Студент ІІІ курсу Кушнірюк В.К

Науковий керівник: Урбан В.В.

Буковинська державна фінансова академія

ЛІДЕРСТВО І КЕРІВНИЦТВО ЯК ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ: ТОТОЖНІСТЬ ЧИ ВІДМІННІСТЬ

Сучасний розвиток економіки України характеризується пошуком на підприємствах та організаціях ефективних, повноцінних важелів, методів та інструментів здійснення виробничо - господарської діяльності. Посилення значення приватної власності, розвиток нових форм торгівлі, глобалізація та інтернаціоналізація економіки, активізація зовнішньоекономічної діяльності вимагають перспективного, удосконаленого механізму управління підприємствами, пошуку виправданого, як керівництва, так і лідерства.

Постановка проблеми. Модернізація економіки, удосконалення підприємницької діяльності, розвиток нових методів організації управління, посилення приватної діяльності неможливе без ефективної управлінської діяльності. Це все досягається завдяки основним категоріям менеджменту – лідерству і керівництву. Уміння керівника створити психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, вміння вислухати, спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації – все це дія і знання певного стилю керівництва. Проте окрім того, щоб бути керівником, особа яка займає дану посаду, повинна мати лідерські здібності. На сьогодні проблема лідерства і керівництва посідає помітне місце серед актуальних проблем нашої держави. Як відомо, стабільність, порядок, розв’язання конфліктів – це все те з чим ми стикаємось щодня і чого хочемо досягти, але незнання і невміння застосувати лідерські та керівні якості призводить до хаосу, суперечностей й розбіжностей. Слід сказати, що керівництво це те лідерство яке є також одним із перспективних шляхів виходу із кризової ситуації нашої держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Починаючи з 30-х років минулого століття, в менеджменті ведеться вивчення понять «лідерство» та «керівництво». На сьогодні по даній проблематиці накопичений великий емпіричний матеріал, наведено багато теорій та запропоновано декілька моделей. Важливий внесок в розгляд даних понять здійснили такі автори, як Р.Блейк, Д.Моутон, М.Виноградський, М.Солодкова, В.Сакович, Р.Такер, Л.Федулова, В.Терещенко та інші. Актуальність розглянутої теми полягає в необхідності розширити галузь сучасних досліджень у сфері лідерства та керівництва, підняти рівень професіоналізму та ефективності сучасних керівників. Сьогодні керівник повинен бути лідером і вміти управляти думкою колективу. Саме до цієї проблематики в 70-х роках зріс інтерес таких науковців - дослідників, як О.Кузьмін, О.Саврук, А.Ліманського, І.Лук’яника тощо.

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що в зарубіжних виданнях не існує диференціації понять «керівництво» і «лідерство».

Виклад основного матеріалу. Протягом усієї історії розвитку менеджменту ведуться суперечки навколо визнання суті і природи керівництва і лідерства. У працях зарубіжних вчених немає диференціації понять «лідер» і «керівник». Американські теоретики, як і більшість науковців Європи схиляються до думки, що кожен керівник вже є лідером. Більшість українських людей також не помічають відмінності між поняттями «керівництво», «лідерство» і стверджують, що перебувають на керівній посаді, ця особа автоматично має владу над підлеглими і є лідером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих двох понять надзвичайно різноманітне, оскільки вони формулюються під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрями діяльності та інше.

На думку С.М.Соболь, лідерство – це сила, що сприяє формуванню в групи людей здатності робити щось краще і більше в напрямі реалізації спільної мети [2, 262].

Водночас Сазонова О трактує поняття «лідерство» – це процес впливу на групу людей, щоб спричинити їх за собою для спільної реалізації спільної реалізації управлінських рішень по досягненню визначених цілей [4, 25].

Питання сутності лідерства цікавило багатьох дослідників. Незважаючи на певні розбіжності, більшість авторів (М.Виноградський, М.Солодкова, В.Сакович) підтримують думку, що лідерство – це здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації [5, 302].

За твердженням Петровського І., лідерство – деякий невловимий феномен групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об’єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань [6, 20].

Щодо поняття «керівництво», то воно також має свої розбіжності у поясненні. Кузьмін О.Є., Мала Н.Т., Мельник О.Г. стверджують, що керівництво в свою чергу – це процес використання влади задля досягнення впливу на людей [1, 162].

Однак дещо інше визначення подано у праці Саврук О.Ю. «Стилі керівництва: сутність та характерні риси», а саме: керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій [3, 389].

Аналізуючи поняття «лідерство» і «керівництво» варто всі відмінності та особливості помістити у вигляді таблиці.

Таблиця 1

Розбіжності між поняттями «Лідерство» та «Керівництво»

Керівництво	Лідерство
1) Керівник, який досягнув влади, зайняв відповідну посаду, керує людьми винятково з позицій наданих посадою і не обов’язково володіє лідерськими якостями.	1) Поняття «лідер» є більш містким, оскільки охоплює риси особистості як керівника, так і лідера.
2) Керівник у своєму впливі на роботу підлеглих і в побудові стосунків між ними насамперед використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, що її живлять.	2) Лідерство ґрунтується більш на процесі соціальної взаємодії у групі людей, що є набагато складнішим.

Продовження табл. 1

3) Керівник має владні позиції і підлеглі в будь-якому випадку повинні його визнавати як лідера.	3) Лідерські стосунки відрізняє те, що послідовники визнають лідера лише тоді, коли він довів свою компетенцію і цінність для групи.
4) Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання.	4) Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні інтересів працівників.
5) Керівника обов’язково призначають.	5) Лідерство виникає стихійно.
6) Керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності.	6) Лідерство ґрунтується на неформальних.
7) Керівництво – явище стабільне.	7) Висування лідера залежить від настрою групи.
8) Керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин в ній (делегування повноважень).	8) Лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда.

Визначаючи розбіжності у самому визначенні поняття, не можливо лишити поза увагою і відмінність у стилях.

Стиль лідера – манера поводження керівника до підлеглих. Розрізняють кілька манер:

- автократичний стиль (особистої влади). Заснований на примусі, погрозі, страху, твердій регламентації правил поведінки співробітників, персоналу;

- демократичний стиль. Спирається на концепцію, що людина – істота свідома, любить працювати. Характерна децентралізація повноважень, активна участь усіх у прийнятті управлінських рішень, широка воля дій при виконанні завдань, відкритість і довіра;

- ліберальний стиль. Максимальна воля виконавців, їхній самоконтроль, мінімальна участь керівника в діяльності виконання завдань.

Крім цього, деякі автори (Саврук О.Ю.) ще виділяють такі стилі:

- експлуататорсько - експлуатаційний (спрямований на роботу);

- прихильний - автократичний;

- консультаційно - демократичний [6, 391].

Що ж до стилів керівництва, то це стиль поведінки керівника щодо своїх підлеглих, який змінюється залежно від ситуації, охоплює суб’єктивно - психологічні характеристики керівника і є спрямованим на досягнення поставлених завдань.

На основі аналізу літературних джерел згадується такий поділ стилів керівництва:

- ліберальний;

- демократичний;

- авторитарний;

- змішаний [5].

Характеристика їх наведена у таблиці 2.

Таблиця 2.

Основні стилі керівництва

Параметр взаємодії	Стилі керівництва
	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний	Змішаний
1	2	3	4	5
Методи прийняття рішень	Одноосібно вирішує питання	Перед прийняттям рішення радиться з підлеглими	Чекає вказівок від керівництва	Одночасно або колегіально
Спосіб доведення рішень до виконавців	Наказує, розпоряджається, командує	Пропонує, просить	Просить, благає	Відповідно до ситуації наказує, пропонує, узгоджує
Розподіл відповідальності	Перекладає на підлеглих або бере на себе	Розподіляє відповідальність згідно повноважень	Знімає з себе будь – яку відповідальність	Найчастіше розподіляє відповідальність між собою і підлеглими
Ставленні до ініціативи	Придушує повністю	Заохочує використовує в інтересах справи	Віддає ініціативу в руки підлеглих	Придушує якщо впевнений у правоті, заохочує, якщо необхідне колективне рішення
Ставлення до підбору кадрів	Боїться кваліфікованих працівників	Підбирає ділових грамотних працівників	Підбором кадрів не займається	Підбором кадрів займається нерегулярно і без чіткої системи
Ставлення до недостатності знань	Усе знає та вміє, рідко підвищує кваліфікацію	Постійно підвищує кваліфікацію, враховує критику	Поповнює свої знання та заохочує до цього підлеглих	Прагне бути в курсі сучасних проблем періодично підвищує кваліфікацію

Продовження табл. 2

1	2	3	4	5
Стиль спілкування	Тримає дистанцію, некомунікабельний	Настроєний по - дружньому, любить спілкування	Вступає в контакт з підлеглими лише з їх ініціативи	Найчастіше залежить від темпераменту, переважно комунікабельний
Характер відносин з підлеглими	Жорсткий, диктується настроєм	Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль	М’який		Переважно доброзичливий
Ставлення до дисципліни	Прихильник формальної жорсткої дисципліни та строгого порядку	Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференціальний підхід до людей	Не вимагає дотримання дисципліни, лояльний до порушень		Підтримує формальну дисципліну, хоча інколи і приховує порушення
Ставлення до морального впливу на підлеглих	Вважає покарання головним методом стимулювання і заохочення	Використовує різні види винагород та покарання	Найчастіше користується винагородою		Залежно від ситуацій та рівня підлеглих використовує різні способи

Окрім відмінних ознак лідерство і керівництво мають і спільні ознаки. Як лідерство так і керівництво мають управлінський статус. Спільними для лідера і керівника є можливість застосувати владу, тобто впливати на поведінку інших людей або на ситуацію за допомогою різних засобів: авторитету, традицій, економічних механізмів тощо.

Отже, аналізуючи розглянуту проблематику, можна стверджувати, що «лідерство» як тип управлінських стосунків, відрізняється від поняття «керівництво». Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнюючими системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь - якої організації.

Висновки. Проблеми, які стоять сьогодні перед підприємствами, організаціями нашої держави безпосередньо пов’язані з питаннями лідерства та керівництва. Проблеми, пов’язані з ефективним управлінням та раціональним використанням влади також вимагають глибокого вивчення феноменів лідерства та керівництва. Розглянувши та проаналізувавши основні категорії менеджменту, було доведено їх важливість, визначено спільні та відмінні риси.

«Лідерство», як тип управлінських стосунків, відрізняється від поняття «керівництво». Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємопов’язаними елементами, які є притаманними кожному підприємству та організації. Отож, на сьогодні дана тематика є проблематичною та актуальною і досі вивчається багатьма дослідниками - науковцями.

Список використаної літератури:

1. Керівництво організацією: Навч. посібник / О.Є. Кузьмін, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, І.С. Процик. – Львів: Вид - во Нац. Ун - ту «Львівська політехніка», 2008, – 250 с.

2. Менеджмент: теорія і практика: Підручник. - 2 - ге вид., перероб і доп. – Тернопіль: Карт – бланки, 2003. – 490с.

3. Саврук О.Ю. Стилі керівництва: сутність та характерні риси // Держава та регіони, №8 – 2009. – С.387 – 393.

4. Сазонова О. Співвідношення стилів керівництва в управлінні // Фінанси України, № 5. – 2009. – С.25 – 29.

5. Траверсе О.О. Лідерство і еліти у процесі встановлення нації // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй: Зб.ст. – К.: ТОВ УВПК «ЕксОб», 2008. – С.299 – 306.

6. Петровська І.Поняття про владу, керівництво та лідерство, їх вплив на діяльність підприємств // Актуальні проблеми економіки, № 4. – 2007. – С.18 – 23.