Економічні науки /3. Фінансові відносини

Луценко С. П.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

Україна

Переваги недержавного пенсійного накопичення

Останнім часом досить часто українські засоби масової інформації (Далі ЗМІ) висвітлюють тематику пенсійного забезпечення наших громадян. В умовах світової економічної кризи та зростання безробіття нашому уряду дедалі важче вчасно проводити виплати пенсій. Найближчим часом українцям буде підвищено пенсійний вік та згодом майбутні пенсіонери самі собі накопичуватимуть кошти на пенсію. 

Пенсійні накопичення учасника недержавного пенсійного фонду (Далі НПФ) формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески – сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями [2].

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (Далі Закон) [1]. НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками [1].

Законодавчі вимоги щодо функціонування НПФ та багатоступеневий контроль у системі недержавного пенсійного забезпечення спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень громадян.

Окрім законодавчих обмежень роботи НПФ за його діяльністю ретельно стежить держава в особі Національного банку України, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Сам НПФ також регулярно звітує перед контролюючими органами і раз на рік публікує звітність в ЗМІ.

Важливо і те, що згідно із законом НПФ неможливо визнати банкротом – навіть, якщо у нього проблеми з фінансами, учасник не втратить свої пенсійні заощадження. Накопичення кожного учасника враховуються на персоніфікованому рахунку, фонд не може покривати свої збитки за рахунок внесків. Якщо збитки відбуваються з вини адміністратора фонду, то згідно із законом вони покриваються з резервного фонду адміністратора, а у випадку, якщо цього недостатньо - то за рахунок іншого майна адміністратора. Аналогічно механізм діє із компанією, яка управляє активами НПФ [3].

Всі НПФ зобов'язані захищати кошти вкладників від інфляції. Фонди інвестують засоби вкладників у різні інструменти, вартість яких зростає в умовах інфляції. Держава встановила жорсткі вимоги до надійності таких інструментів і зобов'язує вкладати кошти не в одне місце, а розосереджувати кошти по різним інвестиційних програмах. До речі, кількість інвестиційних корзин, в які розкладені накопичення учасників, - показник надійності фонду: чим більше, тим краще.

Фонд, збираючи внески, примножує їх, щоб обійти інфляцію різними фінансовими механізмами, і здійснює виплати своїм учасникам в пенсійні років. НПФ обмежений Законом в способах збільшення внесених коштів клієнтами. Наприклад, НПФ не може вкладати свої активи в банківські депозити і ощадні сертифікати більше, ніж 40% від загального числа (при цьому важливо, що лише 10% від цих 40% можуть знаходитись в одному банку). Таку ж долю – і не більше – фонд може інвестувати в іпотечні цінні папери, в облігації і акції (ціні папери одного емітента не повинні складати більше 5%). Не більше 10% повинно доводитися на банківські метали і не більше 20% - на коштовні папери нерезидентів. Більш всього закон дозволив вкладати в коштовні папери Кабінету міністрів – до 50% [2].

Навіть у 2009 році, який став для недержавним пенсійних фондів самим важким роком з часів виходу даних установ на фінансовий ринок, вони змогли заробити для свої клієнтів 162,7% інвестиційного доходу. Незважаючи і на те, що в кризу нових клієнтів майже не було – за весь 2009 рік ринок збільшився на 14, 6 тис. громадян, було підписано лише 500 нових договорів. Частина великих підприємств – основних клієнтів НПФ зменшили свої платежі, а деякі взагалі відмовились співпрацювати [2].

На фоні всіх позитивних переваг недержавне пенсійне накопичення має також безліч недоліків. За законом виплати фонду відбуваються або після досягнення учасником пенсійного віку, або після визнання учасника інвалідом, або при критичному стані здоров'я, або при виїзді учасника за кордон на постійне місце проживання. І хоча багато НПФ вже здійснювали виплати, масових виплат фондом на регулярній основі по причині досягнення абсолютною більшістю учасників пенсійного віку доки не було. Для того, щоб система заробила на виплати масово, потрібний ще не один рік. Іншими словами, перевірити, наскільки непорушно функціонує механізм хоч би для 90% учасників – ще не було можливо [4].

Також не дивлячись на диверсифікацію, дозволений для інвестицій в акції відсоток – до 40% - досить високий. Недолік в тому, що в реаліях кризи якщо вартість акцій падає, то – відразу всіх. Правда, в довгостроковій перспективі можливе зростання. Але з іншого боку, саме з першого ризику і витікає інший. Оскільки після 10 років унаслідок інфляції і не завжди успішних операцій з ціними паперами можна втратити значну частину своїх коштів, а всі втрати покриваються з інших прибутків, багато НПФ проводять дуже консервативну стратегію інвестування. А це природньо позначається на прибутковості. Тобто, зворотня сторона медалі – можливість виявитися через десять років із знеціненою із-за інфляції сумою. Захистити свої вклади можливо лише відповідально підійти до вибору НПФ.

Для того, щоб не помилитися у виборі недержавного пенсійного фонду, звертати увагу потрібно на: наявність у компанії-адміністратора і в компанії, що управляє активами НПФ, відповідних ліцензій (ліцензії на діяльність по адмініструванню пенсійних фондів і ліцензії Держкомісії з цінних паперів на управління активами відповідно); банк, в якому зберігаються ресурси у вигляді цінних паперів, саме він буде зобов'язаний контролювати їх цільове використання; компанію по управлінню активами, яка інвестуватиме засоби, щоб захистити від інфляції – особливо на авторитетність, тривалість роботи і успішність її діяльності на ринку, у тому числі в кризу та ін. [3].

Отже, НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення. Державою прийнято ряд законів, які провадять недержавне пенсійне забезпечення та регулюють роботу недержавних пенсійних фондів. Але цього замало, необхідно вже сьогодні робити реальні кроки, як політичні так і законодавчі, по обов’язковому недержавному пенсійному забезпеченні. Тобто, визначитися, які громадяни вже мають нині накопичувати собі пенсію. І таке рішення має бути прийняте вже зараз, адже процес накопичення довгостроковий, а зобов’язувати усіх громадян накопичувати – не справедливо. Це має проходити зважено та поступово, прозоро та відкрито. Тому, мають бути й відповідна інформаційна та розясувальна діяльність усіх зацікавлених в реформі сторін, яка стосується пенсійних нововведень, проводитися відповідна робота в колективах, громадах, засобах масової інформації.

Література:

1. Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 07. 05. 2009 року.

2. Дацюк Р. Товарищи по несчастью / Економические известия. – 2010. - № 58. – с. 11

3. www. Liga. Net

4. www.eizvestia.com