Воронюк Т.А.
студентка І курсу БДФА
Науковий керівник:
Банар В.Ф.
Сучасний стан та перспективи розвитку сільського
господарства в Україні
Україна – це країна з потужним агропромисловим потенціалом та величезними
перспективами розвитку сільського господарства. Вона володіє сприятливими
кліматичними умовами і якісними земельними ресурсами, наявність яких свідчить
про можливість ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва.
Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки,
яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави,
дає значній частині сільського населення робочі місця. Він формує 16-17%
валового внутрішнього продукту. У
Білорусії та Казахстані, наприклад, цей показник становить 13%, в Росії - майже
7%, в Грузії - більше половини, Вірменії, Киргистані та Узбекистані - близько
третини. Але економічні можливості аграрного сектора України використовуються не повністю. Аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду
споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній
структурі експорту і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років
поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо. Основним
нормативно-правовим документом, який виражає державну підтримку аграрного
сектору сьогодні є Закон України «Про державну підтримку сільського
господарства України» від 24.06.2004р. [3].
Незважаючи на певні досягнення в розвитку аграрної сфери, в Україні ще
багато питань чекають на вирішення. Для того щоб сільське господарство в нашій
країні розвивалося і процвітало потрібні суттєві зміни у ціновій політиці.
Сільському господарству потрібні стабільні ціни, орієнтуючись на які фермери
могли б визначати оптимальний обсяг виробництва продукції. Ціновий механізм
повинен стати головною ланкою постреформованого аграрного виробництва.
Важливу роль відіграє утворення у сільському господарстві кластерів.
Кластерні локальні мережі територіально-виробничих систем є джерелами і
факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного
зростання й сталого розвитку території. У центральних, південних і східних
областях України формуються зерново-олійні кластери, які мають високу
ефективність [2].
Щодо земельних відносин, в Україні ще
не в повній мірі вирішені питання щодо формування ринку землі:
-
не визначено місце землі в системі економічного обігу;
-
не створено належних умов для реалізації громадянами права власності на
землю;
-
потребує удосконалення інфраструктура ринку землі.
Необхідно звернути увагу на розвиток фермерських господарств. Держава
повинна запровадити заходи, які б сприяли збільшенню кількості такого виду
господарств, адже за даними статистики, в Україні спостерігається тенденція до
зменшення кількості фермерств. Найважливішою проблемою у створенні фермерських
господарств є відсутність стартового капіталу, на основі якого можна було б
побудувати ефективно функціонуюче виробництво. Цю проблему можна усунути шляхом
надання підприємцям вигідних кредитів. Потрібно забезпечити гарантії збуту
всієї виготовленої сільськогосподарської продукції за вигідними цінами;
створити умови за яких фермерські господарства матимуть можливість змінювати
свою технічну базу на сучаснішу [4].
Сьогодні фінансово-економічна підтримка аграрного сектора
здійснюється переважно через комплекс програм, кожна з яких має на меті
підвищення ефективності виробництва та дохідності товаровиробника. При цьому,
через брак коштів Державного бюджету України, ця підтримка на 80 % здійснюється за рахунок сприятливої податкової
політики, що є непрямою формою субсидіювання галузі.
Відомо, що сільське господарство є специфічною галуззю
економіки. Це проявляється в тому, що, на відміну від багатьох інших галузей
економіки, результати його діяльності значно залежать від природно-кліматичних
умов. Тому одним із важливих напрямків розвитку сільськогосподарського
виробництва є зменшення ризиків від природно-кліматичних умов та забезпечення
подальшого розвитку аграрного сектора шляхом удосконалення системи захисту
господарств [7].
Значним бар’єром для успішного розвитку і функціонування аграрного сектору
в Україні є недосконалість нормативно-правових актів щодо аграрної політики
держави. Тому їх необхідно переглянути і сформувати правову базу, яка б
захищала інтереси виробників сільськогосподарської продукції. Особливістю
функціонування організаційно-правового механізму підтримки розвитку аграрного
сектора сьогодні в Україні є те, що, з одного боку, відсутнє в повному обсязі
фінансове забезпечення законів, що приймаються, а з іншого – невиконання вже
прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто низька виконавча
дисципліна в державних органах влади [4].
Серед напрямків інноваційного розвитку аграрного
сектора слід визначити такі:
1) створення та впровадження у виробництво
високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід
тварин і птиці;
2) стимулювання агроекологічної діяльності,
зокрема розвитку альтернативного органічного агровиробництва;
3) формування високоосвічених професійних кадрів
[4].
Отже,
незважаючи на проблеми, які притаманні сучасному етапу розвитку
сільськогосподарського виробництва, Україна повинна розвивати виробничі потужності
сільського господарства, щоб у найближчі декілька років наша
сільськогосподарська продукція могла вийти на світовий ринок і конкурувати з
продукцією інших розвинутих країн світу.
Використана література:
1.
Господарський кодекс України: від 16.01.2003р. №436-VI за станом на 27 лютого
2008р. // Звід кодексів України: / ВРУ. – Офіц. Видання. – К.: Парламентське
видавництво, 2009. – Т. 1. – С. 3-153.
2.
Крисанов Д. Кластеризація економічної діяльності та обслуговування як
інструмент сталого розвитку сільських територій / Д. Крисанов, Л. Удова // Економіка України. – 2009. - №11. –
С. 3-13.
3.
Лузан Ю. Я. Напрями розвитку
сільськогосподарського виробництва і соціальної сфери села / Лузан Ю. Я. // Економіка АПК. – 2009.- №7. – С. 3-12.
4.
Саблук П. Т. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх
вирішення) / П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М. Федоров // Економіка АПК. – 2009. - №12. – С.
3-13.
5.
Управління інноваційною системою аграрного підприємства / Сіренко Н. М. // Економіка АПК. -
2009. - №9. – С. 43-46.
6.
Сус Т. Й. Інвестиційна політика в сільському господарстві регіону / Сус Т. Й. // Науковий вісник БДФА: зб.
праць. – Чернівці, 2008. – Вип. 4. –
С. 518-523.
7.
Недбаєва С. М. Державне регулювання страхуванням сільськогосподарських ризиків
/ Недбаєва С. М. // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №24. – С. 88-91.
8.
Офіційний сайт Держкомстату України. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.