Економічні науки/13. Регіональна економіка

Приказка Ганна Деонизіївна

Науковий керівник: Круць А. В.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Формування трудового потенціалу в Україні

На сучасному етапі економіка України відчуває гострий дефіцит кваліфікованих робітників у галузях матеріального виробництва тому, традиційно важлива проблема формування якісної робочої сили в сучасних умовах набуває нових аспектів актуальності. Кадрове забезпечення галузей економіки з урахуванням реальних потреб ринку праці та вимог до якості робочої сили є одним з економічних ресурсів і найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва й підвищення якості продукції та послуг, забезпечення випуску підприємствами конкурентоспроможної продукції.

Особливої актуальності набуває питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації робітників. Їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації мають відповідати зростаючим вимогам сучасного виробництва та роботодавця на ринку праці.

Саме тенденції розвитку промислового виробництва, підвищення вимог роботодавців до якості робочої сили висвітлили одну з найважливіших проблем економічного розвитку країни – дефіцит робітничих кадрів. Задоволення потреб економіки країни у якісній робочій силі потребує розробки ефективного механізму формування кадрового забезпечення в системі професійно-технічної освіти й удосконалення відповідної державної політики у даному напрямі.

Дослідженню проблем підготовки кадрів у контексті потреб економіки присвячено наукові праці багатьох учених далекого та близького зарубіжжя, а також вітчизняних фахівців. Певний внесок у дослідження проблем підготовки кадрів у контексті задоволення потреб економіки зробили відомі вітчизняні вчені, як І. Бажан, С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, К. Бондарчук, В. Герасимчук, О. Грішнова, Б. Данилишин, Е. Лібанова та інші [3].

Разом із тим не створено цілісного механізму регулювання підготовки робітничих кадрів у контексті кадрового забезпечення економіки регіону у ринкових умовах. Тому існує необхідність поглибленого дослідження цього питання.

На сьогоднішній день регіони потребують кваліфікованих робочих кадрів. Формування робітничого потенціалу, адекватного актуальному стану виробництва і ринку праці, в Україні є одним із першочергових завдань. На даний момент Україні потрібні робітники, які є соціально адаптовані, здатні до здійснення професійної діяльності відповідно до вимог сучасного виробництва і викликів ринку праці, а також спроможних впродовж всього життя самостійно здобувати й оновлювати знання і вміння, необхідні для повноцінної трудової діяльності.

Трудовий потенціал працівника доцільно визначати за наступними головними параметрами: фізичний та загальний стан розвитку особистості, освіта, кваліфікаційний рівень, якість праці на конкретному підприємстві.

Трудовий потенціал працівника може покращитись за рахунок саморозвитку та зовнішнього впливу. Саморозвиток працівника відбувається шляхом самоудосконалення його особистості. З причини суттєвого прискорення динаміки розвитку НТП, працівники для підтримки і покращання своєї кваліфікації зараз вимушені займатися самоосвітою та навчанням з власної ініціативи, частіше, ніж це раніше робили їх старі колеги. Враховуючи, що в Україні значна кількість власників підприємств не бажає витрачати кошти на розвиток персоналу і фактично перекладає на них свої витрати, цей напрямок удосконалення трудового потенціалу працівника є найбільш важливим і навіть обов'язковим у сучасних умовах. Зовнішнім впливом є : родина працівника, держава і органи самоуправління [1].

Особливістю механізму удосконалення розвитку трудового потенціалу підприємства є комплексна взаємодія працівників і системи управління підприємством, що в підсумку призводить до виробництва продукту праці, узгодженого з вимогами зовнішнього середовища.

Тому, щоб сформувати потужний робочий потенціал країни, необхідно здійснити такі заходи:

- дослідити концептуальні основи кадрового забезпечення, визначити етапи і чинники кадрового забезпечення економіки та проблеми реалізації в ринковій економіці;

- удосконалити управління професійно-технічною освітою;

- посилити роль місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у формуванні робітничого потенціалу країни з максимальним врахуванням потреб регіонів у кваліфікованих робітничих кадрах;

- здійснити комплексний аналіз стану і тенденцій розвитку системи професійно-технічної освіти, дослідити відповідність підготовки робітничих кадрів за професіями і спеціальностями потребам економіки регіону;

- дослідити перспективні показники потреб галузей економічної діяльності в робітничих кадрах [2].

Отже, удосконалення процесу формування трудового потенціалу підприємства є перспективним напрямом сталого розвитку економіки України, тому що саме трудовий потенціал є рушійною силою ефективної господарської діяльності, яка створює умови для виробництва конкурентоспроможної продукції. Також, необхідно відзначити, що держава має приділити більше уваги та спрямувати свої зусилля на удосконалення методологічних основ розвитку трудового потенціалу країни, підприємств і працівників.

Список використаної літератури:

1. Ольшанська О. П.. Економічна сутність трудового потенціалу регіону, його трудового капіталу та регіонального менеджменту в цій сфері.// Економіка і регіон. – 2008.- №3. – ст. 153-157.

2. Первушина М. Подбор персонала в производственной компании// Управление персоналом. Украина. (Отдел кадров): Практический журнал по управленню персоналом. — 2007. —№ 9.— С. 42—49.

3. Капченко Р. Л.. Методологія комплексного дослідження проблеми формування робітничих кадрів.- 2009. - №5.-с. 103-106.