляхом введення базової валюти - гривні, угруповання іноземних валют і коректування прогнозів на основі аналізу динаміки параметрів мінливості й взаємозв'язки їхніх курсів стосовно гривні, що повинне дозволити ефективно застосовувати її в банку.

Література:

1. Грошева, Вікторія. Оптимізація правового забезпечення обліку й оцінки кредитних ризиків [Текст] / В. Грошева // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - N 4. - С. 30-31.

2. Журавка Ф.О. Валютно-курсова політика НБУ як фактор цінового впливу на конкурентоспроможність українських підприємств // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.18.- Суми: УАБС НБУ,2006.- C.73-81.