Городюк
А.Б.
науковий
керівник: Раца О.Б.
Буковинська державна фінансова
академія
Методи
визначення зайнятості в нелегальному секторі
Ринок праці є
досить складною системою, яка об'єднує матеріальні та людські ресурси. Для
ефективного функціонування даної системи необхідно її описати й оцінити.
Важливо розуміти, які процеси в ній функціонують, яким чином вони змінюються і
як залежать один від одного.
На сучасному
етапі економічного розвитку України важливою проблемою є стан ринку праці в
країні. Вивченню і розв’язанню теоретичних, концептуальних та прикладних
проблем регулювання ринку праці та безробіття присвячені чисельні наукові
роботи провідних українських та закордонних економістів та науковців – Л.
Абалкіна, В. Данюка, І. Бондар, Л.
Лібинової, Ю. Краснова, Д. Богині, С. Бандура, В. Геєця, О. Кузнєцової, Л.
Колєшні, В. Покрищука та багатьох інших.
Значний вклад
у розробку основних методологічних підходів щодо аналізу ринку праці відіграли
роботи видатного вченого І.С. Пасхавера.
На думку вченого, дослідження ринку праці має здійснюватися з позиції
системного підходу — цілісної системи,
що складається з пов’язаних між собою підсистем, частин тощо, кожна з яких
відповідно до свого місця в системі виконує конкретні функції. Нормальне
функціонування ринку праці в цілому можливе тільки за наявності певних
пропорцій і співвідношень між окремими підсистемами. Такий підхід дає змогу
здійснювати поглиблений аналіз ринку праці, оцінити його якісні зміни[1].
Значною
проблемою при аналізі ринку праці є визначення кількості працюючого населення,
що зайняте в нелегальному секторі зайнятості. Для цього використовують прямі та
непрямі методи.
Прямі методи
базуються на соціологічних опитуваннях чи вибіркових обстеженнях. результати
залежать від формулювання конкретних питань та загальної готовності
респондентів до правдивих відповідей. Для визначення масштабів незареєстрованої
зайнятості розраховується різниця між чисельністю працюючих за обстеженням
робочої сили та чисельності працюючих за даними звітності підприємства.
Непрямі
методи оцінки масштабів неформальної зайнятості спираються на чотири групи
підходів: аналіз загального стану ринку праці і його сегментації, аналіз
розбіжностей в офіційних статистичних даних, аналіз дієвості системи
соціального захисту і доходів населення, фінансово-грошовий аналіз [3].
До непрямих
методів відносяться: метод PREALC, метод „неврегульованого ринку праці”, метод
Контіні.
PREALC метод
базується на тезі про низьку (порівняно з іншими секторами) продуктивність
праці зайнятих в незареєстрованому секторі. Відповідно на першому етапі
визначається сфера низької ефективності праці, для чого виконується аналогове
дослідження секторів з найнижчою продуктивністю праці. На другому – визначення
загальної кількості працюючих в даних секторах (виходячи з даних офіційної
статистики) і вилучення із загальної кількості працюючих з вищою освітою. В
результаті отримаємо кількість зайнятих в незареєстрованому ринку праці.
Використання в Україні цього методу недоцільне у зв’язку з ототожненням
незареєстрованого сектору із низькопродуктивною сферою. Адже рівень
продуктивності праці нині визначається не за технологічними схемами та
наявністю обладнання, а за кількістю використаного робочого часу ті наявністю
надлишкової робочої сили.
Метод
„неврегульованого ринку” спирається на визначення незареєстрованого сектору як
всієї діяльності, що приносить
прибуток і водночас
є законодавчо неврегульованою. Використовуються два
алгоритми. Перший передбачає оцінку
масштабів незареєстрованого сектору через частку трудового внеску, створюваного
працівниками, виключеними з системи соціального захисту (передусім з системи
страхування). Другий алгоритм спирається на співвідношення всіх зайнятих та
зайнятих на мікропідприємствах (згідно МОП — підприємства, де працюють 5 і
менше робітників), припускаючи, що ці підприємства для того і створюються, щоб
уникнути не тільки втручання держави, а й існуючих норм соціального
забезпечення. Використання в Україні „методу неврегульованого ринку праці” ускладнюється
відсутністю законодавчого визначення малих підприємств та максимальною
кількістю працівників малих підприємства в 200 чоловік.
Метод Контіні
спирається на припущення, згідно з яким зниження рівня зайнятості у
зареєстрованому секторі (зростання рівня прихованого безробіття) викликане
переливом робочої сили до
незареєстрованого сектору. Застосування цього методу в Україні обмежується
поширенням вимушеної, часто незареєстрованої, неповної зайнятості і відповідним
штучним завищенням чисельності зайнятих у зареєстрованому секторі [2].
Визначення
кількості зайнятих в нелегальному секторі є пріоритетом для органів державної
влади України. Тому потрібно зосередити зусилля на цих заходах, щоб отримати
реально оцінку сфери зайнятості та зробити прогнози на майбутнє щодо
економічної активності населення країни.
Використана література:
1.
Баришнікова О.Є. Основні напрямки дослідження зайнятості населення / О.Є.
Барашнікова// Економіка та держава. – 2005. – № 12. – С. 85-88.
2.
Злупко С.М. Соціальні трудові відносини і соціальна політика в українському
контексті /С.М.Злупко//Регіональна економіка. – 2004. – №3. – С.293-302.
3.
Ушенко Н.В. Основні напрямки реалізації механізму державного регулювання
зайнятості населення //Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – №5. –
С.65-70.
4.
Шульга В.І Побудова моделі оцінки функціонування ринку праці в Україні/
В.О. Шульга// Економіка і держава – 2007 – №12 – С. 95-100.