Д’якур М. В.

Буковинська державна фінансова академія

М. Чернівці

Проблеми інноваційного розвитку України

Сучасна економічна ситуація в українській економіці склалася під впливом світової економічної кризи, яка потребує прийняття своєчасних та радикальних рішень щодо її приборкання та подолання негативних наслідків у виробничій та соціальній сферах. Основою швидкого виходу із скрутної економічної сфери може стати перехід від застарілої технологічної бази до новітніх інноваційних технологій, заснованих на різноманітних передових ідеях.

Якщо раніше інноваційна діяльність розглядалась як наслідок науково -технічного прогресу, то в сучасних умовах інновації - найважливіший фактор ефективного функціонування організаційної, виробничої, фінансової, наукової сфер, бо саме в комплексі вони приносять бажаний ефективний результат. Досвід більшості країн світу доводить, що активна інноваційна діяльність визначає темпи економічного розвитку, структуру сучасного виробництва, життєвий рівень в країні та головне- визначає напрямок подальшого економічного розвитку країни.

Проблеми та перспективи інноваційного розвитку України в цілому та підприємств зокрема неодноразово розглядалися в працях таких вітчизняних вчених, як А. Гальчинський, В. Геєць, В. Онищенко, М. Чумаченко, Л. Яременко. Вагомий внесок у розвиток даного напряму належить закордонним вченим Я. Ван Дайну, І. Мілендорфу, С. Дорогунцову, А. Ка-занцеві, Б. Санто.

У розвинутих країнах інноваційна діяльність є одним з найважливіших засобів збагачення країни. Кількість інноваційно активних промислових підприємств у цих країнах досягає 70 - 80%, в Україні цей показник постійно зменшується від 26% у 1994 році до 14,2% у 2007 році. На світовому ринку високих технологій частка продукції США становить 32%, Німеччини - 18%, вітчизняна продукція займає менше одного відсотка. [2, 35]

За межами Європи також є чимало потужних регіональних комплексів: Силіконова Долина в США, провінція Онтаріо в Канаді. Міжнародна практика свідчить, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Потрібно зауважити, що середньоєвропейський показник складає 25 - 35%, а в Китаї сягнув 40%. В Україні зростання ВВП на основі нових технологій сягає лише 0,7%.[2, 35]

Стримування інноваційної діяльності промислових підприємств України пояснюється, насамперед, обмеженістю джерел її фінансування, що пов’язано з фінансово-економічною нестабільністю в державі та кризовим станом більшості підприємств, які змушені реалізовувати інноваційні процеси за рахунок власних коштів. Відсутність власних коштів у підприємств для фінансування інновацій доповнюється іншими чинниками- високими кредитними ставками та неспроможністю отримання довготермінових кредитів, теперішнім масовим банкрутством банків. Недостатньо використовуються в Україні непрямі заходи стимулювання впровадження інновацій.

Величезною перешкодою на шляху розвитку інноваційної діяльності в Україні є безпосередньо законодавча база. Вагомим недоліком законодавства України є нескоординованість законодавчих актів між собою та їх невідповідність економічній ситуації в країні. Шляхом до створення конкурентоспроможної економіки є активне використання наявної науково - технологічної бази у промисловості, тобто тісний зв’язок між науковими досягненнями та впровадженням створених нових технологій у виробництві.

Ще одне найгостріше питання - формування інженерно - технічних і робочих кадрів. Підготувати кваліфікованого фахівця без тісного контакту з виробництвом неможливо. У більшості діючих підприємств немає бажання й можливостей займатися адаптацією студентів до виробничих умов, усі хочуть мати готових фахівців.

Впровадження інновацій на підприємствах характеризується нерівномірністю та великими перервами. Більшість з них усвідомлює необхідність інноваційної політики, але успішному її здійсненню заважають різного роду перешкоди, зокрема фінансові.

У більшості випадків інновації зазнають краху через помилки у розрахунках, плануванні та через некомпетентність осіб, які займаються впровадженням наукових розробок, але все одно інноваційний потенціал підприємства залишатиметься високим за умови правильної реалізації інноваційних можливостей.

За різноманітними дослідженнями лідерами в Улраїні по запровадженню інноваційних технологій станом на 2008 рік стали такі регіони: місто Київ (29,0% інноваційно-активних підприємств), Івано- Франківська область (27,9%), Чернігівська область (17,4%), а також Чернівецька, Вінницька, Тернопільська, Кіровоградська області. [2, 36]

Основними пріоритетами розвитку інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств на рівні держави на майбутнє мають стати:

- cтворення ринку інноваційної продукції, на якому буде забезпечений належний рівень захисту інтелектуальної власності;

- держзамовлення на інноваційну продукцію;

- створення мережі малих інноваційних впроваджувальних підприємств;

- цілеспрямована підготовка кадрів, менеджерів інноваційної діяльності;

- ставлення до науки як першочергової умови цілеспрямованої і послідовної роботи з формування національної інноваційної системи;

- використання в першу чергу наукових розробок вітчизняних науковців;

- активне співробітництво органів влади як між собою, так і з підприємницькими, науковими і бізнес - освітніми секторами економіки;

- активне використання ринку в якості ефективного інструменту координації діяльності учасників інноваційного циклу „наукові дослідження, розробки- виробництво - збут - обслуговування”;

- створення умов для розвитку різноманітних форм підприємництва у сфері науки, виробництва і обороту.

Отже, підсумувавши все вищесказане необхідно зазначити, що запровадження інноваційних технологій на підприємствах регіонів на сьогоднішній день відіграє надзвичайно важливе значення в економічному розвитку регіонів, в конкурентоспроможності в порівнянні з іншими регіонами.Проте необхідно враховувати низку проблем, що стримують їх інноваційний розвиток.

Використана література

1. Гуменюк М., Типізація секторів інноваційного розвитку регіону за тенденціями зміни валової доданої вартості / М. Гуменюк / / Економіст. - 2009. -№11. - с. 42-45

2. Лазарєва Є., Дослідження закономірностей інноваційних перетворень у регіональній економіці / Є. Лазарєва / / Економіст. - 2009. - №9. - с. 35 -37

3. Харів П. С., Оцінювання рівня інноваційно - технологічного розвитку регіонів в період економічної нестабільності / П. С. Харів / / Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №18.- с. 23 - 27

4. Колодинський С., Інноваційний потенціал економічного розвитку регіону / С. Колодинський / / Економіст. - 2008. - №11. - с. 30 - 33