Економічні науки/Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Хорошенюк Інна Іванівна

Науковий керівник: Круць А. В.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Проблеми залучення інвестицій в економіку України.

Економічний розвиток України на сучасному етапі великою мірою залежить від вирішення проблеми зростання капітальних вкладень в основні галузі виробництва. Політичні перегони, прийняття непродуманих політичних рішень, що інколи мали суто популістичний характер поставили державу на межу чергової економічної кризи. У таких умовах одним із реальних шляхів швидкого виправлення складної економічної ситуації є активізація дій влади та уряду в напрямі залучення іноземних інвестицій. Але, зважаючи на складні політичні й економічні умови, не кожен інвестор вкладатиме кошти в економіку України, якщо не матиме державних гарантій щодо їх цільового й ефективного використання. Держава ж надасть ці гарантії тільки за умови наявності ефективної системи державного контролю за використанням іноземних інвестицій [3, 156].

Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення як прямих, так і портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси, родюча земля та наявність певної інфраструктури, хоч і не надто розвинутої. Особливий інтерес іноземних інвесторів викликає Україна як транзитна держава.

На сьогодні особливо актуальним є завдання залучення прямих іноземних інвестицій. Вони повинні не тільки дати серйозний імпульс оздоровленню української економіки, а й сприяти її входженню до світової економіки. Проте багато іноземних інвесторів вважають інвестиційний клімат в Україні несприятливим через політичну й економічну нестабільність, прогалини в законодавстві, недосконалість фіксальної податкової системи, системи державного контролю, нерозвиненість ринкової інфраструктури. Зарубіжні інвестори відзначають наявність в Україні законодавчих актів і постанов, що стосуються іноземних інвестицій, які суперечать один одному і дуже швидко змінюються та мають різноманітне тлумачення, факти ігнорування їх положень окремими організаціями та місцевою владою. Брак комерційної інформації про ринок України, її регіони і конкретні підприємства, транспортні та телекомунікаційні системи, правову базу також є перешкодою на шляху іноземного інвестування в економіку України, особливо для малих і середніх зарубіжних компаній і фірм. Іноземні ж інвестори природно зацікавлені в новому плацдармі для одержання прибутку за рахунок великого внутрішнього ринку України, її природних багатств, кваліфікованої і дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки і техніки.

Водночас, частка України на світовому ринку капіталу вкрай незначна, а зустрічний потік інвестицій з України в економіку зарубіжних країн, джерелом яких, крім легальних контрактів, є і платежі за легальними угодами, у декілька разів перевищує ввезення капіталу в Україну. Це також можна вважати однією з найважливіших проблем залучення іноземних інвестицій. Досить важко змусити повірити іноземного інвестора в можливість нормальної роботи капіталу на території країни, якщо населення цієї країни інвестує всі свої кошти в долари США, а юридичні особи намагаються вивезти капітал за кордон, використовуючи при цьому фіктивні контракти й офшорні зони. Саме дія цих негативних факторів гальмує залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України і зумовлює необхідність посилення державного контролю для створення умов активізації інвестиційної діяльності.

Досить проблематичним є і питання про залучення портфельних інвесторів на український ринок цінних паперів. Через специфіку розвитку ринку цінних паперів в Україні інвестори зарахували нашу країну до так званих «ринків, що виникають», що традиційно вирізняються високими ризиками, нерозвинутою інфраструктурою ринку капіталів, нестійкістю курсів цінних паперів. Якщо розглядати можливість залучення портфельних інвестицій на рівні державних або муніципальних цінних паперів, то Україна дуже підірвала довіру інвесторів у цьому секторі економіки. На жаль, уже неодноразово були зірвані або не виконані зобов’язання за емітованими державними цінними паперами. У сфері муніципальних цінних паперів Україна не може похвалитися жодною вдало проведеною позикою. Все це сформувало в іноземних інвесторів негативне уявлення про функціонування фондового ринку України і не сприяло масовому залученню капіталів. Значною помилкою при залученні інвесторів на український ринок стало те, що уряд не мав чіткої програми і вимог до участі іноземних інвесторів у приватизації державних підприємств. На сьогодні іноземні інвестори, які все ж таки наважуються інвестувати кошти в економіку України, вимагають законодавчих гарантій. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, усунути соціальне напруження, що наростає в суспільстві. Це насамперед промислове виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої важливої продукції. При цьому необхідно зважати на необхідність широкого залучення інвестиційних коштів до відновлення та розвитку виробничої інфраструктури та такої її складової, як автодорожнє господарство. Аналіз розвитку інвестиційної діяльності за останні роки показує її деяку позитивну динаміку, розширення масштабів, видів і сфер. Зростання інвестицій в економіку України спостерігається з 2006р. – 21,2 млрд. дол. США. Це на 29,3 % перевищує обсяг надходжень у 2005р. У 2007р. цей показник склав майже 29,5 млрд. дол. США, у 2008р. – 35,7 млрд. дол. США [2, 68].

Аналізуючи все вище сказане можна зробити висновок, що для того, щоб в Україну прийшов великий інвестор, потрібні довгі роки або ж рішучі політичні, організаційно-управлінські та кредитно-фінансові кроки, спрямовані на реальну демократизацію суспільства та стабілізацію економічної ситуації в країні, що, можливо, сприятиме зародженню довіри іноземних інвесторів до діяльності держави. Важливим тут є вдосконалення правового забезпечення діяльності іноземних інвесторів в Україні.

Список використаної літератури.

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. № 1560-ХІІ (електронний ресурс).

2. Трохимченко М. В. Інвестиції в системі регіональної політики збалансованого соціально-економічного розвитку // Формування ринкових відносин в Україні - № 4 – 2009р. – с. 68.

3. Кириченко О. А., Марченко О. І. Антикризова інвестиційна політика // Актуальні проблеми економіки - № 2 – 2008р. – с. 156.